«Наша позиція полягає в тому, що офіційна реакція української влади на події, що відбуваються на Кавказі, є послідовною у своїй необ’єктивності», —заявив, виступаючи перед журналістами, лідер Народної партії, голова депутатської фракції «Блок Литвина» Володимир Литвин. З огляду на це Україна, на його думку, дедалі більше втрачає можливість бути третьою стороною цього конфлікту. Її посилено втягують у нього на бік однієї сторони. Активно розвивають і поглиблюють цей процес політичні партії, не враховуючи при цьому внутрішній стан українського суспільства та необхідність консолідації країни. Те, що відбувається, нагадує 2004 рік в Україні, коли її намагалися остаточно розколоти у боротьбі за голоси виборців, вважає Володимир Михайлович. І сьогодні, за його словами, в Україні йде боротьба не за міжнародне право, а за те, як знову розрізати Україну по живому і гарантувати собі прогнозовану, плановану кількість голосів на наступних виборах.

«Сьогодні є всі підстави говорити про те, що Україну намагаються використати як батіг у чужих руках. З одного і з другого боку. Те, що відбувається в оцінках щодо можливих сценаріїв розвитку подій уже безпосередньо в Україні, переходить у біснуватість, як кажуть російською мовою, «кликушество». Спостерігається намагання накликати на країну біду. Мовляв, Україна — наступна після Кавказу. Це абсолютно не відповідає нинішньому стану українського суспільства та реаліям у цілому, але в такий спосіб відбувається цілеспрямоване намагання втягти Україну в конфлікт. З тим, щоб вона виступала в ролі подразника для однієї із сторін конфлікту. Що є абсолютно неприпустимо та неприйнятно для України», — зауважив Володимир Литвин.

На його думку, цілком очевидно, що ті принципи, на яких будувала і вибудовує свою діяльність Організація Об’єднаних Націй, — територіальна цілісність держав і право націй на самовизначення, — за своїм змістом входять один з одним у суперечність. Коли у світі існувала система стримування і противаг, то це протиріччя не давалося так боляче взнаки і не приводило до таких трагічних сценаріїв. Після закінчення холодної війни, коли основна вага в міжнародній політиці змістилася до одного центру, цей центр узяв на себе місію визначати засади демократії. Але ж коли один центр впливу диктує правила людського співіснування, це далеко не завжди відбиває настрої, потреби й устремління усієї спільноти.

«Зараз можна констатувати, що змінилися відносини між Заходом і Сходом, між ними розпочався конфлікт. І тому має бути розуміння, що лише позитивний діалог, відмова від будь-якої ставки на силове розв’язання конфлікту може дати результат. А отже, для всіх, у тому числі в Україні, має бути розуміння, що в силовий спосіб не може бути відновлена і територіальна цілісність Грузії. На чому, до речі, наголошують провідні дипломати та аналітики, які застерігають від прищеплювання ілюзій про те, що шляхом тиску можна вирішити подібні проблеми», — вважає лідер Народної партії.

Треба визнати, зазначив він, що на такий безпрецедентний крок, як визнання незалежності Косово, з якої почався парад суверенітетів, українська влада відреагувала мляво, відсторонено й інертно. Хоча, розуміючи проблеми свого внутрішнього життя, вона мала б рішуче виступати проти такого прецеденту. Зрозуміло, що це спричинило ланцюгову реакцію, про яку ніхто не хоче говорити. Апелюють до міжнародного права, точніше, до його фрагментів, зокрема ялтинської системи, яка зруйнована і не діє. А нових засад натомість ніхто не запропонував.

За таких обставин Україна мала б, на думку фракції «Блок Литвина», пропонувати для розв’язання цього конфлікту «нульовий варіант». Його суть полягає у відмові від визнання незалежності Косово, з одного боку, і Абхазії та Південної Осетії — з другого. Незалежність Косово, як відомо, вже визнали 40 держав. Але Рада безпеки ООН такого рішення не прийняла. Очевидно, що вона не прийме ніякого рішення і щодо Абхазії та Південної Осетії. «Зрозуміло, що це ідеальний варіант розв’язання конфлікту», — зауважив Володимир Литвин.

«Другий шлях — це неформальна згода на проголошення мораторію на спрацьовування принципу доміно, тобто на парад суверенітетів. Треба сказати, що про Україну в даному контексті не йдеться. Мова йде про інші країни. Україна мала б виступити з пропозицією проведення засідання Ради безпеки ООН на найвищому рівні, тим більше що має відкриватися Генеральна асамблея ООН, де лідери провідних країн за одним столом обговорили б усі проблеми», — зазначив народний депутат. Крім того, на його думку, варто було б поставити питання про проведення чергового саміту спікерів парламентів світу. Як відомо, такий саміт відбувся три роки тому. Чому це важливо? «Справа в тім, що лідери країн за своєю природою тяжіють до авторитаризму, до одноосібного прийняття рішень. Парламенти ж та їхні представники відчувають на собі тиск різних, часто різновекторних настроїв людей. І змушені виступати з позицій, які б консолідували парламенти, а в особі парламентів вони б забезпечили консолідацію спільнот», — пояснив Володимир Михайлович.

Також Україна, вважає він, мала б запропонувати проведення під егідою ООН саміту неурядових організацій. Сьогодні, коли дипломати фактично розійшлися по обидві сторони конфлікту, вкрай важливо говорити тим, хто в основу діалогу буде класти те, що об’єднує, а не те, що роз’єднує. «Я хотів би при цьому привернути увагу ще на одну обставину: тон заяв, які звучать на підтримку тієї чи іншої сторони, визначається наближенням до центру сили. Чим ближче знаходяться до центру сили ті, хто висловлює свою позицію стосовно кавказького конфлікту, тим різкіше звучать їхні заяви», — зауважив Володимир Литвин.

Цілком очевидно, на його думку, що потрібно перевести у практичну площину розмови щодо необхідності проведення загальноєвропейської наради з питань безпеки і співробітництва. З 1975 року багато чого змінилося у світі. Розпався Радянський Союз, дедалі більше дають про себе знати нові тектонічні зрушення. А відтак потрібен діалог, потрібна розмова для того, щоб напрацювати підходи до нових засад міжнародного співіснування. «Я розумію, що в разі проведення такої наради, з огляду на існуючу картину протистояння, розмова буде непроста. Але вона має відбутися і, головне, дати вкрай важливі позитивні результати.

Ми вважаємо, що українській владі та політикам треба врешті-решт перестати підлаштовуватися під якусь із сторін конфлікту, а думати виключно про Україну. Інакше за будь-яких обставин, за будь-яким розвитком подій Україна при нинішній позиції її влади програє», — заявив Володимир Литвин журналістам. Перше рішення, яке пропонує прийняти фракція «Блок Литвина», — заборонити всім чиновникам будь-якого рангу мати подвійне громадянство. «Нами внесено такий законопроект, одним із співавторів якого є член фракції «Блок Литвина» Олег Зарубінський. Такий закон повинен унеможливити будь-які лазівки, будь-які щілини для подвійного громадянства. Треба позбавляти українського громадянства тих, хто має паспорти ще й інших країн», — наполягає Володимир Михайлович. Він вважає за необхідне провести об’єктивні розслідування з приводу всіх заяв, які на цю тему звучали.

Друге, що потрібно, на думку «литвинівців», невідкладно зробити (і це, вважають вони, треба передбачити в засадах про внутрішню політику України), — виключити будь-яку можливість реалізації будь-яких ініціатив щодо референдумів з питань надання якихось особливих статусів тим чи іншим територіям України. Унеможливити постановку «територіальних» питань будь-якими органами місцевої влади. «Їх треба рішуче знищувати в корені. Не перейматися тим, як сподобатися конфліктуючим сторонам, а зайнятися розв’язанням саме цієї проблеми — забезпечити непорушність країни. Якщо потрібно, то з цього приводу внести зміни до Конституції. Проаналізувати латаний-перелатаний закон про референдуми і прийняти відповідне рішення. І гостро реагувати на будь-які «невинні забавки» з цього приводу, які часом спостерігаються в місцевих органах влади», — зазначив лідер фракції.

«І третє — треба нарешті прийняти закон про засади внутрішньої та зовнішньої політики. Я переконаний, що підготовку цього закону не можна і не треба доручати тим чи іншим фахівцям (а сьогодні вже пропонують свої послуги). Повинен відбутися діалог у Верховній Раді України, після того мусять бути чітко сформульовані позиції, причому за безпосередньою участю керівників держави, парламентських фракцій. Це має бути зафіксовано як політична угода і прийнято у вигляді закону. Хочу зауважити, що, коли було потрібно розподілити владу, сиділи цілу ніч і написали Універсал національної єдності. Зараз треба піти далі того документа, який, на мій погляд, на той час містив акт змови з приводу того, як розподілити посади, і прийняти рішення, які будуть складатися з конкретних пунктів: що ми робитимемо в питаннях внутрішнього облаштування України, а що — у сфері зовнішньої політики», — переконаний Володимир Михайлович. І ці пункти, на його думку, треба підкріпити прийняттям бюджету на 2009 рік, який повинен бути вибудований з урахуванням забезпечення соціальної стабільності в Україні, зміцнення обороноздатності та чіткого визначення того, які вектори внутрішньої політики будуть насамперед забезпечуватися бюджетними асигнуваннями.

«На наше глибоке переконання, ми сьогодні повинні виходити з того, що заморожені та гарячі конфлікти живляться за рахунок необлаштованості, неуваги гуманітарних, культурних, національних та духовних запитів людей, за рахунок процвітання корупції та відчуття людей, що держава не думає про них. Коли у нас не буде навіть гіпотетичних підстав говорити про наявність таких причин, тоді будь-які потуги, будь-які спроби посіяти настрої сепаратизму не дістануть підтримки людей. Нам сьогодні треба думати про те, як зцементувати Україну практичними справами і припинити розкол, який робиться з прицілом на президентські вибори», — заявив Володимир Литвин.

Прес-служба Народної партії.