Право збиратися мирно і без зброї

Законопроект розроблено у розвиток статті 39 Конституції України, яка передбачає право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації та з урахуванням положень міжнародних стандартів стосовно свободи мирних заходів, зокрема Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Окрім того законопроект враховує рішення Конституційного Суду від 19 квітня 2001 року у справі стосовно завчасного сповіщення про мирні зібрання, в якому зазначається, що повідомлення про проведення мирного заходу має бути подане не пізніше як за п’ять календарних днів до початку проведення заходу.

Законопроект, зокрема, передбачає можливість звернення органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування до суду із заявою про обмеження права на проведення мирного заходу (не пізніш ніж за два дні до початку проведення заходу) у разі, якщо є підстави вважати, що мета проведення мирного заходу суперечить Конституції (тобто, коли може йтися про порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, захоплення державної влади чи повалення шляхом насильства конституційного ладу, перешкоджання здійсненню виборчого права, блокування або захоплення окремих об’єктів підвищеної небезпеки та об’єктів, стосовно яких здійснюється державна охорона, пропаганда війни, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі та ін.), а також в умовах надзвичайного чи воєнного стану. У разі подання такої заяви до суду орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування зобов’язаний невідкладно повідомити про це організаторів мирного заходу. Тож було б бажано, щоб перелік причин, які можуть слугувати підставою для заборони мирних зібрань, було визначено законом якнайповніше.

Автори законопроекту вважають, що з його ухваленням буде створено належні правові умови для реалізації встановленого статтею 39 Конституції права громадян України збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації.

Водночас головне науково-експертне управління Верховної Ради, в цілому підтримуючи необхідність ухвалення такого закону, звертає увагу, що проект майже не містить положень, які описували б особливості проведення того чи іншого мирного заходу, тож залишаються без відповіді питання, яким чином має бути позначене місце проведення мирного заходу, яким чином має організовуватись пересування під час демонстрації або походу, в яких випадках допускається встановлення тимчасових споруд тощо. Експерти також вважають, що потребує доопрацювання положення проекту стосовно кола осіб, які користуються правом на мирні збори. Зокрема, у законопроекті право на свободу мирних зібрань закріплюється не тільки за громадянами України, а й за громадянами іноземних держав та особами без громадянства. Тим паче, що Конституція гарантує лише право громадян, а не право кожного, збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації. А тим часом проект закону навіть не передбачає обмеження права іноземців та осіб без громадянства бути не тільки учасниками, а й організаторами мирних зібрань. Тож у разі його ухвалення іноземні громадяни зможуть організовувати політичні заходи, пов’язані, для прикладу, з передвиборчою агітацією чи із такою дражливою темою, як базування Чорноморського флоту Російської Федерації в Україні. Тому ця норма законопроекту потребує допрацювання, тим паче, що сьогодні відсутні будь-які конституційні підстави для наділення іноземних громадян та осіб без громадянства правом на організацію та участь у мирних зібраннях політичного характеру.

До недоліків законопроекту також можна віднести те, що він не встановлює жодних обмежень на участь у мирних зібраннях неповнолітніх, котрі у зв’язку з віком іще не наділені політичними правами. Це особливо актуально у зв’язку з тим, що під час останніх масових політичних акцій спостерігалося масове залучення школярів для участі в них, причому за відповідну плату. А законопроект, тим часом, не передбачає заборони на надання винагороди за участь у мітингах чи демонстраціях, що є іще одним його недоліком. Тож оскільки Комітет Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин рекомендував парламенту взяти цей законопроект за основу, то залишається сподіватися, що перед ухваленням його буде істотно доопрацьовано.