Випадкові перехожі, довідавшись, що ми розшукуємо фермерське господарство Василя Цвігуна, жартома, але дуже дохідливо пояснили:

— Одразу за Мирним звертайте праворуч і їдьте понад посадкою, аж поки не набридне, а тоді побачите таку красу, що ні в казці сказати... Ото й буде фермерське господарство «Ясени»!

Ми й справді завмерли в захваті від побаченого, хоча, буваючи в Оріхівському районі, не раз чули добрі слова про непересічного господаря та його дива. Але доїхати туди ніяк не вистачало снаги. Далеченько все-таки від райцентру, аж на межі з Токмацьким та Василівським районами. Хоча й глушиною не назвеш, бо село не занепало, і люди, котрі свого часу приїхали працювати на місцеву птахофабрику навіть з великих міст, його не покинули. Всі знайшли своє місце в житті після того, як чужаки неправедним способом заволоділи підприємством і розорили його. Не пропав і колишній директор Василь Цвігун і вслід за дружиною заснував фермерське господарство, які вони потім об’єднали. А на отих ста гектарах, що передала їм у користування держава, створили дивний оазис.

Сама садиба, чи, як називає її Василь Володимирович, виробнича база, займає всього кілька гектарів. На ній поряд з офісом та господарськими будівлями, оточеними мальовничими газонами, розаріями і живоплотом, тягнеться до неба молодий парк. Оформлений він за всіма правилами ландшафтного дизайну — із викладеними піщаником доріжками, ставочком, де поміж різнокольорових лілей плавають декоративні японські коропи та китайські карасі, з курганом, на якому встановлена точна копія гранітної скульптури скіфського воїна з острова Хортиця, а біля підніжжя — справжнісінькі кам’яні баби, що прийшли до нас із глибини віків. Неподалік — куточок цілинного степу, де вже прив’яли первоцвіти й ковила, а з другого боку — замулений струмок із болотною рослинністю. Вона б не вижила, як і багато екзотичних рослин, куплених у ботанічному саду, коли б не живильна волога з артезіанської свердловини. Тому, щоб хоч трохи пом’якшити розпечене сонцем та суховіями степове повітря, на фермерському подвір’ї почали копати котловани для великого ставка та басейну, що прикрасить куточок відпочинку працівників. Тільки замість пластикових навісів його прикриватимуть від сонця гілки дерев, ліани та декоративна стіна в стилі середньовічного замку. А поля з усіх боків обрамовані сосновими посадками, які наповнюють округу неповторним ароматом бору.

За великим рахунком це — ботанічний сад, бо Цвігуни постаралися відтворити в мініатюрі всі природно-кліматичні зони України, а заодно добирають колекцію тропічних рослин. Цю красу Василь Володимирович та Римма Володимирівна плекають уже чотирнадцятий рік. Обоє залюблені в квіти і дерева, разом ідучи по життю ще зі студентських років. Тепер їхній життєвий шлях прагнуть повторити діти. Вікторія вже закінчила Національний аграрний університет, в стінах якого навчалися батьки, і працює в столиці, а Андрій — майбутній агроном і господар фермерського обійстя. Зараз він на канікулах і до всього приглядається, а заодно допомагає оформляти документи. Їх тепер чималенько, бо як насінницьке господарство «Ясени» працюють за ліцензійними угодами з провідними українськими та зарубіжними селекційними центрами і фірмами. Тому Державний прапор України, який розвівається біля офісу, дуже доречний, бо тут часто бувають селекціонери з Німеччини, Франції та інших країн. І вони теж дивуються, бо навіть господарські будівлі, котрі так псують наші краєвиди, тут мають вигляд неперевершених архітектурних творінь.

Родина Цвігунів гідно представляє нашу країну в європейській спільноті. Насамперед результатами своєї праці. Цьогоріч, зокрема, два сорти озимої пшениці дали відповідно з кожного гектара по 56 та 70 центнерів зерна з високими хлібопекарськими якостями. Озимий ячмінь — по 47 центнерів. Не підвів і горох харківської селекції — врожайність становить 36 центнерів. Але жнива ще не завершилися, тому можливі й інші сюрпризи, які увінчають хліборобську працю. Головне, щоб її результати гідно винагороджувалися.

Запорізька область.