В аеропорту Бориспіль олімпійську чемпіонку з багатоборства вінниччанку Наталю Добринську (на знімку) зустрічали її батьки Любов Аполлінаріївна та Володимир Степанович, а також старша сестра Вікторія.

Щасливим днем для Наталії стала субота, 16 серпня. На її честь у Пекіні звучав Гімн України. |ї сестра Вікторія — теж багатоборка— змагалася у Фінляндії на міжнародних змаганнях з легкої атлетики і перемогла. Сестри раділи зустрічі, вітали одна одну. А мама тим часом раз по раз змахувала сльозинки радості.

— Я також у дитинстві захоплювалася легкою атлетикою, — каже Любов Аполлінаріївна, відома у Вінниці журналістка, — брала участь у всеукраїнських змаганнях, мала непогані результати. Та батьки не схвалювали мої прагнення. Довелося залишити спорт. Своє давнє захоплення втілила у доньках і дуже пишаюся цим. Спочатку спортивну школу стала відвідувати Вікторія, а тоді загітувала молодшу сестричку, привела її у спортзал. Першою з Добринськими починала працювати тренер спортшколи Ірина Шаповалова. Згодом їхні спортивні здібності у багатоборстві розвинув Віктор Постемський, нині заслужений тренер України.

Наталя згадала ще одного свого наставника — російського тренера Володимира Кудрявцева.

— В Україні тренерів з багатоборства небагато, — каже олімпійська чемпіонка, — у кожного з них я щось взяла для себе. А з Кудрявцевим здебільшого консультувалася. Він жартома каже, що в Україні знає двох сильних людей: Вірастюка і Добринську.

На Олімпіаді Наталя встановила світовий рекорд у штовханні ядра — 17 метрів 29 сантиметрів. Саме після цієї вправи вінниччанка вийшла в лідери. Загалом вона перевершила п’ять своїх попередніх показників. Але перемогу їй принесли саме силові дисципліни. У метанні списа Добринська перевершила свій результат на 1,36 метра. Фантастичний кидок на 48,6 метра забезпечив їй перевагу над переслідувачкою, американкою Хіліс Фонтейн. Цій спортсменці фахівці пророчили перемогу, серед претендентів називали також нашу Людмилу Блонську. Але на найвищу сходинку п’єдесталу піднялася Наталя Добринська.

— До Олімпіади в Пекіні я почала готуватися одразу після виступу в Афінах, на попередніх Олімпійських іграх у мене був восьмий результат, — згадує спортовка. — Знаєте, коли я відпочивала? Тоді, коли бігала кроси у лісі. Геть відкинула всі передстартові хвилювання. Так зуміла себе налаштувати. Повторювала про себе, що Олімпіада це ті самі змагання, яких у моєму житті було чимало.

В ту щасливу для Наталі суботу її мати разом з колегою по роботі журналісткою Оксаною Пустовіт сиділи у кафе «Спорт тайм» біля великого екрана телевізора. Оксана каже, що Любов Аполлінаріївна хвилювалася більше, ніж донька. І молилася, і плакала, і благала. Коли оголосили результат, присутні в залі не приховували емоцій. Представник адміністрації закладу, коли довідався, що у них присутня мати чемпіонки, приніс пляшку шампанського і першим привітав з перемогою.

— Наталці не раз пропонували виступати за іншу країну, — каже Любов Аполлінаріївна. — Але вона щоразу відмовлялася, хоча їй обіцяли створити такі умови, про які у нас можна тільки мріяти.

За словами матері, донька перед поїздкою до Пекіна сама шукала спонсорів, оббивала пороги відомих підприємців, не всі, звичайно, допомогли.

— Я витрачала на підготовку до змагань усі кошти, які заробляла на комерційних виступах, — приєднується до розмови олімпійська чемпіонка. — Тих грошей, які дає держава, вистачає на тиждень для масажу. А як нас, «збірників», екіпірують, соромно згадувати.

Після виступу в Афінах міська влада Вінниці пообіцяла спортсменці однокімнатну квартиру. Наталя таки отримала її, щоправда, трохи із запізненням. Ключі вручили незадовго перед поїздкою до Китаю. Тому обжити помешкання спортсменці ще не вдалося. Але Наталя рада своєму «гніздечку». Їй дуже подобається тренуватися у рідному місті. Каже, у Вінниці найкращий тренажерний зал у ДСТ «Колос», вихованкою цього товариства є олімпійська чемпіонка. «Я б із цього залу днями не виходила, — усміхається Наталя, — він найкращий в Україні. Може, тому, що я так палко люблю своє рідне місто».

Олімпійська чемпіонка радить батькам брати своїх діток за руку і приводити у спортивні зали, такі, як у «Колосі», чи інші, на різні види спорту, бо дитині потрібен перший крок.

Поки Добринські дружною сім’єю поверталися з Борисполя до Вінниці, їм по телефону повідомили, що міська влада підготувала сюрприз для «золотої» землячки.

Вінниця.