ТОВ «Данко» — наймолодше сільгосппідприємство в Оріхівському районі. Утворилося воно на землях, котрі орендувало ЗАТ «Данилівське», в листопаді 2003 року. Саме тоді почалася неврожайна серія нового тисячоліття, і засновники товариства покинули селян напризволяще, навіть не розрахувавшись за паї. Зібрати вдалося не всіх, бо багато хто із обдурених та скривджених вирішив господарювати самотужки, а дехто подався до сусідів. Залишилися тільки ті, хто не знав, що робити зі своїми паями. Об’їхавши поля, вхопилися за голову й нові орендарі — бо із 1400 гектарів орних земель, котрі їм дісталися, оброблялося лише 170, де було посіяне озиме тритикале, а на решті занедбаних після соняшнику площ височіла двометрова амброзія.

Поки збирали техніку та механізаторів, прийшла зима, тож підготувати всі угіддя до сівби ярих та просапних культур не встигли. Але в тому не було й потреби. Спеціалісти Науково-дослідного інституту родючості, провівши повний агрохімічний аналіз усіх полів, видали невтішну картину. По суті це був вирок: потенціальна родючість — від 12 до 18 центнерів зерноодиниць з гектара, вміст гумусу — від 2,1 до 3,4 відсотка, вміст фосфору —в чотири рази менший за норму... Тому навесні посіяли лише кукурудзу, сою та трохи соняшнику, щоб можна було розрахуватися з механізаторами і власниками земельних паїв, а половину площ відвели під чорні пари. Як і слід було очікувати, зібрали найнижчий урожай у районі. Підняли статистику колишнього колгоспу імені Чапаєва за останнє десятиріччя до його ліквідації. Господарство спеціалізувалося на вирощуванні та відгодівлі великої рогатої худоби, тому більше половини сільгоспугідь тут було зайнято посівами багаторічних трав, а під колоскові та просапні культури у великій кількості вносили органічні та мінеральні добрива. Але навіть за таких умов середньорічна продуктивність земель тут становила 24 центнери з гектара по зерновій групі й 12 центнерів — по соняшнику. Якраз на такі показники і вийшло в свій перший господарський рік ТОВ «Данко».

Щоб підняти врожайність сільгоспкультур хоч на п’ять центнерів, потрібно було вносити на гектар ріллі у фізичній вазі від 300 до 400 кілограмів мінеральних добрив, але це не виправдало б витрат. Відпрацьована за попередні десятиліття традиційна технологія землеробства завела в глухий кут, з якого, здавалося, не було виходу. Можна уявити, який відчай охопив директора сільгосппідприємства Артура Крупського і засновників товариства, коли вони зрозуміли, що можуть повторити шлях своїх попередників. Та, коли пройшов шок від розчарування, вирішили спробувати ще раз і звернули погляди до органічного землеробства, яке почало зароджуватися в Україні.

Ефективні мікроорганізми, котрі дали назву новому напряму в рослинництві, першими почали застосовувати японці в тепличному господарстві та садівництві. Звернули на них увагу і в країнах Європи та Америки. А в нас, незважаючи на серйозні наукові досягнення в цій галузі, практика безнадійно відстає. Тому, перечитавши праці відомого російського агронома дореволюційного періоду Івана Овсінського та доступну наукову й науково-популярну літературу, Артур Крупський почав експериментувати на власний розсуд. Обробивши мікробіологічними препаратами насіння ячменю, в господарстві отримали добавку врожаю на фоні основних посівів у два центнери, за цього виробничі витрати порівняно з обробкою насіння хімічними препаратами скоротилися в 10 разів. А от при внесенні ЕМ-сумішей у грунт різниця за врожайністю на дослідних і контрольних посівах соняшнику становила 11 центнерів. Виправдав себе й вегетаційний обробіток озимої пшениці без підживлення аміачною селітрою, бо вперше за останнє десятиріччя вдалося отримати продовольче зерно третього класу.

Результати й порадували, й засмутили. Адже по суті це було відкриття вже давно відомих істин, а без чіткого науково-методичного супроводу можна було топтатися на місці дуже довго. Це неодмінно призвело б до банкрутства, бо не вирішувалося головне завдання стосовно різкого підвищення загальної врожайності, а відповідно — й ефективності виробництва. Тому Артур Євгенович звернувся за консультацією до Інституту рослинництва імені В. Юр’єва Української аграрної академії наук, через деякий час вступив до аспірантури і почав під керівництвом кандидата сільськогосподарських наук Володимира Диндорого проводити на полях господарства дослідно-експериментальні роботи із впровадження цілісного комплексу ЕМ-технологій на базі вітчизняних препаратів. Переломним у цьому відношенні став нинішній рік. І не тільки тому, що на посаду заступника директора товариства з наукової роботи сюди запросили кваліфікованого ґрунтознавця і ландшафтного еколога, доцента кафедри загальної та прикладної екології і зоології біологічного факультету Запорізького національного університету Олену Мірошніченко, яка одразу дала всьому лад, а й тому, що ефективні мікроорганізми почали створювати прибутки. Адже загальна площа товарних посівів із застосуванням ЕМ-технологій уже становила 850 гектарів, із них по 400 гектарів — озима пшениця та соняшник і 50 гектарів — озимий ячмінь. Урожайність колосових удвічі-втричі перевищила потенціальний ресурс полів, а «подолянка» на 60 гектарах дала по 56,8 центнера. Та головний перелом стався в душах селян. Адже більшість новоданилівців уже й не мріяла про переповнені зерном склади і тік. І це за того, що половина врожаю на той час була ще не зібрана...

Хоча для поліпшення загального достатку 60 гектарів дослідних полів погоди не роблять, але саме на них закладається основа недалекого майбутнього вітчизняного землеробства. Вже тепер Інститут рослинництва і ТОВ «Данко» можуть запропонувати для масового застосування в сільськогосподарському виробництві низку відпрацьованих ЕМ-технологій. А першими їх гідно оцінили фермери та селяни-одноосібники, котрі, мов кільця Сатурн, оточують своїми наділами поля товариства; працівники дослідних господарств Інституту олійних культур УААН та члени Полтавської обласної асоціації органічного землеробства. Навідуються до Новоданилівки й титуловані гості зі столиці. І все ж найприємнішим є визнання колег, бо на обласному семінарі з органічного землеробства, який відбувся перед початком польових робіт, було вирішено надати ТОВ «Данко» статус базового господарства із впровадження ЕМ-технологій. Це дасть змогу аграріям регіону не лише досягти значної прибавки врожаїв, а й допоможе обходитися без мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин, в кілька разів зменшити виробничі витрати і, що дуже важливо, отримувати екологічно чисту продукцію.

Запорізька область.

На знімку: провідний науковий співробітник Інституту рослинництва імені В. Юр’єва, кандидат сільськогосподарських наук Володимир Диндорого, заступник директора ТОВ «Данко» з наукової роботи, кандидат географічних наук Олена Мірошніченко та директор ТОВ «Данко» Артур Крупський.

Фото автора.