За час незалежності виросло покоління, для якого синьо-жовтий прапор, тризуб, гімн сприймаються як щось буденне. Та для багатьох людей, які відстоювали самостійність на численних мітингах кінця 80-х —початку 90-х, це був час небувалого душевного підйому.
У кожного, хто проходив тоді синьо-жовті майдани, залишився свій спогад, як-от у педагогів Вадима Кисленка і Володимира Гусевика.
... Наближалося 1 вересня 1991 року. Вадим Кисленко на педагогічній нараді запропонував підняти синьо-жовтий прапор на шкільній лінійці. Педколектив на чолі з директором Володимиром Гусевиком проголосував
«за», двоє утрималися. Розробили сценарій. Але довелося відмовитись від задуманого, обійтись без урочистостей. Прапор, який бачив головний майдан і був там придбаний, вперше в Ірпінському районі підняв за півгодини до першого дзвоника Вадим Кисленко (на знімку) разом із учнем. Це був вчинок (у Ворзелі назви вулиць і досі носять імена вождів і різних інтернаціоналів)!Згодом цей прапор
«позичить» на деякий час виконком, під ним присягатимуть на вірність Україні. А 9 травня за ветеранами, які йшли під червоним полотнищем, крокували школярі під синьо-жовтим.Нині він, обвіяний вітрами, просочений дощами, чекає, коли йому знайдуть почесне місце у майбутньому міському музеї. В експозиції, присвяченій новітній історії Ворзеля.
Ворзель
Київської області.
