А що відчувають батьки?
Як відомо, перше
«золото» на Олімпіаді в Пекіні принесли Україні наші шаблістки. Спостерігачі вже назвали їх перемогу дивом, бо протягом тривалого часу лідирували китаянки, і тільки під кінець змагань наші дівчата змогли переломити хід боротьби. Остаточно стало зрозуміло, що перемога за нами, коли Ольга Харлан зробила вісім точних уколів поспіль!Ольга та її колежанка по збірній України Олена Хомрова — жительки Миколаєва. Нам удалося поспілкуватися з батьком Олени Хомрової і поставити два запитання:
«Що відчувало батьківське серце у момент перемоги доньки?» та «Якою була Оленка в дитинстві?»Отже, слово Миколі Олександровичу Хомровому, військовослужбовцю:
— Я спостерігав за ходом змагань разом зі своїм колективом, на роботі. Це було щось неймовірне, серце мало не зупинялося — так хвилювався. А коли дівчата таки перемогли, радості не було меж. Я і мої колеги раділи, мов діти, і кричали, і верещали, дали розгулятися емоціям.
До речі, коли Олена їхала на збори, психолог дав завдання написати твір про майбутню олімпіаду. Я порадив доньці пофантазувати і розповісти про те, як вони у важкій боротьбі одержали перемогу над збірною Китаю. Так воно і сталося! Розумієте, дівчата їхали не просто позмагатися, а саме по перемогу — тому й здобули її. А ще я вважаю, що їм допоміг Господь. Напередодні змагань ми з дружиною Галиною пішли до храму та поставили свічки — Ісусу Христу, Діві Марії, святому Миколаю Чудотворцю. Гадаю, Господь почув наші молитви, бо ми так хвилювалися за доньку!
У дитинстві Оленка була дисциплінованою, слухняною дівчинкою. Але дуже рухливою. Завжди успішно суперничала з хлопцями на уроках фізкультури, любила рух, дух змагань, складні фізичні завдання, які потребують сміливості та кмітливості. Вона у нас дуже контактна, має багато друзів, продовжує товаришувати з однокласниками. У нас ніколи не було з нею проблем, і тепер ми відчуваємо лише гордість за свою дитину.
Миколаїв.
Фото Ольги ТАНАСІЙЧУК (Укрінформ).
