Сьогодні у столичному Українському домі відкриється ІХ конгрес Світового конгресу українців (президент — Аскольд Лозинський), який триватиме до 22 серпня. Це вже другий конгрес світового українства на рідній землі. Під час триденної зустрічі представники закордонних громад матимуть змогу почути підсумки праці СКУ за останніх п’ять років (2003—2008 роки) і поділитися досягненнями та проблемами з життя своїх осередків, накреслити шляхи праці на наступний термін.
Планується, що в роботі з’їзду візьмуть участь Голова Верховної Ради України Арсеній Яценюк, Президент Віктор Ющенко, прем’єр Юлія Тимошенко, а також численні гості.
Світовий конгрес українців — це найвища організаційна надбудова закордонних українців, яка об’єднує неполітичні громадські, релігійні, наукові й молодечі організації. До його складу входить понад 100 організацій із 31 країни світу, де проживають близько 20 мільйонів українців. СКУ є незалежною організацією, яка ніколи не підпорядковувалась і не підпорядковується жодному уряду. У 2003 році його було прийнято до Організації Об’єднаних Націй на правах неурядової організації.
Напередодні відкриття заходу генеральний секретар Світового конгресу українців Віктор Педенко зазначив, що за останні роки відносини з Україною стали набагато тісніші, а результати співпраці — більш плідними. А стосовно офіційних відносин, то тут найяскравішим прикладом, за його словами, є дії СКУ, секретаріату Президента та Інституту національної пам’яті, пов’язані з 75-ю річницею голодомору. Це стосується визнання українського голодомору парламентами різних держав та прийняття відповідної резолюції в ООН.
«Завдяки спільним зусиллям здійснюється надзвичайно важлива праця і для того, щоб ознайомити світ з довго приховуваним злочином проти нашого народу, і задля збереження національної пам’яті нащадками заморених голодом українців, що проходить під гаслом «Україна пам’ятає — світ визнає», — сказав Віктор Педенко і додав, що в майбутньому треба звернути увагу на такі важливі питання, як консолідація світового українства, поліпшення комунікації та поінформованості українців на рівні кожної держави окремо, а також зміцнення рад і комісій, у тому числі й за рахунок представників останньої хвилі еміграції.