У публікації мова піде про шляхи протидії криміналітету та корупції в нашій країні. Ця проблема залишається однією із ключових у розбудові України, як демократичної, правової держави, в якій людина, її життя, здоров’я, честь, гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищими соціальними цінностями. Авторство належить раднику МВС України, в минулому — першому заступнику Голови Верховної Ради України першого скликання, голові Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України (1995-1999 рр.), Віце-прем’єр-міністру України, Першому віце-прем’єр-міністру України, в. о. Прем’єр-міністра України (1995-1997 рр.) — генералу внутрішньої служби України Василю Дурдинцю (на знімку). Обіймаючи ці високі державні посади, йому довелося безпосередньо організовувати і спрямовувати роботу правоохоронних органів і державних установ у цій площині, а також брати активну участь у формуванні правової системи України у перші роки незалежності. Досвід роботи на ниві боротьби з корупцією та організованою злочинністю, який узагальнюється і подається у цій публікації, допоможе глибше пізнати новітню історію нашої країни, а головне — спонукатиме використати цей набуток у нинішній практичній роботі задля досягнення і утвердження високих стандартів суверенної, демократичної України.
Формувати власну правову систему Українська держава розпочала із прийняття Верховною Радою 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України. За рік із лишком, 24 серпня 1991 року парламентом було проголошено Акт незалежності України, який був схвалений всенародним голосуванням 1 грудня того ж року. А 28 червня 1996 року було прийнято Основний Закон держави — Конституцію України.
Відтоді в Україні було закладено солідні правові підвалини державної незалежності та життєдіяльності усього державного і суспільного організму. Ми прагнемо до утвердження громадянського суспільства, основними ознаками якого є: пріоритет прав і свобод людини, підпорядкованість держави інтересам людини і суспільства, соціально-орієнтована ринкова економіка, політичний і економічний плюралізм, демократія, свобода і соціальна справедливість.
Демократичні перетворення в Україні супроводжуються складними процесами реформування політичних, економічних і правових відносин. Однією з важливих складових цього процесу є боротьба з корупцією та злочинністю, що загрожують національній безпеці країни. Корупція і злочинність вкрай негативно впливають на всі сфери суспільного життя, зокрема, на економіку, політику та міжнародні відносини. Саме тому викорінення корупції, зміцнення законності і правопорядку, забезпечення активної та дієвої протидії криміналітету мають бути пріоритетними у діяльності усіх державних органів влади, органів місцевого самоврядування та суспільства в цілому.
Не можна недооцінювати кримінологічну роль злочинності, її властивості до самодетермінації і зворотного впливу на суспільство, адже це може призвести до послаблення державного контролю за криміногенними процесами в країні й розширеного відтворення злочинності. Ефективна боротьба зі злочинністю можлива лише з урахуванням її кримінологічної характеристики, повної системності, комплексності і скоординованих дій між центральними і місцевими органами влади, органами місцевого самоврядування, активної участі у цій справі широкої громадськості та залучення закордонних експертів.
Стратегічні, практичні й тактичні підходи в організації боротьби зі злочинністю і корупцією знайшли своє цілком конкретне втілення у відповідних законодавчих актах та урядових програмах, що були прийняті впродовж двох із лишком десятиліть незалежності України. Проте, незважаючи на зусилля правоохоронних і судових органів, суттєво змінити ситуацію на краще у цій площині поки що не вдалося. Особливо загрозливого поширення набула корупція, яка охоплює всі гілки влади і державного управління. Не зменшується і продовжує відігравати роль суттєвого кримінального чинника тіньовий сектор економіки, який значною мірою обумовлює злочинність у сфері економіки, зокрема фінансово-банківській сфері.
Зниження матеріального забезпечення більшої частини населення, невиправдано різка диференціація суспільства за рівнем доходів, низька оплата праці — все це підштовхує певні кола осіб до протиправних форм отримання прибутків. Останні дані засвідчують, майже дві третини затриманих злочинців не працювали і не навчалися під час скоєння злочину. Дія цих соціальних чинників підсилюється негативними процесами, що відбуваються у сфері суспільної свідомості: нівелюються духовні цінності, виникає неповага до прав інших осіб, серед молоді поширюється прагнення до матеріального успіху будь-якою ціною.
На ускладнення криміногенної ситуації впливає й низка глобальних соціально-економічних процесів, таких, як урбанізація, міждержавна та міжрегіональна міграція. Особливо гостро це відчувається нині, коли Російською Федерацією анексовано Автономну Республіку Крим і місто Севастополь, чиниться злочинна диверсійна діяльність сепаратистів з Росії у східному регіоні України, насамперед в Донецькій та Луганській областях. Впродовж кількох місяців там відбуваються силові та збройні захоплення адміністративних будівель органів влади, правоохоронних органів, об’єктів Збройних Сил і Нацгвардії, державних і комунальних підприємств, транспортної інфраструктури та зв’язку, банківських установ та ЗМІ. Збільшилася кількість тяжких та особливо тяжких злочинів, зокрема, умисних вбивств, тяжких тілесних ушкоджень, викрадень та незаконних позбавлень волі громадян. Суттєво зросла кількість розбійних нападів, у тому числі, на установи та помешкання громадян, незаконних заволодінь транспортом, зокрема інкасаторськими автомобілями. Особливо небезпечним є проникнення в Україну з території Російської Федерації та окупованої території АР Крим спеціально підготовлених груп людей для диверсійної діяльності, а також функціонування каналів постачання озброєння. Було вчинено низку збройних нападів на контрольно-пропускні пункти через державний кордон України, військові частини Збройних Сил та Нацгвардії, склади, з яких було викрадено значну кількість вибухових речовин. Усі ми, українці, хочемо, щоб на Сході нашої держави припинилася війна, кровопролиття, страждання людей, особливо дітей. Адже лише за мирних умов можливо рішуче й ефективно протидіяти криміналітету та корупції.
Негативними наслідками окреслених процесів є швидкі та непередбачувані зміни в структурі злочинності, формах і способах протиправної діяльності, поширення злочинного досвіду та міграція його носіїв. В умовах відкритості кордонів та єдиного світового інформаційного простору виникає постійна загроза поширення в країні таких небезпечних явищ, як тероризм, ксенофобія та расова нетерпимість. Як наслідок, відбувається зростання рівня злочинності. Серйозну загрозу для правопорядку становлять корисливо-насильницькі злочини — розбійні напади і незаконні заволодіння транспортними засобами, пограбування та крадіжки, збут наркотиків, торгівля людьми. Збільшується кількість злочинних посягань, учинених із застосуванням вогнепальної зброї. Високим є рівень рецидивної злочинності. Ще необхідно працювати у напрямі ліквідації організованих бандитських угруповань: лише цього року правоохоронцями було припинено діяльність 80 організованих груп і злочинних організацій. Роками залишаються нерозкритими чимало вбивств та інших тяжких злочинів.
Цільові урядові програми щодо профілактики злочинності не виконуються належним чином, а заходи протидії корупції і криміналітету — не відповідають сучасним запитам. Криміналітет поводить себе зухвало, фактично, він кинув виклик владі і суспільству. Скажу відверто: в професійному, структурно-організаційному, матеріально-технічному плані на теперішньому етапі правоохоронні органи виявилися не готовими до такого зухвалого натиску криміналітету.
За останнє десятиліття в органах внутрішніх справ відчутно збільшилася плинність кадрів як керівного, так і начальницького, а особливо оперативного складу підрозділів кримінального блоку, слідства спецпідрозділів, патрульної служби. Серед частини особового складу вкрай низька службова дисципліна. Звісно, у цьому контексті не можна не сказати і про низьку оплату праці, недостатній соціальний захист працівників міліції, неналежне матеріально-технічне забезпечення їх повсякденної діяльності, а також недооцінку щоденної цілеспрямованої виховної роботи з персоналом, передусім з молодими працівниками. Вкрай необхідно вдосконалити стиль і методи керівництва, виробити чіткі, зрозумілі критерії оцінки роботи структурних підрозділів та окремих працівників, покращити взаємодію. Важливо звернути увагу і на необхідність докорінної перебудови роботи з кадрами, потрібно ретельніше добирати кандидатів на службу в правоохоронні органи, предметно займатися їх службовою підготовкою з метою виховання професіоналів високого рівня в усіх службах. Необхідно рішуче звільнитися від працівників, які зрадили інтереси держави, порушили присягу, хабарників, злісних порушників службової дисципліни та конституційних прав громадян.
Боротьба зі злочинністю і корупцією має проводитися виключно в рамках суворого дотримання Конституції України та чинного законодавства. Криміналітет має відчути силу держави, силу закону, скоординованих дій і зусиль державних правоохоронних і судових органів в інтересах українського народу. Для досягнення цієї мети доцільно розробити Державну комплексну цільову програму боротьби зі злочинністю і корупцією в Україні на 2014 — 2020 роки, в якій необхідно передбачити:
— організаційно-правові заходи щодо протидії злочинності, особливо організованої;
— забезпечення територіальної цілісності, єдності країни та конституційного ладу;
— захист життя, здоров’я, прав і свобод людини та майна від злочинних посягань;
— заходи протидії корупції;
— заходи щодо охорони громадського порядку та участь громадськості в охороні правопорядку і державного кордону;
— заходи щодо профілактики злочинності і правопорушень;
— заходи боротьби зі злочинністю в сфері економіки;
— заходи протидії організованій злочинності, зокрема з міжнародними зв’язками;
— заходи боротьби з незаконним обігом наркотиків, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів;
— запобігання злочинності серед дітей, підлітків та в молодіжному середовище;
— протидію нелегальній міграції та торгівлі людьми;
— забезпечення безпеки дорожнього руху;
— удосконалення діяльності досудового слідства;
— заходи щодо подальшого вдосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи;
— науково-методичне забезпечення протидії корупції і злочинності;
— кадрове забезпечення правоохоронної і судової діяльності;
— міжнародне співробітництво з протидії злочинності і корупції;
— матеріально-технічне, фінансове забезпечення протидії злочинності і корупції, забезпечення ефективної діяльності правоохоронних і судових органів;
— інформаційне забезпечення реалізації Державної комплексної цільової програми.
На мій погляд, своєчасна, системна, повна і фахова реалізація цих положень, без сумніву, позитивно позначиться на нейтралізації злочинних проявів та сприятиме встановленню належного правопорядку, впевненості громадян в їх захищеності від злочинців і правопорушників, а також невідворотності покарання за скоєні злочини. Сподіватися на те, що корупція і злочинність пройдуть самі собою, як хвороба, небезпечно. Цій проблемі потрібно протистояти рішуче і тільки широким фронтом.
Комплексно стан протидії криміналітету і корупції не розглядались Верховною Радою України більше десяти років, Кабінетом Міністрів України, Радою Національної безпеки і оборони України — п’ять років, а відтак не приймалися відповідні цільові програми загальнодержавного рівня.
Нагадаю досвід попередніх років у площині цього питання. Відповідно до вимог, прописаних в Указі Президента України від 5 серпня 1996 року «Про додаткові заходи щодо зміцнення законності і правопорядку в Україні», Кабінетом Міністрів України було розроблено Комплексну цільову програму боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки, а 17 вересня 1996 року ця Програма була затверджена Указом Президента України. Важливо наголосити, що відповідальні посадові особи мали щороку, до 20 січня і 20 липня, подавати звіти до Кабінету Міністрів України і Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України щодо виконання заходів, передбачених Програмою. Проводився детальний аналіз своєчасного втілення в практику кожного пункту Програми, вживалися додаткові заходи щодо їх безумовного і повного виконання, а винні керівники, які не забезпечували належну, результативну роботу, притягалися до персональної відповідальності або звільнялися із займаних посад. Рекомендую звернутися до цього досвіду і використати його в умовах сьогодення.
У нинішній складній політичній, економічній, криміногенній обстановці питання щодо проведення широкого скоординованого наступу на злочинність, викорінення корупції та належного забезпечення конституційного ладу, прав і свобод людини, економічної безпеки держави заслуговує особливої уваги Президента України, Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, усіх центральних і місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування, наукових установ, засобів масової інформації, громадськості. Міністерство внутрішніх справ України може, як і в 1996 році, за участі інших державних і правоохоронних органів, провідних юристів, науковців та досвідчених практиків розробити проект Державної комплексної цільової програми і внести його на розгляд керівництва держави.
Багаторічний досвід підтверджує, що успішна протидія криміналітету і корупції цілком залежить від:
— системного і комплексного підходу до її організації, як в центрі так і на місцях;
— постійної ділової взаємодії, координації діяльності державних та правоохоронних органів;
— вмілої, добре продуманої концентрації сил і засобів, високого професіоналізму кадрів, їх самовіддачі, моральності і патріотизму;
— належного професійного виконання чинного законодавства, Конституції України, нормативно-правових актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України;
— активної участі громадськості, громадських об’єднань, які діють у відповідності до чинного законодавства, правового виховання громадян;
— і, безумовно, законодавчого, наукового, фінансового, матеріально-технічного, інформаційного забезпечення, міжнародної співпраці та ефективного правосуддя.
Ще раз наголошу: важлива умова успішної боротьби зі злочинністю і корупцією — це постійна координація діяльності державних і правоохоронних органів як в центрі, так і на місцях, постійний жорсткий контроль за дотриманням законодавства, виконання урядових програм, власних заходів. Досвід роботи Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованої злочинністю при Президентові України, який був утворений відповідно до Закону України від 30 червня 1993 року «Про організаційно-правові основи боротьби з організованої злочинністю» з 1993-го по 2005 рік, довів свою необхідність в координації повсякденної багатогранної діяльності державних і правоохоронних органів України у реалізації державної політики щодо подолання негативних суспільних явищ, очищення країни від організованих озброєних бандитських злочинних угруповань та зміцнення законності і правопорядку в країні та щоб відвернути загрозу національній безпеці України. Рішуче присікались спроби вирішувати національні та міжконфесійні питання насильницьким, а не правовим шляхом. Переконаний, що ці напрацювання заслуговують на увагу.
Актуальність такого підходу до проблеми протидії криміналітету і корупції в нашій країні співзвучна з першочерговими заходами, які визначені Президентом України Петром Олексійовичем Порошенком у його промові на інавгурації 7 червня 2014 року, Урядовій програмі і вимогам учасників Революції гідності. Український народ хоче жити в мирі і злагоді, в єдиній соборній державі, в якій гарантуються і забезпечуються права і свободи громадян, їх особиста і майнова безпека, честь і гідність, законність і правопорядок.
Щоб правоохоронні і судові органи успішно виконували покладені на них законодавством України повноваження і обов’язки, належить провести їх реформування, аби відповідати кращому європейському і світовому досвіду. Як відомо, така робота проводиться на відомчому і державному рівнях. Участь особового складу Національної гвардії та підрозділів органів внутрішніх справ в Антитерористичній операції в східних областях України засвідчила гостру і невідкладну необхідність в реформуванні всього сектору оборони і безпеки України, зокрема правоохоронних органів.
Отже, у порядок денний серед пріоритетних питань для органів центральної влади доцільно включити проблеми, які порушені у цьому матеріалі. Ми, старше покоління урядовців, правоохоронців, правознавців, маючи солідний практичний досвід, знання і уміння, готові активно долучитися до їхньої реалізації. Український народ в нинішніх надзвичайно складних, раніше незнаних умовах, очікує конкретних, скоординованих і динамічних дій центральних і місцевих органів влади щодо зміцнення законності і правопорядку в країні, оздоровлення морально-психологічного клімату в суспільстві, повернення довіри людей до влади, впевненості у завтрашньому дні.
Вірю, що разом ми здатні це зробити. Головне — діяти, а не галасувати. Кожен із нас у цій складній роботі має знайти своє місце і на ділі довести, що він патріот України, небайдужий до долі своєї Вітчизни.
Заслужений юрист України Василь ДУРДИНЕЦЬ.
