Кукурузу таки посадили

«Ти думаєш, у в’язниці тільки винуваті сидять?»

(Із кінофільму «Гра всерйоз»).

«Уранці вона (він) прокинулася знаменитою». Так кажуть не тільки про успішливого артиста після виходу кіно. Промені раптової слави часом освітлюють і безстрашних, мужніх, винахідливих погононосіїв. Вони, ризикуючи життям, часто залишаються в тіні, але, буває, з’являються у всій своїй красі...

Спектакль про вбивство на замовлення

Наприкінці вересня 2003-го Олександрію, потім Кіровоградщину і Київ шокувало міліцейське повідомлення про вбивство Олега П-ка, профспілкового лідера. Двома пострілами кілер розправився з неугодним захисником прав сотень працівників акціонерного товариства. Багато свідків бачили розпластаного в під’їзді чоловіка, кров, рідних, лікарів, які констатували смерть. В одній з газет опублікували некролог. А через кілька днів з УБОЗу випустили не менш приголомшуючу новину: вбивства не було, була майстерна інсценізація кривавого лиходійства, про яку не знало навіть «недремне око государеве» — прокуратура.

Чи додала показова операція здоров’я близьким «убитого» — питання не пусте. Але мета виправдує засоби. Якщо не помиляюся, з моменту виникнення УБОЗу (1995), подібних спектаклів у країні розігрувалося не більше півдюжини. Щоб убезпечити жертву, відвернути замовників і виконавців, людину «вбивали» привселюдно й надійно ховали до кращих часів. Вони наставали з моменту затримання злочинців.

В Олександрії УБОЗівці під керівництвом майора Олександра Колтиріна працювали, гадаю, за типовим сценарієм плюс-мінус форс-мажор. Підозрюваних, вельми шанованих і поважних у місті людей, заарештували негайно, після передачі грошей убивці, який не відбувся з «вини» доблесних стражів порядку.

Кримінальну справу за обвинуваченням Віталія Турбаєвського, Володимира Кукурузи і Сергія Калініна в серпні 2004-го розглянув апеляційний суд Кіровоградської області.

Розповідає Віталій Турбаєвський, колишній директор підприємства, де лідирував профспілковий бос Олег П-ко:

— Мене обвинуватили в тому, що нібито я замовив убивство, Кукуруза був посередником, а Калінін виконавцем. Апеляційний суд нас з Кукурузою в цьому епізоді виправдав. Верховний Суд вирок скасував. У травні 2006 року Кіровоградський апеляційний удруге розглянув справу: мене знову виправдав, а Кукурузу засудив до 10 років позбавлення волі. Вища судова інстанція і цей вердикт скасувала.

Наша довідка. Володимир Кукуруза родом з Тернопільщини. Закінчив школу, військове училище. У Радянській армії відслужив 18 років. У Олександрії обирався депутатом міськради. З літа 2003-го — пантаївський селищний голова. Має трьох дітей.

Отже, справу направлено на новий розгляд. Апеляційний суд у червні минулого року втретє проводить судовий розгляд і не знаходить провини ні у діях Кукурузи, ні у діях Турбаєвського — їх вироком знову виправдано. Верховний Суд у жовтні 2007-го і його скасовує, направивши справу вже до Чернігова. Там вона чекає на розгляд досі.

Виправдані виходять на волю. Кукуруза з головою занурюється в рутинну роботу селищного голови. До слова, після першого виправдувального вироку «батько», як його з повагою називають селяни, заасфальтував центральну дорогу, газифікував два села. Наркомани при ньому присмирніли, злодії притихли, авторитет голови зміцнився. Минулого літа він узявся за ремонт доріг, інші невідкладні справи. Задумане реалізувати не вдалося.

...Не одна розсудлива людина ставить собі запитання: якщо суди виправдують обвинувачуваних, що трапляється вкрай рідко, значить, слідчі не надали достатніх доказів їхньої провини? Виходить, спектакль, за який на погони впали великі зірки і високі посади, з тріском провалився?

Не поспішатимемо з висновками. Почекаємо рішення апеляційного суду Чернігівської області. Насторожує тільки заява працівника прокуратури, озвучена на суді Кукурузою: мовляв, чергового виправдувального вироку він не допустить. Тішить, що останнє слово не за ним...

Але коли ж слуги Феміди в п’ятирічній судовій тяжбі поставлять жирну крапку: справедливу, основану на законі? Коли остаточно визначаться в іншій кримінальній справі.

Півень прокукурікав, а там хоч не розвиднюйся?

Порушено її тими само борцями з організованою злочинністю. Підполковник Колтирін керує ними уже з Кіровограда.

Сівши в крісло голови після визволення із СІЗО влітку 2007-го, Кукуруза нібито затребував хабара від підприємця Арнольда Куриці (прізвище змінено. — Авт.), який зажадав земельну ділянку під будівництво СТО. Будь-який громадянин, отримавши землю, скаже, що рішення про її надання приймає не голова, не секретар, не вони удвох, а тільки сільські депутати на сесії. За версією слідчих, Кукуруза гарантував позитивне рішення за винагороду. Як він міг впливати на депутатів? Погрозами, шантажем, підкупом? Опитані народні обранці все це заперечують, відзначаючи, що їхній голова ніколи не випрошував і не вимагав потрібних рішень, не зловживав авторитетом і владою.

Бруднити руки, погоджуючись на аферу, перебуваючи під багаторічним «ковпаком» УБОЗівців, очікуючи чергового суду в Чернігові по «мокрусі» — чи не божевілля? Проте, стверджує слідство, з яким погодився Олександрійський міськрайонний суд (суддя С. Куковенков), селищний голова «клюнув» на пропозицію Куриці взяти в борг вісім тисяч гривень. Не простих, а мічених, не в комірчині, а у власному кабінеті, під запис.

— Усе було заздалегідь сплановано: знайшли «клієнта», підготували гроші, організували зйомку, привели понятих, — переконані Володимир Кукуруза, його адвокати та односельці. Вони не вірять, що, перебуваючи у «цікавому становищі» підсудного у справі П-ка, їх «батько» зважився на вимагання.

Суд усі сумніви трактував не на користь Кукурузи. Чому? Чому плутані, непереконливі, на мій погляд, показання Куриці (і тільки його!) лягли в основу вироку?

— В озвученому на судовому засіданні аудіозапису розмови Кукурузи і Куриці немає жодного слова, що підтверджує вимагання, — констатує адвокат Надія Шлякова.

У тому, що справу сфабриковано, переконаний і її колега Олександр Бессараб.

— Вважаю алогічними дії правоохоронців, — каже він. — За словами потерпілого, він повідомив у міліцію про вимагання 29 серпня 2007-го, а ще 27 серпня погононосії клопотали перед судом про дозвіл відео- і аудіозапису. Отже, до чергового спектаклю готувалися заздалегідь?

До того ж, стверджує засуджений до п’яти років позбавлення волі Кукуруза, свідчення двох понятих плутані й брехливі. Суду вони розповідали, що в Кіровограді близько дев’ятої ранку пили каву, коли до них підійшли УБОЗівці й попросили бути понятими. Вони нібито були присутні при маркіруванні купюр, потім їх відвезли в Олександрію, де приблизно о 9 годині 23 хвилини (?) були присутні при затриманні Кукурузи. Суд не почув доказів про те, що кафе в Кіровограді відкривається о 10-й, що неможливо одночасно пити каву в обласному центрі і бути понятим в Олександрії, що аудіозапис напевне піддавався монтажу. Дивно й інше: потерпілий, який, до речі, категорично відмовився спілкуватися з журналістом «Голосу України», зареєстрував свою фірму після визволення Кукурузи; її статутний фонд — 100 гривень; ліцензії немає; директор і головбух — Арнольд Куриця; «офіс» — напівзруйнований сільський будинок...

Із Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 р. «Про судову практику у справах про хабарництво»:

«Відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу...»