УГС увійшла в нашу історію як славна і героїчна сторінка

У четвер в «Українському домі» в Києві відбулися урочисті збори з нагоди 20-річчя створення Української Гельсінкської спілки (УГС).

«Ми раді відзначати цей ювілей у часи, коли не є гнані комуністичною владою, а в незалежній Україні», — звернувся до учасників святкового вечора голова УГС Левко Лук’яненко. І це не просто красиві слова, бо в липні 1988 року, коли у Львові під час багатотисячного мітингу В’ячеслав Чорновіл та брати Михайло і Богдан Горині проголосили «Декларацію принципів УГС», Левко Лук’яненко ще перебував на засланні, тож головою спілки його було обрано заочно.

Ця громадсько-політична організація постала на основі створеної у 1976 році правозахисної Української Гельсінкської групи, майже всі члени якої були репресовані та перебували в ув’язненні, але, на відміну від москвичів (Московська Гельсінкська група), не погодилися на саморозпуск організації, оскільки боролися не лише за демократизацію, а й за незалежність України. А вже у 1987 році, коли українські політв’язні почали повертатися з тюрем та заслань, в Києві утворюється Український культурологічний клуб, діяльність якого, попри культурологічну назву, мала політичний характер. На той час значного громадського резонансу набули його засідання, де обговорювали «білі плями в українській історії». Згодом непідвладна Компартії громадська активність уперше за багато десятиліть виплеснулася на вулиці Києва: 9 березня та 22 травня громадськість відкрито зібралася біля пам’ятника Т. Шевченку, далі відбулися пікетування Київського військово-морського політичного училища з вимогою звільнити територію Києво-Могилянської академії, альтернативне відзначення 1000-ліття Хрещення України-Руси, перша несанкціонована демонстрація у зв’язку з другою річницею Чорнобильської трагедії. До того ж участь у цих акціях протесту брали щораз більше громадян. Особливо активна була студентська молодь. Зокрема, на той час у Київському держуніверситеті імені Т. Шевченка було створено товариство «Громада», а у Львові — «Товариство Лева». Тож проголошена у Львові

7 липня 1988 році «Декларація принципів УГС» впала на підготовлений ґрунт.

Основні положення декларації, зокрема, передбачали відновлення української державності як гарантії забезпечення усіх прав українського народу, визнання права громадян чи їх об’єднань домагатися державності у формі як федерації чи конфедерації з іншими народами СРСР або Європи, так і повної державної незалежності, повне анулювання сталінсько-брежнєвських конституцій, забезпечення прав і свобод громадян за стандартами міжнародних пактів та угод тощо.

Головою виконкому УГС став В’ячеслав Чорновіл, головою Київської філії УГС — Олесь Шевченко, Львівської — Богдан Горинь, Тернопільської — Левко Горохівський, а головою УГС, як ми вже зазначали став Левко Лук’яненко, котрий на той час іще не повернувся із заслання.

Показово, що навіть побіжний огляд «Декларації принципів УГС» свідчить: більшість її положень через два роки лягло в основу «Декларації про державний суверенітет України», ухваленої Верховною Радою 16 липня 1990 року. Але до цієї миті ще залишалося два роки боротьби, арештів, дискредитації членів УГС у пресі. Для прикладу: вже 24 липня 1988 року, в день оголошення київською філією УГС демонстрації з вимогою звільнити українських політв’язнів Левка Лук’яненка, Юрія Бадзя, Миколу Горбаля та інших, оперативні групи МВС виловили та вивезли за межі міста 16 активістів УГС.

Однак Компартія та її каральні органи не змогли зупинити громадських активістів, тож у лютому 1989 року створюється Товариство української мови імені Т. Шевченка, в березні — товариство «Меморіал» імені В. Стуса, в червні — Всеукраїнське товариство політв’язнів та репресованих і, нарешті, у вересні 1989 року — Народний рух України за перебудову. І скрізь у перших рядах були члени УГС. Тож не дивно, що у 1990 році народними депутатами Верховної Ради стали 12 членів УГС: Б. Горинь, М. Горинь, Л. Горохівський, І. Деркач, І. Калинець,Я. Кендзьор, Л. Лук’яненко,І. Макар, Б. Ребрик, В. Чорновіл, С. Хмара та О. Шевченко. У Верховній Раді члени УГС створили депутатську групу «За незалежність», до якої ввійшли 27 парламентаріїв. І справді пророчими стали слова В’ячеслава Чорновола, сказані ним 29 квітня 1990 року під час з’їзду УГС, який перетворив організацію на першу незалежну від КПУ політичну партію — Українську республіканську партію: «УГС увійде в нашу історію як славна і героїчна сторінка». Можемо стверджувати, що вже увійшла.

Тож недарма у привітанні Президента Віктора Ющенка з нагоди 20-ї річниці УГС зазначається, що це легендарне об’єднання безкомпромісних противників тоталітарного режиму, захисників свободи слова і думки, борців за демократію та незалежність України стало першоосновою для розбудови громадянського суспільства в нашій країні.

Такої само думки і голова Комітету Верховної Ради з питань культури і духовності Володимир Яворівський. Повідомляючи за дорученням глави парламенту Арсенія Яценюка про нагородження активних учасників УГС почесними грамотами Верховної Ради та пам’ятними подарунками, він зазначив, що «це була невелика група одинаків-відчайдухів, яка вплинула на українську інтелігенцію, а вже інтелігенція вийшла на український народ і сталося те що сталося».