Чи знайдеться людина, яка б не хотіла негайно припинити кровопролиття на Кавказі, незалежно від того, хто почав
«перший». Хоч експерти нині вже не мають сумнівів — хто саме...Тим часом впливові країни почали шукати вихід із ситуації. Мало не найпершими, хто перебрав на себе місію парламентарів, стали глави п’яти держав і урядів європейських країн, у тому числі Віктор Ющенко. Щоправда, перед цим Росія припинила воєнні дії в Грузії. Миротворці поїздку не скасували, оскільки, за словами польського лідера Лєха Качинського, — це прояв солідарності з Грузією, яка стала жертвою агресії з боку Росії, що
«в черговий раз показала своє справжнє обличчя».Україна наполягає на її ролі миротворця у конфлікті. Зроблено чимало заяв, які начебто мали б цьому сприяти. Але не тільки незалежні експерти, а й багато українських політиків висловлюють щодо цього великий сумнів. Передовсім тому, що країна, яка навіть не приховує симпатій лише до однієї зі сторін конфлікту, навряд чи зможе
«умиротворити» її супротивника. Не кажучи про іншу, надзвичайно серйозну обставину: Україна — ключовий постачальник Грузії зброї, котру вона застосовувала у нинішній війні.Про це йдеться у звіті ООН про торгівлю товарами військового призначення у 2007 році. Керівники Міноборони цього не заперечують: мовляв, Грузія не належить до країн, проти яких застосовувалося ембарго. Зрештою, кажуть вони, продаж зброї — це не політика, а чистий бізнес. Цікаво, чи вважатимуть вони можливе підвищення цін на російський газ лише бізнесом?
З другого боку, існують ще й неписані закони: країна, котра дорожить репутацією, не продаватиме зброю в зони локальних конфліктів. Саме на цій підставі Ізраїль припинив свій гешефт з Грузією. Днями в ЗМІ з’явилася інформація, що, за даними ООН, Україна заробила на торгівлі зброєю з Грузією 100 млн. дол., які мали б надійти в держбюджет. Журналістам поки що не вдалося знайти там слідів цих грошей...
Стати миротворцем в іншій країні — почесно. Але те, в який спосіб намагаються досягти цього наші керманичі, — важко збагнути. Бо Україна, передовсім її Президент, заради досягнення мети уже встигли ще більше зіпсувати відносини зі своїм стратегічним партнером Росією. Скажімо, заява МЗС, що кораблям російського ЧФ, які вийшли із Севастопольської бухти, буде заборонено повернутися назад. Та Указ Президента про порядок пересування військових формувань ЧФ Росії поза місцями їх дислокації на території України без погодження з українською стороною. Над першим відверто насміхаються недоброзичливці Ющенка, мовляв, нехай хтось покаже, як це можна заборонити. Й дурницею називають навіть його генерали, бо такі проблеми розв’язуються у Російсько-українській міждержавній комісії. Незрозуміло, як державний діяч може приймати рішення, заздалегідь знаючи, що виконати їх неможливо?
А насправді ключові гравці на політичній арені та члени ЄС, зокрема ФРН, Франція, Велика Британія, досі, крім словесного засудження бойових дій на Кавказі, не зробили конкретних кроків щодо розв’язання конфлікту. Сьогодні канцлер Німеччини Ангела Меркель прибуває з візитом у Москву, після чого можна очікувати якихось рішень...
Деякі українські політики звинувачують Захід у тому, що він сидить на економічній
«голці» Москви. І Кабінет Тимошенко (яка теж утримується поки що від коментарів. — Авт.), що в нього «виникла спокуса проміняти цінності на ціни». Уряд, кажуть вони, може відступитися від державних пріоритетів у зовнішній політиці заради домовленостей на ціни на газ. Що це за пріоритети такі, заради яких дехто готовий пожертвувати спокоєм і благополуччям власного народу?А що ті, кого наші очільники вирішили захищати від
«російських окупантів»? Президент США Джордж Буш заявив про надання гуманітарної допомоги Грузії. В цій операції братимуть участь військово-повітряні сили та військово-морський флот США. Президент Грузії Саакашвілі в телезверненні до народу пояснив: «Це означає, що аеропорти і морські порти буде взято під контроль Пентагону». І, звичайно, дороги та комунікації.На часі запитати:
«Чия окупація солодша?»
