На розгляді в Комітеті Верховної Ради з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики перебуває законопроект про внесення змін до Закону «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду» (реєстр. номер 2437).

Кабінет Міністрів, як автор цього документа, вважає, що його ухвалення сприятиме реалізації державної політики стосовно відновлення застарілого житлового фонду та забезпечення населення країни якісним житлом у межах практичної реалізації урядової програми «Територія якісного життя».

Цим законопроектом, зокрема, пропонується врегулювати такі проблемні питання, як визначення поняття «суспільна потреба» для випадків проведення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і його застосування, передбачення можливості прийняття рішення про комплексну реконструкцію з відповідним переселенням мешканців житлових будинків за умови згоди на таке переселення лише певної частини власників житлових та нежитлових приміщень будинку, зняття обмеження стосовно ступеня зносу житлових будинків для віднесення їх до таких, що можуть бути комплексно реконструйовані. Автори законопроекту вважають, що ці та інші запропоновані зміни підсилять положення чинного закону та звільнять документ від положень, що ускладнюють його застосування.

Як наслідок, органи місцевого самоврядування зможуть розпочати реальну роботу з розробки та подальшої реалізації проектів комплексної реконструкції застарілого житлового фонду з залученням інвесторів-забудовників на конкурсних засадах. Також це дасть змогу органам місцевого самоврядування попереджати виникнення аварійних ситуацій у застарілому житловому фонді та розвивати інженерно-транспортну й соціальну інфраструктуру населених пунктів.

Щоправда, Головне науково-експертне управління Верховної Ради звертає увагу на те, що положення документу головним чином спрямовані на забезпечення примусового відчуження об’єктів права приватної власності — квартир, будинків, земельних ділянок. При цьому, хоч документ і декларує необхідність дотримання вимог Конституції, на практиці запропонований механізм виселення мешканців з будинку за принципом «якщо є згода 60 відсотків власників і наймачів, то згоди решти не потрібно» прямо порушує статтю 41 Основного Закону, згідно з якою кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Адже при такому підході «фактично створюється ситуація, коли той власник чи наймач як жилих, так і нежилих приміщень, який погодився на виселення з будинку, фактично дає згоду й на виселення сусідів, тобто розпоряджається не тільки своєю, а й чужою власністю». Тим паче, що зі змісту законопроекту випливає, що реконструкція може бути зумовлена не стільки її винятковою необхідністю, скільки інвестиційною привабливістю проекту для забудовників. А оскільки в документі не сказано, що це може бути лише в крайньому разі, то цим реально формуються підстави для можливих зловживань та використання реконструкції не для поліпшення житлових умов громадян, а для одержання якнайбільших прибутків інвестором.

Під час розгляду цього законопроекту в Комітеті Верховної Ради з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики його члени висловилися за прийняття документа в першому читанні, однак зауважили, що під час підготовки до другого читання обов’язково потрібно врахувати зауваження стосовно обов’язкового проведення громадських слухань про здійснення комплексної реконструкції, скасування норми у 60 відсотків згодних на переселення власників та чіткого визначення прав і обов’язків учасників процесу.