Збиральна кампанія на полях країни наближається до завершення. Врожай справді удався щедрий. За офіційними повідомленнями, валовий збір зернових наближається до 38 мільйонів тонн. А в нас як повелося? Що щедріша нива, то більше в газетах замовлених статей, а на екранах — сюжетів про загальне аграрне благополуччя. Керівники Мінагрополітики, Академії аграрних наук «обліпили» хлібний колос і навперебій розповідають про мало не особисту участь у жнивах, позначаючи в такий спосіб свою потребу. До того ж «світяться» дедалі більше «батьки» так званих аграрних реформ, за допомогою яких, під звуки реляцій, триває дерибан земель і розтягання бюджетних коштів. Отаке у нас Королівство кривих дзеркал.

Насправді Юлії Тимошенко знову б запитати: чому ті, хто виростив зерно, часто залишаються при збитках, а на щедрому врожаї знову нагрівають руки посередники? Адже сільгоспвиробники ледь зводять кінці з кінцями, хлібні культури без обмежень спливають за кордон, а зернотрейдери неабияк збагачуються. Чи тут рука руку миє, чи, справді, у нашому уряді хвороба непрофесіоналізму: про актуальне думати, коли грім ударить?

Схоже, має рацію народний депутат Віктор Слаута, який зв’язав нинішню ситуацію на ринку зерна з неможливістю сільгоспвиробників з 1 січня 2008 року скористатися не тільки бюджетною підтримкою, а й до повної міри кредитними ресурсами. «Адже процентні ставки на кредити комерційних банків для аграріїв помітно зросли, а бюджетні кошти для компенсації цих ставок просто-напросто не виділялися. Через це сільгоспвиробник не зміг навіть провести необхідні агротехнічні заходи. Лише на позачерговій сесії Верховної Ради на це депутати виділили 400 мільйонів гривень. Добре, звичайно, але ж урожай уже майже зібрано», — констатує В. Слаута.

Тепер багато хто з аграріїв від безгрошів’я змушений продавати зерно за вочевидь заниженими цінами — у деяких областях вони вже опустилися до 600 гривень за тонну пшениці. Притримати б хліб до кращих часів — так потрібні ж гроші, щоб хоча б завершити збиральну кампанію. Можна зрозуміти сільгоспвиробників Полтавщини, котрі минулого тижня пікетували облдержадміністрацію з вимогами скупити в них у Держрезерв жито-пшеницю, як і було обіцяно, за прийнятними цінами. Обвинувачення в тому, що ОДА грає на боці спекулянтів-зернотрейдерів, схоже, так само не безпідставні. Найімовірніше, погрози аграріїв перекривати траси і зсипати зерно біля стін облдержадміністрації стануть реальністю — і не тільки на Полтавщині. А на полях країни відсутність можливості для аграріїв продати тепер зерно хоча б по собівартості призведе до скорочення посівних площ, насамперед під озимою пшеницею. Вона становить майже половину в хлібному валі.

Минулого тижня відразу кілька газет і телеканалів, у зв’язку з виділенням бюджетних грошей регіонам, що потерпають від великої води, намагалися розслідувати, як були витрачені «паводкові» кошти минулих років. З’яcувалося, справді потерпілим дісталися крихти, те, що недоподілили київські, обласні і районні чиновники. Хоча наш народ давно звик до чарівних перетворень державних коштів на розкішні приватні вілли і «круті» авто і вже давно на це не нарікає. Тому багато хто розцінює рішення вітчизняного уряду обмежити придбання службових машин для держслужбовців 60 тисячами гривень як черговий піар-хід. Автопарк чиновників «упакований» під зав’язку — тріщить по швах від придбаних для них раніше дорогущих іномарок. Тепер, звичайно, можна й боротьбу з перевитратою на це бюджетних коштів оголосити. Хоча побачу якогось міністра, що поспішає на засідання Кабміну на «Таврії», — особисто потисну йому руку.

Наприкінці минулого тижня у світі знову впали ціни на нафту — до 113 доларів за барель. На вітчизняних бензоколонках це ніяк не позначилося. Цінники українських автозаправок відважно реагують на всі світові підвищення, а на зниження — отут уже дзуськи! Але, будемо сподіватися, що відлуння світових тенденцій цього разу докотиться до України і бензин подешевшає хоча б на кілька копійок.