Здається, нічого не змінилося з радянських часів. Принаймні — для винахідників. Такий висновок напрошується з історії впровадження винаходу Семена Шульги з Кіровограда. В 2001 році він запатентував роторно-лопатевий двигун внутрішнього згоряння, що працює на пороху від перетертої соломи.
Економічні вигоди, екологічна доцільність та технічність, працездатність двигуна неймовірні. Міркуйте самі. За розрахунками спеціалістів, переведення роботи двигунів на порошкове паливо із соломи в 16 разів економічно вигідніше порівняно з дизельним пальним і в 2,5 разу — порівняно з біопаливом (тим самим, яке сьогодні роблять із ріпакової олії). При цьому для виробництва сировини палива з соломи додаткової земельної площі, на відміну від ріпаку, не потрібно. Ось вона — енергетична незалежність хоча б нашої сільськогосподарської галузі! В чому ж справа? — запитаєте ви. Семен Шульга вважає, що в незацікавленості владних мужів у цьому винаході, негативному ставленні нафтових магнатів. Для розробки технічної документації і виготовлення дослідного зразка потрібно 500 тисяч гривень. З огляду на економічну вигоду винаходу, не такі вже й великі кошти. Проте їх немає у винахідника. А де кошти, які надає держава на розвиток енергозбережних технологій та інновацій, куди їх дівають, як витрачають? Запитання до уряду, до керівництва якого неодноразово уже звертався Семен Шульга. Може, хоч зараз процес впровадження винаходу зрушить з мертвої точки. Адреса винахідника є в редакції і чекає зацікавлених осіб.
