Дихайте глибше! Через п’ять років

Щось подібне відбувається і в екологічній ніші. Людина не може відмовитись від видобування руди, виплавлення сталі, промислових масштабів сільського господарства з застосуванням гербіцидів та мінеральних добрив. Головне - регулювати кількість «змій» (масштаб техногенного втручання в природу) й завжди мати напоготові «протиотруту» (вкладати кошти в природоохоронні заходи).

Наприклад, у тій же Донецькій області на початку сезону було закрито 15 морських, 16 річкових і майже 60 пляжів на водосховищах місцевого значення. Дозволено купання тільки на 10. «Кожна друга проба води в Азовському морі не відповідає санітарним нормам за хімічними показниками, — повідомила пресі заступник головного санітарного лікаря області Лариса Гусєва. — В міській смузі Маріуполя 100 % проб — з відхиленнями».

Сказати, що місцева влада махнула рукою на екологічні проблеми, означало б погрішити проти істини. На початку і в розпал сезону Держекоінспекція разом із департаментом ДАІ МВС провели на території області (а також Запорізької й Херсонської) акцію «Чисте повітря», перевіряючи не тільки автотранспорт, а й промислові гіганти (Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча, «Азовсталь», «Азовмаш» і т. д.). До адміністративної відповідальності притягнено 70 чоловік, з яких 9 — посадові особи.

Маріупольська міськрада отримала принципову згоду Інституту ім. Марзєєва на екологічний моніторинг. Цей науковий заклад уже вивчав вплив промислових об’єктів та транспорту на здоров’я населення в Запоріжжі. Правда, левову частку фінансування цього заходу тоді взяв на себе Світовий банк.

«Ми проводимо цілеспрямовану роботу, щоб укласти з Інститутом ім. Марзєєва угоду про роботу з оцінки ступеня ризику, — каже головний спеціаліст відділу екології Маріупольської міськради Ольга Йолкіна. — А будь-яка дослідницька робота проводиться з певною метою. В даному разі — на основі висновків інституту буде внесено корективи в заходи, котрі вже проводяться в місті, в тому числі й металургійними підприємствами».

Слід сказати, металургійні комбінати, викиди яких не зрівняти з рівнем забруднення атмосфери навіть допотопним «Москвичем», спійманим Держекоінспекцією з ДАІ на дорозі, вже й самі починають розуміти, що від природоохоронних заходів не відкрутитися. «З нашого боку, — сказав заступник головного інженера з охорони навколишнього середовища ММК ім. Ілліча Олександр Смотров, коментуючи пресі підготовчі роботи з залучення науковців, — буде представлено всю необхідну інформацію. Це, до слова, в наших інтересах».

У 2003 році на 100 тис. маріупольців було зафіксовано 17 048 випадків захворювань. В минулому — вже 18 850. У цьому році лікарі очікують 19 280 захворювань на 100 тис. жителів, кожен з яких і так хворіє мінімум двома хворобами. Онкопатологія в 2004-му показувала 398 випадків на 10 тис. населення, нині — 446; захворювання крові зросли з 86 до 132 випадків, вроджені аномалії дітей — з 52 до 58. Це свіжі дані, наведені головою постійної комісії міськради з питань охорони здоров’я, санітарного стану й екології міста Володимиром Махсмою на нараді в міськраді 1 серпня стосовно виконання ВАТ «ММК ім. Ілліча» природоохоронних заходів.

«Усі ми знаємо комбінат імені Ілліча як соціально орієнтоване підприємство, але коли говоримо конкретно про стан повітря, то слід зразу визнати: комбінат нині — найпотужніший забруднювач атмосфери в місті, 60 відсотків — питома вага комбінату в загальному об’ємі шкідливих викидів», —сказав на зібранні головний державний санітарний лікар міста Георгій Гусаков.

Санлікар ще й дещо закруглив цифру. Насправді, прозвучало на нараді, ММК видає в атмосферу 67% забруднення. Але не це найстрашніше. Повертаючись до нашої побутової історії зі змією, біда в тому, що ніхто не дбає, щоб «у клініках була протиотрута». Іншими словами, раз металургійний гігант збільшує викиди (диму без вогню не буває), — значить, він збільшує виробництво. Раз він збільшує виробництво, на його продукцію є попит і він збільшує свої прибутки. Чому гроші не працюють на «протиотруту», чи, пак, на екологічну складову виробництва?

ВАТ «Азовсталь» має «долю» в забрудненні атмосфери Маріуполя 33%. Також чимало. Але цей комбінат змусили (міська влада в тому числі) «поділитися» прибутками з атмосферою, і цей велетень вже нині розпочав реалізацію масштабного інвестиційного проекту на 2008—2019 рр. вартістю 5 млрд. доларів.

У 2006-му кількість валових викидів «Ілліча» становила 228,9 тис. т, у 2007-му — 254 тис. «Враховуючи цей приріст, — сказав пан Гусаков, — можна чекати, що до кінця поточного року ми також фіксуватимемо приріст валових викидів в атмосферу від комбінату Ілліча». Учасників наради насторожує інше: в 2006-му в природоохоронні заходи «Іллічем» було спрямовано 74 млн. грн. капітальних вкладень, в 2007-му — 2,6 млн., за перше півріччя 2008-го — 2,9 млн. грн. Не треба бути великим математиком, щоб зрозуміти: коштом здоров’я населення власники комбінату, мабуть, отримують надприбутки, паралельно економлячи на екологічних видатках.

Представники обласної екологічної інспекції, міської природоохоронної прокуратури, міськСЕС, депутати міськради були одностайні: враховуючи часткове або повне невиконання вимог контролюючих екологічних служб, невиправдане перенесення запланованих екологічних заходів, невиконання рішень міськради і положень програми охорони й оздоровлення навколишнього середовища, комбінатом ім. Ілліча найближчим часом мають бути проведені заходи для виправлення критичної ситуації. Чи будуть?

Вже згадуваний заступник головного інженера з охорони навколишнього середовища ММК ім. Ілліча Олександр Смотров підтвердив на нараді, що перевищення гранично допустимих концентрацій (ГДК) у викидах комбінату часом сягає позначки 1,3. Але винен у всьому вітер... З його слів стало зрозуміло, що серйозного поліпшення показників слід чекати ще п’ять років — після заміни мартенівського ливарного виробництва киснево-конверторним дихати стане легше: «Зараз комбінат уклав угоду на розробку технічного обгрунтування з реконструкції мартенівського цеху в конверторне виробництво. Орієнтовно комплекс нового ККЦ коштуватиме 800 млн. доларів, побудувати новий цех ми плануємо за п’ять років, не менше».