Не бажає танцювати під дудку баронів

У метушні і безладі 90-х років оздоровниці легко змінювали власників, продавалися, купувалися практично за викидними цінами. Не уникла цієї долі і база відпочинку «Райдуга». Колишній власник, московське акціонерне товариство «Спецстальконструкція» продало «Райдугу» українським партнерам. Потім була ще одна угода з продажу, і 2003 року повноправним господарем бази відпочинку на законних підставах стало мале приватне підприємство «Екофільтр», зареєстроване в місті Києві. Серед інших видів діяльності МПП «Екофільтр» у довідці з державного реєстру підприємств і організацій України значилося, що воно має право «надавати місця для короткочасного проживання в літніх будиночках, котеджах, квартирах, які здаються на час відпускного періоду».

Миколаївська сільська рада і МПП «Екофільтр» в особі директора підприємства — Василя Петровича Затильного — уклали договір про оренду земельної ділянки терміном на 49 років. На цій земельній ділянці розташовувалися літні будиночки, у яких відпочивали за помірну плату аматори морської стихії.

Імовірно, у Василя Затильного були на те вагомі причини, і він уклав договори з братами Стойковими — Миколою Івановичем та Іваном Івановичем — про оренду оздоровчого комплексу, що належав МПП. Через три роки ці договори були достроково розірвані. Один із братів, Микола Стойков, був призначений заступником директора бази відпочинку «Райдуга».

Ну а далі ситуація кардинальним чином змінилася: Миколу Стойкова було обрано головою Миколаївської сільської ради. І тут для бази відпочинку «Райдуга» і директора МПП Василя Затильного настали, скажемо так, нелегкі часи.

Самому Василю Петровичу спочатку м’яко, а потім усе наполегливіше почали рекомендувати забиратися геть з Миколаївки в стольний град Київ. Як здалося Затильному, ці «рекомендації» скоріше нагадували погрози, аніж нормальні ділові відносини.

12 липня 2007 року сесія Миколаївської сільської ради прийняла рішення про вилучення 1,52 гектара земельної ділянки у МПП «Екофільтр» із загальної площі 3,05 га, на яких розташовувалися споруди й будинки бази відпочинку «Райдуга».

Але до цього рішення директор МПП «Екофільтр» Василь Затильний міг би й не дожити. Оскільки 1 серпня 2006 року було вчинено спробу його вбити.

Директора вбивали бейсбольною битою

Цього вечора Василь Петрович підбивав підсумки робочого дня — переглядав документи, готував розпорядження. Зненацька до робочого кабінету увірвалися двоє невідомих, у руках одного з них була бейсбольна бита, другий був озброєний кастетом. Без якихось пояснень вони почали бити Затильного. Був і третій подільник — він стояв зовні біля вхідних дверей, стежив, щоб сторонні не перешкодили вбивству. Пізніше цей епізод у матеріалах відкритої кримінальної справи буде кваліфіковано так: «Діючи умисне, з корисливих мотивів, з метою убивства потерпілого Затильного В. П, Машковцев Олександр завдав Затильному В. П., який сидів за столом, численних ударів бейсбольною битою по голові, а Олег Ковальчук завдавав численних ударів рукою, озброєною кастетом, у скроневу частину голови».

Затильного доставили до нейрохірургічного відділення обласної лікарні з діагнозом: «Важка відкрита проникаюча черепно-мозкова травма. Вдавлений дірчастий перелом лобової кісти праворуч. Вдавлений імпресійний перелом скроневої кісти праворуч. Забиття-стиснення —розтрощення лобової і скроневої долі з ушкодженням коркових судин. Ліва пірамідальна недостатність. Забиті рані лобової, скроневої і потиличної областей праворуч. Забиття, садна м’яких покривів голови, тулуба. Дефект лобової і скроневої кісток».

Не встигла тиха курортна Миколаївка відійти від шоку після спроби убивства директора МПП «Екофільтр», як знову резонансний злочин: 20 серпня 2006 року був убитий хазяїн бази відпочинку «Пелікан» В. Гусєв. Його невідомі убивали в під’їзді будинку по вулиці Фонтанська дорога. Двоє невідомих у масках підкараулили Гусєва і почали бити його металевими прутами. Від отриманих поранень директор «Пелікана» помер. Злочинці пограбували вбитого: прихопили барсетку, котра належала власнику бази відпочинку «Пелікан», велику суму грошей, цифровий фотоапарат.

Справа про розкриття убивства Гусєва була доручена слідчому слідчого управління Головного управління МВС в Україні Владиславові Ликші. Йому вдалося установити, що замах на убивство Василя Затильного й убивство підприємця Гусєва за почерком практично збігалися.

Не будемо розкривати секрети слідства, але скажемо, що в результаті копіткої роботи слідчому вдалося вийти на організоване злочинне угруповання «Приморські», яке протягом тривалого часу тероризувало Білгород-Дністровський район. Після затримання трьох лобуряк, підозрюваних у вчиненні вбивства і замаху на убивство, на слідчого почали чинити потужний тиск «доброзичливці», котрі обіцяли в разі «полюбовного вирішення питань» чималі блага, пільги і великі суми грошей.

Природно, що два резонансних злочини, вчинені в курортному селищі стосовно двох власників оздоровчих об’єктів, не могли не насторожити правоохоронні органи. Тим більше, як з’ясувалося, Василь Затильний, немов передчуваючи, що його спробують убити, у численних листах до різні правоохоронних органів просив захисту для себе особисто. На прохання ніхто не відгукнувся, чиновники обмежувалися відписками.

Ця кримінальна справа дійшла до суду. І 28 грудня 2007 року апеляційний суд Одеської області під головуванням судді Н. Гридіної, розглянувши на відкритому судовому засіданні кримінальну справу про убивство В. Гусєва і спробу вбивства Василя Затильного, визнав установлених слідством осіб винними у вчиненні вищезгаданих злочинів. От що сказано в судовому рішенні про спробу убивства Василя Затильного: «Оцінивши зібрані в справі і досліджені судом докази в сукупності, суд доходить висновку, що в епізоді із замахом на умисне вбивство Затильного В. П. провина підсудних у вчиненні злочину, передбаченого ст. ст. 15 ч.3 - 155 ч.2 пп. 6,12 КК України, доведена цілком. Дії підсудних правильно кваліфіковано як замах на умисне вбивство...» Також було цілком доведено провину підсудних з убивства підприємця В. Гусєва.

Злочинці з рішенням Одеського апеляційного суду не погодилися і направили касаційні скарги до Верховного Суду України.

Суд завершився, вирок винесено. Але Василю Петровичу Затильному не дає спокою питання: хто ж виступив у ролі замовника? Кому і де він перейшов дорогу?

Чужі тут не ходять

Як кажуть у Миколаївці, основні претензії місцевих жителів до убитого підприємця Гусєва і «недобитого» Василя Затильного прості, як рівнобедрений трикутник: чужинці не мають права займатися бізнесом у Миколаївці. Не більше і не менше.

Атмосфера страху, залякування в селі немісцевих жителів стає просто нестерпною. А правоохоронні органи, до яких звертаються по реальну допомогу і підтримку власники рекреаційних об’єктів, не квапляться розбиратися в реальному стані справ.

Тим часом «Райдугу» намагаються відключити від комунальної системи водопостачання.

МПП «Екофільтр» звернулося до Миколаївської сільської ради з проханням про затвердження проекту землевпорядкування з відведення земельної ділянки в довгострокову оренду для розміщення й обслуговування будівель і споруд бази відпочинку «Райдуга» на території села Миколаївка площею в 3,05 гектара. У відповідь — тиша. А тим часом Одеський апеляційний господарський суд у своєму рішенні відзначив цю бездіяльність Миколаївської сільської ради і зобов’язав її прийняти відповідне рішення.

Подібних прикладів, коли місцеве самоврядування знищує бізнес підприємця, основна «провина» котрого, якщо так можна сказати, полягає лише в тому, що він живе в Києві, навести можна чимало.

Василь Петрович Затильний бореться із свавіллям місцевої влади, винятково керуючись нормами чинного законодавства. Не завжди йому це вдається, але і здаватися на милість чиновників він не збирається.

Чи боїться він за своє життя? Боїться. Тим більше, що погрози на його адресу не припинилися, а навпаки, посилилися. Та він не бажає танцювати під дудку місцевих баронів, які встановили в селі диктатуру страху, принижень і образ. І переконаний, що правовому свавіллю буде покладено край.

Одеська область.

Мал. Володимира ВАСЬКОВЦЕВА.