Літній ранок розбудив голосним стукотом крапель. Так і є: на вулиці мов із відра ллє дощ. Теплий і бажаний, але недоречний, бо сьогодні разом з групою волинських журналістів маю побувати в ботанічному заказнику загальнодержавного значення «Воротнів», що неподалік Луцька. Обласне управління лісового і мисливського господарства запросило нас на незвичну для цієї пори подію — літню посадку дуба. Отож, незважаючи на дощ, їдемо на призначену годину. По дорозі нас супроводжують шурхіт шин по мокрому асфальту, вмиті дощем дачні ділянки (вони майже не зникають з віконець автобуса) й дотепи колег, з якими так рідко збираємося разом.

І ось, нарешті, відоме на Волині урочище «Воротнів». Свого часу його красу запримітив перший секретар обкому партії Калита і спорудив тут свою дачу. Тепер у ньому шкільне лісництво. Каскад ставів теж з тієї пори. Біля шлагбаума, який перекриває дорогу в «зелене царство», зустрічає директор державного підприємства «Ківерцівський лісгосп» Олександр Рибчинський. Як і належить господарю, він першим спрямовує свого легковика на слизьку ґрунтівку, попередньо зауваживши: «Зверніть увагу на вішки вздовж дороги». Саме ці розставлені по всьому лісі кілочки (звичайно, не для позначення нашого шляху) нас найбільше і заінтригували. Біля невеличкої галявинки зупиняємося. З неба вже не ллє, як півгодини тому, а лише накрапає. Вмитий дощем ліс, здається, як і ми, дихає на повні груди.

— 1978 року на базі урочища «Воротнів» створено один з найстаріших заповідних об’єктів області — ботанічний заказник загальнодержавного значення площею 600 гектарів, — каже Олександр Рибчинський. — Насамперед для того, щоб зберегти унікальні дубово-грабові ліси з домішками сосни, берези, ялини, осики, вільхи. 43 відсотки насаджень дуба черешчатого мають вік більше 110, окремі — 170 років, насадження сосни звичайної — 80 років. Проходить природне старіння і відмирання цих дерев, погіршується санітарний стан насаджень і, головне, втрачається доцільність цих заповідних територій. За останні три роки ми провели вибірково-санітарні рубки на 36,3 гектара, майже на двох гектарах осикових насаджень — суцільні санітарні рубки. Однак це не вирішило проблеми всихання дерев. Є два виходи з цієї ситуації: залишити заповідний статус урочища та підтримувати його санітарний стан шляхом проведення оздоровчих заходів — проте це економічно невигідно; або ж зняти заповідний статус і шляхом суцільних рубок прибрати застарілі чи хворі насадження, створивши на їхньому місці нові, обов’язково ввівши до їх складу дуб черешчатий. Який шлях виберуть лісівники, ще не відомо.

— А тепер подивіться, навіщо стоять у лісі ці вішки, — всміхається господар. — А може, ви самі вже здогадалися?

Піднімаємося пагорбом до цих дивних лісових позначок. Так і є, біля кожної з них росте маленький дубочок. Видно, що посаджені зовсім недавно.

— Якщо глянемо на цю ділянку, а такі є по всьому урочищу, то побачимо, як дубово-грабовий деревостан поступово замінюється чисто грабовим, — пояснює головний спеціаліст лісового відділу управління Володимир Неводнічек. — Крони довколишніх дерев теж свідчать про те, що процес усихання дубових насаджень триває. Зараз стоїть питання, як відтворювати ці дубові насадження. У вікнах, що утворилися під час відпаду дубів, ми намагаємося замінити старі насадження новими. Для цього використовуємо посадковий матеріал, який вирощуємо за французькою технологією в нашому селекційному центрі в селі Гаразджа Луцького району. Ця технологія впроваджена нами 2006 року вперше в Україні. Вона полягає у вирощуванні в спеціальних контейнерах саджанців дуба із закритою кореневою системою. На сьогодні маємо 30 гектарів таких культур. Також проводимо реконструкцію насаджень, використовуючи метод підсадки. Цього року проведено підсадку під пологами 64 тисяч таких саджанців, з них п’ять тисяч — в урочищі «Воротнів». Весною, коли на сіянцях почався приріст, ми ці роботи припинили. В червні, коли перший приріст уже припинився, продовжили. І так без перерви аж до кінця жовтня.

Як пояснили лісівники, вони змушені так робити, оскільки природне поновлення дуба під пологом старих дерев не відбувається навіть тоді, коли через рік жолуді проростають. Коренева система молодих дубків розташована майже на поверхні, тому деревця вимерзають. У той час як при посіві жолудь закопується на глибину десять сантиметрів. Колись цій справі допомагали дикі кабани, риючи ґрунт під дубами, тепер цих помічників в урочищі немає. Отож усе в природі взаємопов’язано. І погано, коли цей ланцюжок рветься.

Рідко випадає бачити, як садять у червні дуби, рятуючи ліс від умирання. Як це робиться, нам показала інженер лісових культур Ківерцівського лісгоспу Тетяна Неводнічек зі своїми колегами. Политі теплим червневим дощем дубочки, як пообіцяла вона, обов’язково приймуться.

Приємно було покидати урочище, відчуваючи, що і через сотню років воно радуватиме волинян своєю красою. А щоб спогади ще довго тішили нас, урочище проводжало вже сонячним небом і веселим пташиним співом.

Волинська область.

На знімку: Тетяна Неводнічек задоволена: з такого саджанця виросте міцне деревце.

Фото автора.