Сьогодні екс-президент України Леонід Кучма відзначатиме 70-річчя. Чимало ЗМІ розповідають про це приватне свято, як про визначну державну подію: до Партеніта, що біля підніжжя Аю-Дагу, прибуває українська політична еліта, зарубіжні гості, серед яких 12 президентів країн, відомі естрадні виконавці.

Для торжества заброньована вся територія будинку відпочинку «Айвазовський» — 200 га, оточена високою бетонною стіною, а для особливо важливих гостей майже повністю орендовано фешенебельний готель «Ореанда». Серед них, крім Алли Пугачової, Миколи Баскова, Філіпа Кіркорова та інших — улюблений співак екс-президента Елтон Джон. Для них споруджена спеціальна сцена на набережній. Охоронятиме присутніх, крім місцевої, особиста охорона зятя Кучми Віктора Пінчука, а також бійці з собаками. З моря бухту патрулюватимуть сторожові катери.

Окрема тема — подарунки для ювіляра. Про них не повідомляється, бо це — сюрприз. Але коли серед тих, які Леоніду Кучмі дарували раніше, є яхта вартістю 9 млн. дол., то, очевидно, цього разу знайдуться охочі «переплюнути» попередніх дарувальників. Але про один «презент», на мою думку, найзначніший уже відомо: колишній непримиренний опонент Кучми і його обвинувач у замовленні вбивства журналіста Гонгадзе Олександр Мороз заявив, що замовник — не президент, а... тодішня система. Може, й система, але чи треба відповідати на запитання, хто був причетний до її створення?

У мене у зв’язку з сьогоднішнім не народним гулянням виникає низка запитань. Я не про кошти, на які воно влаштовується. Бо, звісно, в екс-глави держави, вихідця, здається, з робітничо-селянського роду, заощадженої президентської зарплатні вочевидь забракло б не те що на улюбленого сера Елтона Джона, а й на виступ української зірки Наталі Могилевської. Але в цьому разі принаймні можна послатися, що царський подарунок татові зробили донька Олена та зять Віктор Пінчук — на власні потом і кров’ю зароблені гроші...

Коли чую про такі бали наших можновладців, то ніяк не можу збагнути, звідки у синів і дочок трудового народу, які колись цим дуже пишалися (а при вступі в КПРС це було чи не найбільшою перевагою. — Авт.), така жага демонструвати вочевидь не праведними трудами нажите багатство? Тим часом, коли вірити деклараціям, заповненим під час виборів, вони бідні, майже як церковні миші...

Навряд чи таке святкування ювілею екс-президента спроможні збагнути громадяни, яких недавно переконували, ніби саме в «кучмизмі» — причина розкрадання народного добра тими, хто дістався верхніх щаблів влади, корупції, яка пронизала суспільство від верхів до низів. А сватівство, кумівство, сімейність за Кучми були найважливішими аргументами під час вступу до вузів, при одержанні робочого місця, розвитку бізнесу, розв’язанні багатьох проблем, здобутті справедливості через суди. Що саме за Кучми імідж України як держави упав до рівня нижче плінтуса: нас, усіх українців, а не лише правлячу верхівку за кордоном вважали крадіями та корупціонерами.

Утім, хіба не зрозуміло, чому за це не покараний ані Кучма, ані його «соратники»? Адже справа «тата», як Леоніда Даниловича називали його підлеглі та підлабузники, нині процвітає не менше, а може, й більше, ніж за його правління. Тож у цьому сенсі йому таки є чим пишатися. Зрозуміло також, чому в деяких інтерв’ю ЗМІ екс-президент не лише ображається, а й дивується: чому це його обзивають усілякими негарними словами представники нинішньої влади, коли вони так ревно продовжують його справу?

Ну а ми... Нам залишається хіба що втертися носовичком — самі знаєте після чого...