Таку сенсаційну заяву зробив видатний дослідник історії, директор Львівської художньої галереї, Герой України Борис Возницький

Сенсаційну, бо «своєю» уродженкою дружину князя Ігоря вважали Росія та Болгарія. Росія — мотивуючи, що місце походження княгині «от Плескова», записане у «Повісті временних літ», стосується Пскова. Болгарія — стверджуючи, що Плєсков це не що інше, як балканські Пліски. Натомість Борис Возницький категорично заявляє, що згаданий літописцем Плесков має найбільший зв’язок із городищем Пліснесько, яке розташоване на межі Львівської та Волинської областей.

— Я давно цікавлюся історією Пліснеська, — розповідає дослідник, — воно згадується в літописі під 1188 і 1233 роками та у «Слові о полку Ігоревім». Згадується як місто, котре у десятому столітті перевершувало за своїми розмірами Київ. Припинило воно своє існування у зв’язку з монголо-татарською навалою. Причому це городище стало єдиним у південно-східній Європі, яке після припинення свого існування у середині ХІІІ століття не розпочало відновлювальної забудови, тож там фактично немає слідів Середньовіччя. А от сліди від дев’ятого до тринадцятого століття нашої ери почали виявляти більше ста років тому ще за князів Сангушків під час розкопок. Нині цю місцину, яка має загальну площу 225 гектарів, також досліджують археологи, і віднайдені предмети проливають нове світло на історичну минувшину. Уже, приміром, можна ствердно сказати, що колишнє місто мало два періоди розвитку — хорватський і давньоруський, що тут була потужні монастирські споруди.

— А тепер додаймо до цих доказів інші. Зокрема, доказ, датований 1908 роком, коли Іван Франко писав, що він знайшов у Підгорецькому монастирі кам’яну плиту з написом, що цей монастир у 1182 році заснувала княжна Олена, — продовжує Борис Возницький. — По-друге, історичною сув’яззю із княгинею Ольгою, яка мала християнське ім’я Олена, понині є так зване урочище Оленин сад, на якому в давні віки одна церква змінювалася іншою. По-третє, досі місцеві жителі вживають таку назву, як Кесанька. А Кесанька у позначенні земляного вала на Пліснеську, як відомо, також зустрічається у літописі. Отже, навіть цих доказів на користь причетності княгині Ольги до українського Пліснеська більше, ніж у позакордонних гіпотез.

— Ми вже організували три науково-теоретичні конференції з приводу розкопок на городищі, — резюмує Борис Возницький, — і напрацьований науковий матеріал стосується також родовідного коріння княгині Ольги. Більше того, у наступному році, і я в цьому впевнений, тут, у Пліснеську, постане пам’ятник на її честь. Це питання узгоджене на державному рівні.

Рівне.

Фото Євгена ЦИМБАЛЮКА.