П’ять сіл входять до Оникіївської сільської ради Маловисківського району, що на Кіровоградщині. Для однієї тисячі вісімсот п’ятдесяти чоловік — це мала батьківщина. Найулюбленіша, найкраща і найщедріша. Та, яка підтримає в найскрутнішу хвилину, розрадить і порадить, а у хвилини щастя та радості і порадіє разом і не дасть збайдужіти. Для оникіївців вона — ще й причина особливої гордості. Адже таких сіл на Україні нині небагато. І нагадують вони швидше міцні, впорядковані і доглянуті містечка, особливі своєю історією, традиціями й звичаями, надзвичайно тісними й теплими людськими стосунками. На противагу тим знедоленим сільським поселенням, у яких із закладів соцкультпобуту хіба що — фельдшерсько-акушерський пункт, ніякого виробництва, а всі, хто ще здатен до роботи, мандрують світами у пошуках хоч якогось заробітку. Ні, ні. Зовсім не хочеться якось образити, чи принизити тих, кому не стала рідна місцина розрадою і допомогою. Не їх у тому вина. Швидше, заслуга всіх оникіївців і кожного окремо взятого у тому, що Оникієве стало таким.
Невеличка кількагодинна екскурсія вулицями і закладами цього населеного пункту, спілкування із його людьми багатьом голосоукраїнцям пам’ятатимуться довго. Кому — надзвичайно міцними і гарними традиціями місцевої середньої школи, кому — відмінно налагодженим механізмом місцевого самоврядування, а кому — потужним виробничо-природним комплексом у складі Оникіївського держлісгоспу й однойменного лісництва. Ну, а тим працівникам редакції, які люблять спорт, — звичайно, футбольними змаганнями. Редакційні футболісти-любителі провели тут дві товариські зустрічі. У першій перемогу здобули юні футболісти місцевої школи, в другій, зі збірною села, — перемогли голосоукраїнці.
Розповідь перша.Ліс і люди
Посадити дерево — одна з трьох заповідей, яку має виконати кожна людина на цьому світі. Є люди, для яких виконання цієї заповіді стало справою всього їх життя. Вони давно виконали і перевиконали відведену їм норму у сотні тисяч разів. Серед таких — працівники державного підприємства
«Оникіївський лісгосп» і Оникіївського лісництва.Загальна площа угідь Державного підприємства
«Оникіївський лісгосп» — 15,5 тис. га. До його складу входять чотири лісництва, які існують з 1945 року. Сто шістдесят його працівників роботу свою знають добре, тож і результати її — відповідні. Але, не втрачаючи напрацьованого, воліють йти в ногу з часом. Тому слово «реформування» давно й потужно увійшло в лексикон кіровоградських лісівників. Постійно й наполегливо реформуються методи роботи. Підприємство, хоч і державне, має бути підприємством. Тобто не «сидіти на шиї» у держави, а отримувати прибуток, виконуючи, поряд із цим, покладені на нього функції. За словами його директора Сергія Слюсарова, сьогодні це розуміє кожен працівник у довіреному йому напрямі господарювання. І не тільки розуміє, а й сумлінно виконує, сподіваючись, звичайно, на певну віддачу. Тому ДП «Оникіївський лісгосп» упродовж багатьох років зберігає позитивну тенденцію зростання виробництва. А середня заробітна плата по підприємству вища від середньообласної і становить 1628 грн. (минулорічна —1176).Не відстають і за виробничими показниками. За перші шість місяців 2008 року площа лісів збільшилася на 211,7 гектара, обсяг реалізованої продукції, у грошовому еквіваленті, — 6 мільйонів 265 тис. грн. (що майже на 45 відсотків більше, ніж за відповідний період минулого року). А ще підприємство робить чималі внески і до державного та місцевих бюджетів. За минулий рік ДП
«Оникіївський лісгосп» сплачено до Державного бюджету й державних цільових фондів 1 млн. 247 тис. грн., а за перше півріччя 2008 р. — уже 1 млн. 544 тис. грн.Це, безперечно, підтверджує зростаючий попит на продукцію лісового господарства, успішне впровадження нових форм господарювання, а також, у свою чергу, дає можливість мати надійних клієнтів, в т. ч. й за кордоном. Український ліс-кругляк, пиляну заготовку із задоволенням купують у багатьох країнах світу. Дуб, ясен, інші породи дерев, вирощені дбайливими руками господарів лісу, перетворюються на валюту для держави. Для ефективнішої діяльності у цьому напрямі лісові підприємства плідно співпрацюють з Українським інформаційно-координаційним центром аналізу ринку лісопродукції. Вдала реклама, інформаційне забезпечення, сертифікація продукції, пошук вигідних клієнтів, проведення торгів — робота, без якої вигідно реалізувати навіть високоякісний товар проблематично.
На чому ж грунтується ефективна робота лісівників Оникіївського? У першу чергу — на вдосконаленні процесу лісорозведення на основі передових наукових технологій, господарського підходу до використання природних ресурсів, забезпечення виходу високоякісної сертифікованої продукції. Запорукою цьому є тісна співпраця з Київським науково-дослідним інститутом, Уманською аграрною академією.
Накопичуючи власний досвід і вдосконалюючи запозичений у колег, кіровоградські лісівники мають вражаючі результати від використання під час лісовідновлення накопичувачів вологи, стимуляторів росту, гербіцидів. Усе — на науково обгрунтованій базі. Тут також створено чотири лісорозсадники, де вирощують крупномірні саджанці берези, липи... Загалом, технологія вирощування високорослих саджанців, коренева система яких разом із прикореневим ґрунтом обгорнута поліетиленовою плівкою, нині дуже популярна. По перше, за такими значно легше доглядати: економляться час, волога і енергетичні ресурси. По друге, такі деревця можна пересаджувати практично цілорічно, приживлюваність їх значно вища. Тож користуються вони у споживачів більшим попитом. І ті десять тисяч саджанців дуба, що закладені сьогодні за освоєною технологією, безперечно, збагатять лісовий фонд не тільки Кіровоградщини.
Збудовано тут до 400 кв. м стаціонарних теплиць, у яких висівають насіння сосни кримської, інших популярних і перспективних порід дерев. Крім того, що зроблено серйозний заділ на відновлення чималого шмату лісу, оникіївці ще й заробили на тепличному господарстві з початку року 63 тис. грн. Новою є й технологія вирощування саджанців у коробках. На площі в 750 квадратних метрів маленькі дубки, липи, каштани і сосонки почуваються не гірше, ніж у відкритому грунті. А от ефективність від використання такого методу в сотні разів вища. Адже на одному метрові квадратному розташовується до 450 рослинок. Тепер лісівники мають власний посадковий матеріал цінних порід, який раніше доводилося закуповувати в інших регіонах України. Це, у свою чергу, зменшує затрати на відновлення лісу й здешевлює кінцеву вартість продукції, що потрапляє до споживача. Адже кожному з нас хочеться, щоб навколо буяли, даруючи чисте повітря і свіжу прохолоду, ліси, а на новорічні свята наші домівки прикрашали зелені пухнасті красуні.
На особливому контролі у підприємстві — вирощування й реалізація до Нового року ялинок і сосон. Лише непосвячений може вважати, що варто взяти сокиру, піти до лісу і... Насправді все не так. Що станеться з лісом, коли так зробить кожен із нас? А проте майже кожна сім’я зустрічає це свято біля живої лісової красуні, та ще й придбаної за дуже помірними цінами.
— Ялині потрібно рости сім років, сосні — п’ять, щоб стати таким деревцем, яке можна реалізувати до новорічного свята, — розповідає лісничий Оникіївського лісництва Віктор Живогляд. — Тому, наприклад, про святкування Нового 2015 року потрібно подбати уже цьогоріч. Починаючи з 2003 року, ми заклали для цих цілей понад десять гектарів нових хвойних насаджень. А це — десятки тисяч деревець.
Можна лише уявити, скільки сотень гектарів справжнього лісу збережено завдяки цим ділянкам, дбайливо доглянутим працівниками лісу протягом стількох років. Дуже ефективна така робота й з економічної точки зору, адже один гектар таких насаджень, вирощених за 5—7 років, за доходами заміняє півгектара стиглого лісу, який потрібно вирощувати від 80 до 120 років.
Ще кілька напрямів докладання зусиль оникіївських лісівників не менш цікаві й економічно виправдані. Дуже великим попитом користується сьогодні ландшафтно-парковий дизайн. Тож ця тема теж стала цікавою для оникіївців. А результатом її розвитку став дендрарій, де на одному гектарі ростуть поряд представники понад двохсот видів і форм декоративних кущів та дерев з усіх куточків світу. Завдяки старанням ветерана лісової справи, інженера лісозахисту Віктора Омельченка є тут навіть реліктові види — сучасники епохи динозаврів. Наприклад, такі, як гінкго дволопатеве. Матеріали для створення екзотичних куточків — власні, вибір — годі й бажати кращого. Краса і користь — поряд.
Коли ми від’їжджали з Оникіївського лісництва, господарі лісу показали нам предмет особливої гордості рідного краю — Докучаєвські лісосмуги. Висаджені місцевими жителями в 1897 році з ініціативи француза Морвіля де Сенклера, вони, збережені і доглянуті й сьогодні виконують своє основне призначення —очищують повітря і захищають сусідні поля від ерозії. А ще вони — живий пам’ятник небайдужим людям і їх працьовитим рукам.
Петро МЕЛЬНИК.
Віталій СУДДЯ.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
