Як місцева влада розв’язує земельну й національну проблеми в селах, віддалених від Сімферополя?
Мабуть, це було головне питання, яке цікавило мене під час зустрічі з красномацьким сільським головою Світланою Львовою.
— Та немає у нас таких проблем, — мало не з образою парирувала керівниця. — Надумана вона політиками центру.
Аргументи брала не зі стелі. Самозахоплень землі на території сільради не зафіксовано; росіяни, українці, татари та інші представники народів живуть у мирі та спокої. Більше турбують відпочивальники. Їх би приборкати, так дільничного свого немає. Сусідський прикомандирований, але що він за дядя Стьопа-міліціонер на таку округу? Уже рік гасає між селами, нелегко, мабуть, йому, особливо в розпал літнього сезону...
І пожежна машина конче потрібна.
«Просимо — не допросимося». Усе в столиці півострова вибиваємо через райдержадміністрацію. А навіщо вона, якщо все одно вирішує центр?— Ми якось надумали обійти посередників із РДА, попросили дозволу у Сімферополя перенести автобусну зупинку, — згадує Світлана Миколаївна. — Стільки образ було...
Помиляються сільські товариші. Без райдержадміністрації — що степу без води. Замре все. Кому ж тоді сільський голова й секретар сільради пектимуть гори млинців у вигляді довідок, звітів, пояснень, планів, записок, пропозицій? А так паперової роботи непочатий край. Старанні працівники днями відписуються на запити санітарно-еколого-пожежно-комунальних служб. Районного й республіканського начальства, які невпинно дублюють одне одного. А щоб на низах не дрімали, делегують туди свої повноваження, не передбачені законом про самоврядування. Виконуй, але про фінансування тих або інших заходів не заїкайся навіть. Шукай резерви! Річний бюджет сільради — 1,2 мільйона гривень. Це тобі і на латання дахів, і на ремонт дитсадків, і на комуналку, і на...
— Якби не колектив тепличного комбінату і його директор Юрій Новиков, не знаю, як виживали б, — каже Львова. — Агрофірма — це 120 робочих місць і податки; це шефство над комунальним господарством; це допомога стареньким і дітям. А ще шість років тому податки капали лише від місцевих торгівців і столярів. Команда Новикова стимулює й дітонародження. Доказ тому — відкриття трьох груп у дитячих садках. Щоправда, і держава своїми тисячними коштами допомагає родинам. Порядним. Інші дитячі гроші пропивають, а чад своїх в інтернати здають. Дві родини вже позбавлені батьківських прав, на дві готують документи. На 4,5 тисячі населення таких десятків два, але тенденція однак...
— А візьміть соціальну допомогу депортованим, — розмірковує сільський голова. — Пільги надають усім з татарським прізвищем. У законі потрібно чітко прописати, хто і на яку держдопомогу має право, і, головне, надавати її суворо адресно. Не можна пільги роздавати за національною ознакою.
— А ви казали немає національної проблеми.
— Це не проблема, а законодавчо не відрегульоване питання.
— Може, і в Земельному кодексі, на ваш погляд, не все враховано?
— До нього терміново потрібно вносити зміни й доповнення. Я, наприклад, проти мораторію на продаж землі. Він сьогодні лише сприяє збагаченню нечистих на руку, у тім числі й окремих суддів.
— А які ще закони потребують невідкладних змін?
— Я б терміново запровадила податок на нерухомість. Потрібна норма закону, відповідно до якої більша частина податків залишалася б на місцях. Досить у нас забирати, а потім дотувати як бідних.
Отже, на місцях здатні самі себе забезпечити, не вдаючись до посередництва — такий висновок напрошується.
А що ж виборці? Що потрібно їм? На прийомах у сільського голови найбільше ходаків, які просять земельну ділянку під будівництво, рідше — під ведення фермерського господарства. Новикових, на жаль, у селах мало. Роботу знайти, до того ж пристойну, важко. Одна надія — на землю-годувальницю. Трудівник її має. Хоче більше. Щоб не залежати ні від республіканського начальства, ні від посередників.
Бахчисарайський район,
Крим.
