Уже й ліквідовувати нічого, а виручки як кіт наплакав...

Звернувшись до редакції «Голосу України» по допомогу, колишній працівник енергодарського ЗАТ «Енергатон» Володимир Кучерук написав про дивне безсилля державних контролюючих органів, котрі не лише допустили банкрутство загалом успішного підприємства, а й не можуть по-людськи завершити його ліквідацію, забезпечивши виплату семирічної заборгованості із зарплати, сплату податків і обов’язкових внесків до державних страхових фондів, розрахунки із кредиторами тощо. «Цим питанням давно має займатися, як мінімум, облпрокуратура, — переконаний Володимир Іванович. — І річ не лише в «кинутому» колективі підприємства, а й у «зниклих» мільйонах та майні. До того ж колишні працівники ДП «Енергатон», потім ЗАТ «Енергатон», з його дочірнім підприємством та філіями, увесь час намагалися поправляти виконавчу службу щодо не врахованих нею матеріальних цінностей. «Зникло» багато документів бухгалтерського обліку та технічної документації, а нещодавно черговий розпорядник майна продав останнє, що залишалося цінним, — нову адмінбудівлю підприємства, й лише за 120 тисяч гривень, хоча за неї можна було взяти до двох мільйонів».

Із тих документів, які вдалося роздобути у відділі Державної виконавчої служби головного управління юстиції в Запорізькій області та в обласному відділі з питань банкрутства, вималювалася сумна картина. ЗАТ «Енергатон», що надавало різні технічні послуги підприємствам паливно-енергетичного комплексу, маючи позитивний баланс, до свого краху прийшло ще в 2001 році. І завели його в глухий кут, хоч як це дивно, державні підприємства. Скажімо, ДП «Енергоринок» заборгувало йому більш як 5,8 мільйона гривень, ВП «Запорізька атомна електростанція» — близько 2,5 мільйона, ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» — понад мільйон гривень. Усі боржники були зобов’язані господарськими судами негайно розрахуватися з боргами, але так і не повернули жодної копійки.

Незрозуміла тяганина тривала два роки. Підприємство не працювало і не могло компенсувати 200 звільненим працівникам близько 600 тисяч гривень невиплаченої зарплати. І ось, коли у кредиторів увірвався терпець, 1 липня 2003 року розпочалася процедура банкрутства. За справу взялася Державна виконавча служба, яка винесла декілька постанов про арешт коштів на поточних банківських рахунках ЗАТ «Енергатон», а потім, коли з’ясувала, що боржник відкрив новий рахунок, у березні 2004 року направила матеріали до Енергодарської міської прокуратури. Як розповіла провідний спеціаліст відділу ДВС головного управління юстиції в області Інна Панчук, кримінальної справи прокуратура за цим фактом не порушила, натомість 7 червня здійснила виїмку документів виконавчого провадження і повернула всі матеріали тільки 10 жовтня. А оскільки коштів на поточних рахунках підприємства-боржника не було, то довелося шукати інше майно. Проте й тут чекало розчарування: хоча начальство пішки не ходило, а підприємство свого часу було дуже небідне, з Державтоінспекції та Бюро технічної інвентаризації прийшли відповіді, що ні автотранспорту, ні іншого майна за ним не числиться. Не вдалося й негайно описати меблі та оргтехніку, бо адміністрація поскаржилася на судових виконавців, а коли закінчилася перевірка, то те, що залишилося, експерт оцінив у 35 з лишком тисяч гривень...

Що тут сказати? Виконавче провадження закінчилося безславно, хоча самих судових виконавців звинувачувати в тому наче й не можна. Бо так виходило, що їх хтось постійно тримав за руки. А в результаті 9,3 мільйона гривень реального боргу перед ЗАТ «Енергатон» перетворилися на марево, що називається сумнівною дебіторською заборгованістю, котру стягти неможливо. Бо після того, як почалася санація ВАТ «Макіївський металургійний комбінат», його борговий вексель на мільйон гривень був опротестований у судовому порядку й досі лежить без руху у виконавчій службі. ЗАТ «Енергатон» не пощастило потрапити і до реєстру підприємств, котрі брали участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення нормального функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Причину відмови урядовців пояснити важко, але, мабуть, хтось дуже впливовий поставив на акціонерному товаристві велику і жирну крапку...

Залишилися ріжки та ніжки

Під час санації ніхто не побажав викупити борги ЗАТ «Енергатон», щоб дати йому нове життя, і навіть не виявив інтересу до його адмінбудівлі. Тому в жовтні 2007 року Господарський суд Запорізької області визнав підприємство банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру, проти чого, до речі, не заперечували й колишні працівники. За клопотанням кредиторів ліквідатором боржника призначили арбітражного керуючого Олега Шестопалова. Все пішло по новому колу: повідомлення в ЗМІ, експертні оцінки, а потім — і біржові торги. Великих грошей виручити не вдалося, що й зумовило потік нових скарг.

— Претензій до арбітражного керуючого в колишніх працівників ЗАТ «Енергатон», які хочуть отримати повну суму заборгованості із зарплати, і справді багато, — погоджується начальник обласного відділу з питань банкрутства Антоніна Дубовик. — Тому його роботу перевіряли і прокуратура, і Служба безпеки України, і Податкова адміністрація. Істотних порушень вони не виявили, і, судячи з матеріалів перевірок, я дійшла висновку, що Олег Шестопалов вичерпав усі визначені законодавством можливості для стягнення заборгованості.

— А що я можу вдіяти? — запитав під час зустрічі арбітражний керуючий. — Від мене вимагають неможливого, а я радий, що першочергові виплати вже проводяться і вдасться погасити хоча б 10 відсотків безнадійної заборгованості.

Ото, на жаль, і все, що залишилося від підприємства. Ситуація, як у казці про сірого козлика. Однак до числа ошуканих треба зарахувати не лише членів колективу акціонерного товариства, а й саму державу. Все робилося наче правильно, як кажуть, «у світлі чинного законодавства». А насправді — грубо порушено одне з основоположних конституційних прав громадян — на працю та на отримання гідної винагороди за неї.

Запорізька область.