Пропозиція Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації визнати діяльність Фонду держмайна України під керівництвом Валентини Семенюк-Самсоненко незадовільною, як, утім, і стаття голови цієї комісії Євгена Мармазова під промовистим заголовком «Так інтереси держави не захищають» («Голос України» від 31 липня ц. р.) дають підстави переосмислити, а якщо потрібно, і переглянути, приватизаційні конкурси, що влаштовувалися під визначеного замовника.

У цьому зв’язку досить промовистим є безпрецедентний продаж 76%-го держпакета акцій ВАТ «Луганськтепловоз». Адже ще ніколи приватизаційний конкурс не проводився настільки блискавично, без додаткового оголошення про його поновлення і без повідомлення потенційних учасників про його проведення.

Нагадаємо, сам конкурс, намічений на початок жовтня 2006 року, скасували в судовому порядку ще до його проведення. Тоді до його участі готувалися «Дніпровагонмаш» і Марганецький ГЗК. Збиралися на аукціон і представники групи компаній SCM, і французької компанії «Алстом». Однак багато експертів неозброєним оком побачили, що розроблені Фондом держмайна умови приватизації «Луганськтепловоза» були виписані під «Трансмашхолдинг» (м. Брянськ). Багато учасників кинулися шукати справедливості в суді і за позовом «Укрзалізниці» Господарським судом міста Києва було прийнято рішення про заборону проведення цього конкурсу.

Протягом тривалої календарної паузи усім здалося, що про приватизацію цього об’єкта просто забули. Як раптом увечері 22 березня 2007 року Господарський суд міста Києва підписав документ про скасування свого ж рішення про заборону проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ «Луганськтепловоз». А наступного ранку 76 відсотків акцій цього підприємства вже були продані. Подібному «бліцкригові» передувала невелика кампанія з дезінформації «супротивника». 20 березня офіційний представник ФДМ заявив, що в доступному для огляду майбутньому ніякого конкурсу з продажу цього підприємства навіть не планується. Однак, коли представник «Марганецького ГЗК» 23 березня спробував зареєструвати в канцелярії ФДМ письмовий запит про дату проведення конкурсу, йому повідомили, що він уже відбувся.

Не дивно, що з такою неординарною процедурою оголошення конкурсу не менш дивний вигляд мали й самі торги. За свідченнями очевидців, ФДМ, а також їхні учасники — Брянський машинобудівний завод і Деміховський машинобудівний завод лише зробили вигляд, що є конкуренція. За стартової ціни 76-процентного пакета акцій 292,252 мільйона гривень переможець з Брянська сплатив лише 292,505 млн. грн. Це значно менше суми, що раніше планував виручити за компанію Фонд держмайна. Здавалося б, приклад із продажем «Криворіжсталі» наочно показав, яку вигоду може одержати держава під час проведення чесної і відкритої приватизації. Але варто відійти від цих принципів — і відразу виходить негативний результат. На думку експертів, від цього продажу скарбниця держави одержала майже вдесятеро менше від реальної вартості пакета акцій цього підприємства. Чи варто дивуватися, що приватизаційні плани під керівництвом Валентини Семенюк-Самсоненко успішно провалювалися?! Як і восени 2006 року, таке проведення конкурсу викликало шквал судових позовів від інших учасників. 25 червня 2007 року Господарський суд м. Києва частково задовольнив позовні вимоги ВАТ «Дніпровагонмаш» до ФДМ України, ЗАТ «Керуюча компанія «Брянський машинобудівний завод», третім особам: ВАТ «Холдингова компанія «Луганськтепловоз», ТОВ «Центр-Реєстратор» і ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз». У результаті визнано недійсним договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «ХК «Луганськтепловоз», у кількості 76% статутного фонду, укладений 23 березня 2007 року між Фондом держмайна України і ЗАТ «Керуюча компанія «Брянський машинобудівний завод». Суд зобов’язав росіян передати зазначений пакет акцій Фондові державного майна України.

Згідно із встановленими правилами, відповідальність за своєчасне повернення в державну власність об’єктів приватизації лежить на Фонді держмайна. Однак ФДМ замість проходження встановленої законом процедури повернення пакета акцій направив до Арбітражного суду Брянської області Російської Федерації заяву про визнання і приведення у виконання рішення Господарського суду м. Києва. Оскільки з правової точки зору подібні дії не мають ніякої логіки, Арбітражний суд Брянської області РФ повернув заяву без розгляду.

Крім такого алогічного кроку, ФДМ України так нічого і не зробив для виконання судового рішення Господарського суду м. Києва від 25 червня 2007 року, хоча минуло вже більше року. Тим часом керівник Фонду держмайна Валентина Семенюк-Самсоненко, як здається, і не збирається робити будь-які кроки з повернення «Луганськтепловоза» у держвласність. Тож у такий спосіб інтереси держави, справді, не захищають.