Цього року на Харківщині видався небувалий врожай. Чиновники кажуть, що років двадцять нічого подібного не було. При нагоді норовлять забратися до кабіни комбайна, покермувати під об’єктивами телекамер: от, мовляв, хто працює, той і має. З першим мільйоном тонн урожаю 2008 року хліборобів Харківщини привітав і Президент України. Середня врожайність озимої пшениці — 43 центнери з гектара. Найуспішніші підприємства намолочують і по 70. Але про «відстаючі» воліють не згадувати. Додаткових очок на цьому не заробиш.

«Невстановлена особа» — загарбник

Однак справжні селяни добре знають, чому щедрі ниви навіть у найвдаліші роки дають катастрофічно низькі врожаї. Справа не тільки у відсталості техніки, технологій, нестачі робочих рук чи коштів. Сьогодні село не таке вже й бідне, як це було ще десяток років тому, і нинішній інтерес інвесторів до українських чорноземів високий, мабуть, як ніколи і як ні в одній країні світу. Але вільної землі сільгосппризначення на Харківщині немає. Незважаючи на те, що десятки, сотні сіл занепадають, а їхнє населення тягне злиденне життя, що багато які поля через згубне ставлення до землі вже не спроможні давати високі врожаї.

За найприблизнішими підрахунками, нині майже половина земель сільськогосподарського призначення області використовується вкрай неефективно, а не менше п’ятої частини взагалі перебуває в тіньовому обороті. Врожай тут начебто й вирощують, але кошти у відтворення майже не вкладають, і вся справа обставлена так, що кишені набивають лише ділки від села. Ні власникам землі, селянам, ні державі з відкритими засіками від такого роду діяльності нічого не перепадає. Парадокс ще й у тому, що при всьому цьому чиновництво примудряється усе облаштувати так, що зберігається видимість дотримання законодавства.

Однак на початку липня цього року Харківська обласна прокуратура повідомила про незаконне захоплення земель сільгосппризначення. «У Куп’янському і Зміївському районах місцева прокуратура порушила кримінальні справи за фактом самовільного захоплення земельних ділянок за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України». За повідомленням начальника відділу нагляду за дотриманням природоохоронного законодавства прокуратури Харківської області Тетяни Ковальової, посадові особи приватного сільгосппідприємства самовільно зайняли земельні ділянки і без рішення про передачу у власність чи в оренду відповідних органів місцевої виконавчої влади вже два роки їх використовують. Ні багато ні мало — 187 гектарів землі. Через це бюджет недоодержав більш як 147 тисяч гривень. Куп’янська міжрайонна прокуратура порушила кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Аналогічну кримінальну справу порушено прокуратурою Зміївського району. Тут, неподалік природного парку «Гомельшанські ліси», невстановлені особи самовільно засіяли зерновими культурами земельну ділянку в 77 гектарів. Збитки держави оцінюються більш як у 60 тисяч гривень.

Отже, здається, крига скресла, і «невстановлені особи» незабаром, напевно, будуть усе-таки встановлені — не голка ж у сіні ті, хто орав, сіяв, обробляв посіви на нібито безхазяйних землях, а головне — хто організував цей «процес». Тим більше, що ці факти не поодинокі, а вельми поширені. І не тільки на Харківщині, стверджують експерти в галузі сучасних проблем українського села, а повсюдно.

Орендар мимоволі,який вдихнув життя

Нещодавно (30 травня 2008 р.) наша газета розповідала про унікальне сільгосппідприємство «Аграрний дім ім. Горького», що входить до структури ВАТ «Цукровий союз «Укррос», найбільшого виробника цукру в Україні. Напевне наш постійний читач пам’ятає, що це підприємство лише за кілька років зуміло не тільки в два і більше рази підвищити врожаї цукрового буряка, а й підняти в «глухих місцях» до європейського рівня не тільки буряківничу галузь, а й рослинництво, тваринництво та інші види сільгоспвиробництва. Де це бачено, щоб селами напрошувалися здати землю в оренду справжньому господарю. Сьогодні простори «Аграрного дому» розкинулися вже майже на 100 кілометрів, в обороті більш як 10.000 гектарів землі, але підприємство не приховує, що хотіло б найближчим часом узяти в оренду й обробляти ще стільки само, а, може, й більш того. І досвід успішного ведення агробізнесу, і наявність коштів, необхідних для інвестування в занедбані поля, і, головне, бажання власників земельних паїв довіритися розумному інвесторові, здавалося б, мали відіграти вирішальну роль у реалізації цих планів. Тож яким було здивування адміністрації «Аграрного дому ім. Горького» і обурення сотень селян села Кегичівського району, повноправних власників земельних паїв, коли вони дізналися, що близько 2.000 га загальної площі їхніх земельних наділів (нібито з їхньої особистої згоди) перекочовують потихеньку в оренду іншій сільськогосподарській фірмі. І ця фірма уже не тільки незаконно користується земельними паями, а й намагається легалізувати неіснуючі договірні відносини в кабінетах органів місцевої і державної влади.

Земля сільгосппризначення поки що, як відомо, не є товаром. Купити її на вільному ринку неможливо. Тож як може одержати в користування сільськогосподарське підприємство, що успішно працює на землі і хоче розвивати свій бізнес, бажані гектари? Найпоширенішений і єдиний законний на сьогодні спосіб — скласти договір оренди з власниками землі, селянами, котрі володіють чорноземами після відомого президентського указу про скасування колгоспно-радгоспної системи господарювання. Безперечно, орендні, договірні відносини — не кращий спосіб господарювання. Земля завжди потребувала і має потребу в дбайливому господарі, в постійній турботі. Тимчасовий хазяїн залишає на землі згубні наслідки на роки, якщо не на десятиліття. Але сьогодні на кращих світових чорноземах, на жаль, бізнес можна будувати тільки на такій основі. І добре, якщо земля потрапляє в хороші, турботливі руки. «Аграрний дім», на щастя, належить до таких. А якщо в інші руки?

«Аграрний дім ім. Горького» нині працює в двох районах області — Сахновщинському і Кегичівському. На два райони — близько 200 тисяч гектарів рілля. Як обробляється, використовується ця земля? Безумовно, в цих краях є кілька сильних господарств, що міцно стоять на ногах і землю обробляють на належному рівні. Але таких — можна на пальцях порахувати, обробляють вони спільно не більш як 100 тисяч гектарів. Ще тисяч 60—70 — використовують різні колективні сільгосппідприємства, агрофірми, які утворилися на місці колишніх колгоспів. Техніка застаріла, її катастрофічно не вистачає, як і коштів на відновлення родючості землі. Загалом, орють, сіють, збирають вирощене як можуть, але все-таки тихо вмирають. Решта 30—40 тисяч гектарів — ось це і є та загадкова земля, нібито — на паперах — оброблювана одноосібниками, але вони й уявлення не мають, де розташовані їхні наділи і що на них зараз вирощують. Як правило, вони задовольняються тим, що їм наприкінці року перекинуть трохи центнерів не кращого зерна, може, ще якихось пожитків, і на тому, як то кажуть, спасибі. Удільні князі, котрі володіють цією землею як вотчиною, щороку сіють на ній або пшеницю, яка родить не набагато більше 20 центнерів з гектара, або соняшник, врожайність якого менше 10 ц з га, але «чужинців» просто не пускають на свою, як їм здається, територію і роками паразитують не без особистої вигоди на державному безладі та відсутності елементарних ринкових механізмів у найважливішому економічному секторі країни.

За вас, громадянине,уже розписалися...

Село Лозова — одне з найбільших у Кегичівському районі — розкинулося кілометрів на п’ятнадцять. Колись тут, як і в будь-якому перспективному селі, було хоч і не дуже справне, але все-таки нормальне життя. До нової епохи сільськогосподарських відносин Лозова увійшла з трьома тисячами гектарів ріллі, достатньою кількістю техніки і 500 пайовиками. Загалом — незанепале господарство. Але роки три тому тутешні керівники, як фізичні особи, беруть у банку великий кредит. Гарантія повернення — високоліквідне майно пайовиків: комбайни, машини, трактори та інша сільгосптехніка. Кредит, як неважко здогадатися, повернуто не було. Підприємство визнають банкрутом, а техніка іде на погашення боргу. Люди дізнаються про те, що засоби виробництва закладено під гарантію і що вони їх позбавилися вже тоді, коли банк почав їх продавати. За них, як це буває, розписалися...

Місцеві комбінатори на цьому свою бурхливу діяльність не завершують і створюють нове підприємство. Обробляти землю наймають сусідні підприємства, людям щось обіцяють, щось платять натуроплатою. Нормальну роботу у величезному селі мають лише бюджетники, решта виживають, хто як може. На початку лютого 2008 року адміністрація підприємства «Аграрний дім ім. Горького» зустрічається з мешканцями села на загальних зборах. Після першого знайомства з півтисячею пайовиків близько 400 прийняли рішення укласти договірні відносини з цим інвестором. Визначальним в ухваленні рішення були не багатообіцяючі плани, а реальні справи в сусідніх селах, загальне бажання відродити село, розвивати не лише рослинництво, а й тваринницьку галузь. Однак, тільки-но почали оформляти договори, «Аграрному дому» в райадміністрації пояснили: цю землю вже давно використовує інше підприємство, і ви тут, панове, ніхто і звати вас ніяк. Але 400(!) людей, які готові підписати договори з «Аграрним домом», стверджують, що ні з ким ніколи жодних договорів не підписували.

Права нічого не варті, якщо їх не захищати

У листі, надісланому на ім’я Президента, Прем’єр-міністра, до Генеральної та обласної прокуратури жителі села Лозова Кегичівського району вимагають захистити їхні права.

Усупереч нашому волевиявленню, — сказано в листі, — наші землі незаконно захоплені підприємством «А.». Без нашої згоди було надано у відділ земельних ресурсів Кегичівського району Харківської області заяви про виготовлення грошових оцінок земельних ділянок, які належать нам, а також подано договори оренди земель, що їх насправді ми не підписували і не укладали з підприємством «А.» протягом 2007—2008 років. Незважаючи на те, що ми, як власники земель, згоди на укладення договорів оренди з підприємством не давали. В даний час укладені договори оренди земель незаконно направлені на реєстрацію в Управління Державного земельного кадастру Харківської області.

Просимо заборонити Управлінню Державного земельного кадастру Харківської області і Кегичівському районному відділу Харківської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України із земельних ресурсів України» реєстрацію договорів оренди землі як таких, які укладені всупереч нашій волі і є недійсні.

Просимо зобов’язати відділ земельних ресурсів Кегичівського району передати землю, що нам належить, щоб ми могли її відповідно до акта прийому-передачі земельної ділянки віддати в оренду ТОВ «Аграрний дім імені Горького», з яким у нас укладено договори.

На сьогодні, не маючи дійсних договорів оренди землі і використовуючи потурання і зацікавленість місцевих органів державної влади, підприємство незаконно користується нашою землею, платить земельний податок за наші земельні паї як такі, котрі обробляються нами самостійно, і не віддає її нам, законним власникам.

Просимо притягти винних осіб до відповідальності за шахрайство і визначити міру провини і покарання чиновників, винних у видачі довідок про грошову оцінку і висновку працівників відділу земельних ресурсів Кегичівського району. Наші неодноразові звернення до місцевих органів влади залишаються без відповіді. Лист підписали більш як 100 мешканців села Лозова, власників земельних паїв і майнових сертифікатів.

Харківська область.