Свято для душі по-новобузьки

Нині люди майже не співають. Але от у Новому Бузі Миколаївської області раз на два тижні у Парку ветеранів збирається добра компанія і лунають пісні. Називається це «Святом для душі».

... У місцевій газеті за тиждень до події з’являється оголошення. На призначену годину до Парку ветеранів підтягуються глядачі — й новобужани, й з ближчих сіл. Музиканти на велосипедах привозять нехитрі інструменти, вмикається магнітофон, його змінює баян. Пісні у виконанні жіночого ансамблю «Веселинка» пересипаються гуморесками, конкурсами, короткими промовами відомих у місті людей.

Ольга Репіхович — беззмінний організатор цих акцій. Вона й відкриває свято: «Шановна новобузька громадо, бачити знову на святі вас рада!» Ольга Семенівна закликає всіх до участі. Люди спершу ніяковіють, потім пригадують вірші, заспівують щось, пам’ятне з молодості. Хто сміливіший, позичає в артистів баян, починає вальсувати або розповідати про себе.

Свято триває понад дві години. Під завісу звучать три пісні за заявками глядачів. Їх «Веселинка» виконує з охотою.

Вісім жінок і шестеро чоловіків — такий склад творчої групи «Свята для душі». Окрім «Веселинки», є й чоловіча група. Ці люди зійшлися в Новому Бузі без жодного сигналу зверху. Тримається колектив на енергії та завзятті Ольги Репіхович.

14-й рік під її головуванням діє в місті громадська організація «Жіноча громада «Сузір’я»», девіз якої — «Розбудовуєм державу, примножуєм добру славу, возвеличуємо Жінку, Сім’ю, Матір і Дитинку — щоб українському роду повік не було переводу». Це вона знайшла близько 30 однодумців, яких збирає на святкування Днів Конституції та вчителя, влаштовує поїздки до місцевого монастиря, суботники в міських парках. «Ми працюємо для пенсіонерів, вони особливо потребують уваги, — каже Ольга Семенівна. — Наша гордість — конкурс «Новобузька зірка», коли були відзначені кращі земляки, від малечі до пенсіонерів. Це був справжній успіх, і ми продовжимо цю традицію».

— «Веселинка» також народилась в «Сузір’ї», — продовжує Ольга Семенівна. — Потім наших дівчат помітили, запросили до співочого гурту районного Будинку культури. Так і виник ансамбль. Згодом щось не склалося, ансамбль став «неформатним». Але як можна змиритися, щоб такі таланти пропадали? Я їм кажу: «Не журіться, дівчата, готуйте номери, щось придумаємо».

Про приміщення навіть не йшлося, бо де гроші брати? Тому облюбували місцинку в Парку ветеранів, отримали «добро» від міської ради — і за роботу. Ансамбль виїжджає і на гастролі — в села Улянівка, Загальна Користь. Приймають там «на ура». Артисти-аматори завжди виступають на доброчинній основі.

Коли виступи ансамблю в Парку ветеранів стали регулярними, тут для людей обладнали лави зі столиками. Районний Будинок культури виділив репетиційну кімнату. Підтримує артистів і редактор місцевої газети «Вперед» Людмила Зубова, їхня шанувальниця. А недавно Ольга Репіхович бесідувала з новобузьким міським головою Валентиною Остапенко. Дійшли нібито згоди — вписати діяльність «Сузір’я» у міську програму «Родина», щоб об’єднати культурно-просвітницькі зусилля.

— Обов’язково назвіть моїх активістів-«веселинок», — просить Ольга Семенівна. — Це керівник ансамблю Юлія Ситник, співачки Тамара Великохатько, Олена Кривко, Лідія Пєтухова, Галина Тесленко, Надія Яценко, Надія і Микола Войтюки, Микола Яценко, Валентин Шинкарьов, баяністи Віктор Мельник і Алла Копійка, звукоінженер Микола Батрак. Кожен із них — знахідка і для «Сузір’я», і для міста. Бо де ще знайдеш тих, хто лиш на ентузіазмі подбав би про відпочинок для інших?

... Коли про таких людей пишеш, важко не збитися на пафос. Але ж Ольга Репіхович таки героїчна жінка! Та з нею про це не поговориш. Про колег розказує довго, а про себе — «все, не будемо!» Одначе ідея «Сузір’я» і «Свят для душі» виникла саме в неї, сценарії до всіх свят також пише вона, засиджуючись до третьої ночі, а виставки робіт місцевих митців відбуваються в її власній оселі, де вона відкрила «Світлицю».

Два роки тому пішов із життя син Віктор. Молодого випускника Дніпропетровського держуніверситету очікувала добра кар’єра, все життя було попереду. Але забрала хлопця невиліковна хвороба. Відтоді кімната сина перетворилася на «Світлицю «Вікторія». Потім «Світлицею» стала добра половина дому. А Ольга Семенівна торік створила благодійний фонд, який назвала «Вітрила». Бо часто називала так сина, коли був малим.

Мета «Вітрил» — сприяння талантам, збереження культурних традицій, підтримка хворих дітей. Фонд намагається вирішувати фінансові проблеми, а через «Світлицю «Вікторія» втілюються творчі задуми Ольги Репіхович: зустрічі, виставки, вернісажі.

З фінансами поки що сутужно. Проекти здійснюються на кошти родини Репіхович. Багато допомагає донька Ольги Семенівни Тетяна, яка живе у Києві. Передали гроші на лікування шестирічного хлопчика, за життя якого сама бореться його бабуся. Допомогли хворій чотирирічній дівчинці. «Дівчинка ж —як сонечко!» — повторює Ольга Семенівна й змахує сльозу. І хто зна, кому це треба більше — хворим дітям, їхнім батькам чи самій Ользі Семенівні, яка інакшого життя для себе й не мислить.

«В мене стільки планів, — каже вона. — Мені в житті пощастило на гарних людей, хочеться їм віддячити за добро. Знаєте, чим більше добрих справ, тим менше зла. Що більше усміхнених людей — то швидше стане на ноги і розквітне Україна. Кожного з нас послано на цю землю робити добрі справи. Тож треба їх робити!»