1 серпня минає 100 років від дня народження Олександра Сабурова, радянського партизанського командира, Героя Радянського Союзу (1942), генерал-майора військ НКВС (з 1943).
Він народився в с. Ярушках Іжевського повіту В’ятської губернії (тепер Удмуртія, Російська Федерація). У 1933—36 був головою колгоспу в с. Половецькому Бердичівського району Житомирської області УРСР. З 1936-го — політпрацівник у Червоній Армії. У 1936—38 служив в органах НКВС, напередодні війни — політкерівник управління пожежної охорони НКВС у Києві.
Будучи командиром окремого батальйону військ НКВС, який на початку Великої Вітчизняної війни потрапив в оточення, Сабуров у жовтні 1941 р. організував у Брянському лісі партизанський загін з 12 чоловік. А в березні 1942 р. вже командував групою з восьми партизанських загонів чисельністю 1,5 тис. чоловік.
Вже в травні—жовтні 1942 р. активна бойова та диверсійна діяльність загонів здійснювалась на території Росії (Орловщина), України та Білорусії — в Сумській, Чернігівській, Житомирській, Кам’янець-Подільській, Київській, Рівненській, Поліській та Пінській областях. Партизанське з’єднання Сабурова станом на 1 квітня 1943 р. включало в себе понад 3000 бійців. У складі Житомирського з’єднання сформовано також польський та чехословацький партизанські загони.
Сабуров разом з Ковпаком у 1942 р. взяли участь у нараді командирів і комісарів найбільших радянських партизанських формувань у тилу німців, на базі Житомирського партизанського з’єднання.
Житомирське з’єднання під командуванням Сабурова розгромило 2 штаби та 61 гарнізон противника, 29 комендатур, 10 залізничних станцій, 68 районних і сільських управ. Було знищено 8 літаків, 92 танки, 16 бронемашин, 62 гармати, пущено під укіс 377 ешелонів. Особливо блискучою була операція 17 листопада 1943 р. — визволення Овруча Житомирської області. У цьому місті було зосереджено до 8 тисяч гітлерівців. За 20 годин бою партизани знищили 870 гітлерівців, 26 поліцаїв, спалили до 100 автомашин і утримували місто до приходу Червоної Армії.
Влітку 1944-го Сабуров очолив управління НКВС Дрогобицької області. Він був безпосереднім організатором воєнних операцій проти УПА і підпілля ОУН на західноукраїнських землях. Особисто брав участь у репресіях проти сімей учасників Руху Опору. У 50-х роках — на керівній роботі в органах внутрішніх справ УРСР і СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР. Помер у Москві 15 квітня 1974 року.
За матеріалами, наданими Комісією у справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. при Верховній Раді України.
