Довірливість наших людей справді не має меж. Часом вона доходить до відвертої дурості. І завжди знайдеться той, хто готовий цим скористатися. А коли йдеться про гроші, дуже великі гроші — й поготів. Справа, про яку йдеться, вражає не стільки сумою, на яку ошукали людей (близько дев’яти мільйонів гривень у різній валюті), а кількістю обманутих — майже 200 осіб.

Отже, Оксана Ш. з 1995 року працювала у відділенні одного з центральних чернівецьких банків. (Не називаємо банк тому, що схожі випадки траплялися і в інших, хоч і не в таких обсягах). Обіймала посаду касира і зрештою з 2006 року — старшого касира-контролера філії. Саме у 2006 році розпочалася епопея касира-контролера в іншій іпостасі, про яку до часу не знав ніхто. І тільки на початку липня 2007 року, коли центральне відділення банку провело відомчу документальну перевірку, виявили, що на депозитному рахунку одного з клієнтів замість 176 тисяч гривень залишилося тільки 38 тисяч з копійками. Причому сам потерпілий про це і не здогадувався, бо на його вимогу касир-контролер завжди видавала потрібні суми і робила про це записи в ощадній книжці. Що цікаво, потерпілий і сам працював у цій банківській установі на одній із керівних посад.

Слідчий відділ УМВС порушив проти Оксани Ш. кримінальну справу за фактом заволодіння банківськими заощадженнями клієнта на суму 905(!) тисяч гривень. Хоча і цього разу у клієнта, до речі, виконавчого директора одного з чернівецьких підприємств, жодних підозр не виникло. Перевірки тривали аж до грудня. За цей час кількість ошуканих вкладників перевищила 170 осіб, а загальна сума привласнених касиром-контролером коштів становила 8 мільйонів 921 тисячу 357 гривень 75 коп. Що характерно, переважна більшість потерпілих — або земляки (Оксана із Львівської області), або добрі знайомі й колеги, та навіть родичі шахрайки. В багатьох випадках рахунки відкривали сім’ями. Загалом майже в усіх випадках схема дій касира-контролера була дуже схожою, тому наведемо лише кілька прикладів, решта відрізняється хіба що деталями. Отож вкладник через касу вніс 120 тисяч гривень та отримав у встановленому порядку ощадну книжку з депозитного рахунку. Користуючись доступом до операційної системи, контролерка провела операцію «розхід» і зняла 63 тисячі гривень. Через місяць — ще 50 тисяч, за кілька днів — ще 50. Про всяк випадок, знаючи, що клієнт може вимагати кошти, тримала біля себе певну суму. І коли той прийшов по гроші, і справді без проблем видала йому 30 тисяч.

Проте частіше Оксана Ш. діяла інакше. Наприклад, клієнт звернувся із проханням відкрити рахунок — жодних проблем. Як годиться, надає паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного коду та, звісно, гроші. Касир-контролер, маючи в розпорядженні бланки ощадних книжок, штампи і печатки, виписувала ощадну книжку під неіснуючий (або такий, що належить іншому) номер. Гроші, звичайно, клала не у банківську касу. Що цікаво, договорів на укладання і чеків не видавала. І жоден(!) з ошуканих цього не вимагав. До речі, не гребувала будь-якими сумами — від тисячі до мільйона гривень.

Не робила касирка винятків і для пенсіонерів. Так відкривала пенсійний рахунок клієнтові згідно з встановленими правилами. Одного разу клієнт приніс значну суму для зарахування на цей рахунок. Касирка суму внесла і одразу скасувала як помилкову. Згодом пенсіонер забажав перевести всі кошти з пенсійного рахунку на депозит. Далі здогадатися неважко: всі кошти (а пенсіонер приніс ще) — 53 тисячі замість депозиту потрапили до кишені касирки. А пенсіонер отримав тільки фіктивну ощадну книжку. Далі продовжувати не будемо, бо вигадуванням інших схем Оксана себе не переобтяжувала.

То чому їй усе вдавалося і ні в кого з потерпілих не виникло підозри?

Ось що розповіла одна з потерпілих. Вона проживає в Городоцькому районі Львівської області. Оксану знає давно, знає її родину, навіть були подругами. На початку минулого року жінка приїхала на Калинівський ринок. Потім зустрілася з Оксаною. Знаючи, що подруга працює в банку, вирішила відкрити там рахунок, усе ж під доглядом. Для цього передала чотири тисячі доларів, натомість отримала ощадну книжку з означеною сумою. Зрозуміло, ні чеків, ні угод. І раптом районом пройшла чутка про події у банку, де лежать і її гроші. Жінка поїхала до Чернівців, де з’ясувалося, що її імені в базі даних нема. Як, зрозуміло, і грошей. І серед ошуканих — десятки земляків Оксани.

У такій ситуації опинилися знайомі Оксани (навіть лікар, який її оперував), колеги, хоча більшість — звичайні клієнти.

— Ось така сумна, але, сподіваюся, повчальна історія, — резюмувала прокурор відділу підтримання держобвинувачення в судах облпрокуратури Тетяна Хоміцька. — Якби ошукані клієнти просто ознайомилися з умовами укладання договорів про депозитний вклад, нічого такого не сталося б. Тож учимося на чужих помилках.

Але що ж до Оксани? Незабаром суд. Вона своє отримає. А ось чи отримають свої гроші ошукані вкладники?