Доки землю наділятимуть чиновники,вона залишатиметься засобом наживи

Невже того і справді не можна було уникнути і що треба зробити, аби повернути земельну реформу в цивілізоване русло? — з такими запитаннями звернувся кореспондент «Голосу України» до доктора економічних наук, начальника Головного управління Держкомзему в Запорізькій області Дмитра Бабміндри (на знімку).

— Усі недоліки, пов’язані з проведенням земельної реформи та її суперечлива ідеологія, зумовлені заполітизованістю і кричущим невіглаством чиновників, які нею займаються, — переконаний співрозмовник. — Мало того, що в нашій державі немає єдиної лінії стратегії та підходів до реформування земельних відносин, щоразу, тільки-но приходить черговий уряд, починається ротація кадрів, котрі працюють у сфері земельних ресурсів. Причому «перетрушують» не тільки вищу управлінську ланку, а взагалі всю систему, і місце професіоналів займають люди, що не мають ні профільної освіти, ні досвіду роботи в земельних органах. Якби наші політики й справді запозичували досвід країн з розвиненою ринковою економікою, то вони цього не робили б, бо в Англії, Франції, Німеччині чи у США здійснюється не лише поглиблена підготовка та кількарічне стажування фахівців у сфері земельних відносин і охорони земельних ресурсів, а і їх конкурсний відбір перед призначенням на посаду. У нас же тепер головне — не ділова репутація, а партійна приналежність. Це робиться для того, щоб було легко перерозподіляти земельні ресурси на власний розсуд.

— На жаль, така вада притаманна всій системі органів державного управління, тому і «маємо те, що маємо»... Чим же кращі управління земельних ресурсів, скажімо, від районних державних адміністрацій?

— Я не беруся порівнювати, чим ми кращі, а чим гірші від інших державних структур, але можу оцінити шкоду, заподіяну підміною кадрового потенціалу саме в нашій сфері. Ми ніколи не досягнемо позитивних зрушень, коли земля перерозподілятиметься механічно, за формальними ознаками. Передусім це — формування території, і в основу має бути покладено природне середовище. Тобто спочатку треба визначити категорії земель та обґрунтувати їхнє значення з точки зору економіки, екології, історичної і культурної цінності, прорахувати соціальні наслідки, а вже потім реалізовувати ту програму через конкурси чи аукціони. А що виходить у нас? Комусь заманулося збудувати лікеро-горілчаний чи автомобільний заводи на особливо цінних землях, і влада з усіх сил пнеться, аби догодити інвесторам, незважаючи ні на здоровий глузд, ні на протести громадськості. Та й взагалі, генеральний план розвитку Запоріжжя не враховує природного чинника. До речі, запас особливо цінних земель в Україні не перевищує 30 відсотків площі сільськогосподарських угідь, а в Запорізькій області — і того менше, 28 відсотків. А це ж — повнопрофільні чорноземи, які дорожчі від золота. Якщо зараз у нас, докладаючи героїчних зусиль, збирають по 30—40 центнерів зернових культур, то на таких чорноземах ми могли б отримувати вдвічі-втричі вищі врожаї, а решту сільгоспугідь використали б для відновлення природного балансу. І тоді не було б екологічних катастроф такого масштабу, як у Молочному лимані, що є гідрологічним заказником світового значення, не була б знищена і тваринницька галузь. Адже у всіх цивілізованих країнах моделюється співвідношення угідь для забезпечення природного балансу та розвитку продуктивних сил. Тому площа орних земель у структурі сільськогосподарських угідь там не перевищує третини. У нас же все робиться навпаки. Скажімо, в Запорізькій області 84 відсотки території зайнято сільськогосподарськими угіддями, з яких 1 мільйон 950 тисяч гектарів, або 90 відсотків, становить рілля. І лише 10 відсотків площі віднесено до стабілізуючих в екологічному плані ресурсів — сіножатей, пасовищ та багаторічних лісових насаджень.

— Дмитре Івановичу, факти щодо нераціонального використання природного потенціалу ви систематично наводите, принаймні, років з п’ятнадцять. Та, незважаючи на високий рейтинг вашого управління в системі Держкомзему України, проблем не поменшало. І, по-друге, засуджуючи поспішну ротацію кадрів, ви ж не заперечуватимете популярної нині тези про те, що органи земельних ресурсів наскрізь корумповані?

— Давайте розмежуємо ці поняття. Бо й на рейтинг теж можна дивитися по-різному. Але ті набутки, яких ми справді досягли в роботі, зумовлені високим професіоналізмом кадрового потенціалу нашого управління та науковим підходом до розв’язання проблем. Однак негатив державного масштабу, що полягає в рейдерському захопленні органів земельних ресурсів, який за останні роки буквально спустошив низку регіонів, уже докотився і до Запорізької області. У нас теж у містах та районах почали під різними приводами замінювати висококваліфікованих землевпорядників, ґрунтознавців, лісомеліораторів та юристів випадковими людьми. Звичайно, не всіх їх можна назвати безгрішними. Дехто за певних обставин справді скористався службовим становищем в особистих цілях. Та говорити про корупцію як типове явище в органах земельних ресурсів можуть або невігласи, або фарисеї. Бо розпорядниками землі в межах населених пунктів є сільські, селищні та міські ради, а поза межами населених пунктів — районні та обласні державні адміністрації і уряд. Землевпорядники забезпечують лише технічний та юридичний супровід рішень органів влади про перерозподіл земель. Та хоча фахівці є всього-на-всього виконавцями, які підпорядковані високопоставленим чиновникам, і вони можуть чинити спротив сваволі своїх босів, тому, прикриваючись демагогією, ті й прагнуть позбутися незручних людей. Давайте подивимося, проти кого в нашій області останнім часом було порушено кримінальні справи за хабарництво та зловживання у вирішенні земельних питань, і все стане на свої місця. Адже були спіймані на гарячому з добрий десяток сільських голів, голова райдержадміністрації, кілька депутатів. Ось на кому й справді «шапка горить»!

— А що, на вашу думку, треба зробити, аби був припинений земельний «дерибан» у масштабах держави — змінити законодавство, посилити міру покарання, надати особливі повноваження правоохоронним органам?

— Я не сказав би, що земельне законодавство у нас таке вже й недолуге, хоча, звісно, його потрібно вдосконалювати, прибираючи недомовленість чи багатозначність формулювань, що служать шпаринами, крізь які пролазять казнокради та шахраї. Тоді й відпаде потреба в посиленні каральних заходів. Саме за таким принципом розробляються та приймаються наші обласні програми реформування земельних відносин та охорони земель.

І механізм викорінення негативних явищ теж давно відомий. Це — інвентаризація земель, визначення їхньої грошової оцінки, розмежування земель державної і комунальної власності, встановлення меж населених пунктів, оновлення планово-картографічних матеріалів. Тобто ті самі роботи, які внаслідок систематичного недофінансування протягом сімнадцяти років реформування земельних відносин виконувалися вкрай незадовільними темпами. Хоча у підсумку вони економічно вигідні, бо забезпечують значне збільшення надходження коштів до бюджетів усіх рівнів. Головне, щоб інформація про земельні конкурси та аукціони була доступною для кожного громадянина. Тільки тоді із земельного ринку вдасться прибрати посередників-посадовців, котрі від імені держави і територіальних громад набивають грошима власні кишені.

— Які проблеми вас хвилюють найбільше і що заважає реалізовувати прийняті в області програми землеустрою та охорони земель?

— На сьогодні в області повністю проінвентаризовано землі сільськогосподарського призначення. Однак ці роботи не проведені на землях несільськогосподарського призначення площею 75,4 тисячі гектарів у межах населених пунктів та на площі 32,3 тисячі гектарів — за їх межами. В результаті невиконання цих робіт окремі земельні ділянки заростають бур’янами, а деякі з них спритники використовують напівлегально. З цього приводу в області приймалося не одне офіційне рішення, але жодне з них до логічного завершення не було доведене. І зараз в обласній раді та облдержадміністрації проходить процедуру погодження поданий нашим головним управлінням проект програми інвентаризації земель на 2008 — 2012 роки, для реалізації якої з усіх джерел фінансування потрібно виділити 14,5 мільйона гривень. Кошти аж ніяк не маленькі, але, за підрахунками спеціалістів, у найближчій перспективі здійснення запропонованих заходів забезпечило б додаткове надходження до місцевих бюджетів 127,4 мільйона гривень.

На 99 відсотків у нас здійснена нормативна грошова оцінка земель у населених пунктах, але, знову-таки, за їхніми межами ця робота відстає від установлених термінів. А от що найбільше турбує, так це відвертий спротив керівників органів місцевого самоврядування проведенню розмежування земель державної і комунальної власності. Така робота виконана лише на острові Хортиця та в кількох сільрадах. Зволікання виправдовують відсутністю фінансування, а тим часом, за даними управління з контролю за використанням та охороною земель у Запорізькій області, у прибережних смугах Дніпра та Азовського моря посиленими темпами здійснюється стихійна забудова територій і реєструється найбільша кількість порушень чинного законодавства та зловживань розпорядженнями цими пріоритетними землями.

Бесіду вів Микола МАНЬКО.

Запорізька область.

Фото автора.