У здійсненні економічної політики держави особливо відповідальна роль належить Фонду державного майна України, на який покладено:

забезпечення неухильного додержання вимог чинного законодавства, захист державних інтересів під час проведення приватизації;

ефективне управління державними корпоративними правами; контроль за орендними відносинами на підприємствах з великою часткою державної власності;

створення і ведення Єдиного реєстру об’єктів державної власності;

забезпечення прозорості процесів приватизації і розпорядження об’єктами державної власності.

Відомо, що саме при здійсненні приватизації, яка від самого її початку набула характеру злочинної «прихватизації», було допущено численні порушення і зловживання, надзвичайно поширилися корупційні схеми.

Усе це призвело до безкарного розграбування народного добра, створеного працею кількох поколінь нашого народу, незаконного збагачення купки мільйонерів і мільярдерів, безпрецедентного майнового, а відтак — і соціального розшарування в нашому суспільстві, яке з кожним роком поглиблюється. За даними, що повідомлялися у засобах масової інформації, 10% найбагатших людей в Україні мають доходи у 40 разів більші, ніж така само кількість бідних. Ще кілька років тому це співвідношення становило 30:1. Такого немає в жодній країні Європи.

Коли у 2005 році головою Фонду державного майна призначили Валентину Семенюк, яка до того з 2002 року очолювала Спеціальну контрольну комісію Верховної Ради України з питань приватизації, враховували передусім її, як тоді здавалося, гостру, безкомпромісну позицію з цих питань. У багатьох ще в пам’яті запальні, викривальні, аргументовані виступи Валентини Петрівни з парламентської трибуни. Вірилося: ось хто наведе порядок, надійно захищатиме інтереси держави, трудових колективів.

Що ж змінилося у цій сфері після призначення В. Семенюк головою Фонду державного майна України? Спеціальна контрольна парламентська комісія з питань приватизації проаналізувала діяльність фонду і, керуючись Положенням про комісію, 3 липня ц. р. заслухала звіт про його роботу. Картина виявилася невтішною і, будемо відвертими, тривожною: непоодинокі факти відчуження державного майна олігархам за безцінь, доведення з цією метою підприємств до банкрутства. Управління часткою державної власності (державними корпоративними правами) здійснюється, як і раніше, неефективно. Попри запевнення В. Семенюк про створення Єдиного реєстру об’єктів державної власності, насправді цю роботу ще не завершено.

На засіданні комісії наводилися конкретні приклади, які свідчать, що відчутних зрушень за час керівництва В. Семенюк цією важливою ділянкою не відбулося, приватизація нерідко проводиться з грубими порушеннями закону, що призводить до серйозних втрат для державного бюджету.

Показовою є ситуація з продажем акцій Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз». Неодмінною умовою продажу державних підприємств є забезпечення загальнодоступності і конкуренції покупців. Насправді, у конкурсі з продажу пакета акцій цього підприємства з дозволу Держмайна брали участь дві дочірні компанії одного власника, тобто фактично одного покупця. Зрозуміло, що ніякої конкуренції не було. Тож, не дивно, що за початкової ціни 292 млн. грн. підприємство було продано за 292,5 млн. грн.! Це — за холдинг, до складу якого входить 10 підприємств, одних лише будівель більше 300 загальною площею півмільйона квадратних метрів, розташованих на земельних ділянках площею 155 гектарів! За висновком фахівців, фактична ціна пакета акцій мала бути, як мінімум, уп’ятеро більшою. Тобто держава тільки на цьому об’єкті втратила майже 1 млрд. грн.

Як це розуміти? На жаль, чіткої відповіді від голови Фонду держмайна комісія не одержала.

Умови конкурсу «Луганськтепловоза», затверджені фондом, на порушення вимог Закону України «Про приватизацію державного майна», не передбачали зобов’язань нового власника щодо здійснення прибуткової діяльності холдингу. Конкретні вимоги з соціального захисту працівників підприємства підмінені загальною фразою: «матеріальне стимулювання працівників залежно від результатів господарської діяльності». Це стосується і більшості зобов’язань в інноваційно-інвестиційній діяльності: адже від покупця замість конкретної роботи вимагається... започаткувати в 2007 році розробку відповідних проектів.

Наявність грубих порушень закону під час проведення приватизації «Луганськтепловоза» визнано Верховним Судом України. Говорячи про цю продажу, Президент України В. Ющенко сказав: «Це не конкурс, це — непрозора приватизація. Ця схема мені нагадує, як Катерина друга дарувала своїм коханцям землю. І мова йде не тільки про «Луганськтепловоз».

Справедливі слова! На жаль, ні керівництвом Держмайна, ні Президентом, ні Генеральною прокуратурою України досі не вжито ніяких заходів до усунення порушень, повернення державі незаконно проданого пакета акцій цього підприємства, що має стратегічне значення для України. Зрозуміти таку позицію гаранта дотримання Конституції, керівництва Генеральної прокуратури важко. Схоже, тут превалюють політична доцільність, боротьба за владу у політичних верхах, коли про інтереси держави «забувають» ті, хто найперше має їх захищати. Хіба можна за таких умов всерйоз говорити про ефективну боротьбу з корупцією?

Фондом не вжито заходів і з повернення у власність держави проданого з порушенням закону пакета акцій ВАТ «Нікопольський завод феросплавів», усунення порушень, допущених під час погодження зниження державної частки акцій у статутному фонді ВАТ «Дніпроенерго».

Всупереч законодавству здійснюється приватизація об’єктів наукової сфери, яка призводить до продажу за безцінь приміщень наукових установ, передання новим власникам фактично безкоштовно земельних ділянок, на яких вони розташовані, а часом і до ліквідації цих установ.

Про рівень керівництва фонду процесом приватизації промовисто свідчить і те, що дві третини пакетів акцій стратегічно важливих підприємств було продано практично за початковою ціною. Це є прямим наслідком того, що конкурси фондом у багатьох випадках проводять непрозоро, із свідомо обмеженою кількістю їхніх учасників, з наданням очевидних переваг окремим учасникам. Так було, зокрема, під час проведення «конкурсу» з продажу пакета акцій ВАТ «Комсомольське рудоуправління».

Наслідком такої діяльності Фонду держмайна стало те, що торік завдання з надходження коштів від приватизації було виконано менш ніж на чверть. Державі завдано збитків на мільярди гривень.

А про яку ефективність діяльності Фонду з управління державною власністю можна говорити, якщо сума дивідендів, нарахованих на державні корпоративні права, функції з управління якими здійснює фонд, становила торік всього 263,87 млн. грн., тобто 2 копійки на 1 гривню основних фондів (за їх залишковою вартістю)?

Стосовно чверті підприємств, в яких держава володіє контрольними пакетами акцій, порушено справи про банкрутство.

Прибуток від власної діяльності до оподаткування, товариств, функції з управління якими здійснює фонд, зріс торік на 13,1%, тоді як загалом по Україні збільшення становило 59,3%.

А про яку «ефективність» управління свідчить такий приклад: чистий прибуток ВАТ «Укртелеком» у 2007 році знизився порівняно з 2004 роком у 3,4 разу і становив 267 млн. грн., проти 911 млн. грн. А за 1 квартал нинішнього року взагалі отримано збиток у сумі 97,6 млн. грн.

З огляду на такі результати господарювання фонду його справедливо було б назвати фондом розбазарювання державного майна — розбазарювання в інтересах певних осіб і бізнесових структур. Про це свідчить і кадрова політика керівництва фонду. На посади керівників підпорядкованих фонду підприємств та структурних підрозділів органів приватизації нерідко висувають не досвідчених фахівців, а осіб, котрі себе негативно зарекомендували на попередній роботі, але чомусь влаштовують керівництво Фонду держмайна. Прикладом може бути призначення керівником ВАТ «Турбоатом» В. Суботіна, який своєю попередньою діяльністю, за даними перевірок КРУ, завдав збитків підприємству ВАТ «Турбоатом» на декілька мільйонів гривень. В. Семенюк всіляко захищає його, на порушення законодавства відмовляється змінити керівництво цим важливим підприємством. Чи не тому, запитували члени комісії, що В. Суботін є її однопартійцем?

Спеціальна парламентська комісія зазначила також, що В. Семенюк як голова Фонду держмайна необ’єктивно інформує про стан справ на дорученій їй важливій ділянці державної діяльності, безпідставно вихваляє свої «заслуги», видаючи себе за «безкомпромісного борця з корупцією». Характерний щодо цього приклад. 19 червня В. Семенюк заявила, що Фонд вже виконав 357% річного плану з перерахування до держбюджету коштів від дивідендів та 147% — з орендної плати, хоча, за офіційними даними, виконання річного плану на згадану дату становило 87% і 57%.

На засіданні комісії вона, всупереч очевидним фактам, не визнала виявлених недоліків і порушень, не дала їм оцінки. Більш того, розцінила розгляд звіту фонду, критику виявлених недоліків і порушень закону як «політичну розправу над нею, як соціалісткою».

Враховуючи вищенаведене, Спеціальна контрольна комісія Верховної Ради України з питань приватизації більшістю голосів ухвалила Рішення, яким визнала роботу Фонду державного майна України незадовільною і звернулася до Верховної Ради України з пропозицією розглянути питання про відповідність голови Фонду державного майна України В. Семенюк-Самсоненко обійманій посаді.

Комісія повторно звернулася до Генеральної прокуратури України з проханням перевірити:

законність дій службових осіб Фонду держмайна у ході підготовки та проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» (з урахуванням того, що Верховний Суд України визнав договір купівлі-продажу пакета акцій цього підприємства через порушення законодавства недійсним);

причини невиконання судових рішень стосовно повернення у державну власність пакетів акцій ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» та ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» та вжити невідкладних заходів до усунення порушень і відновлення законності.

Інформуючи читачів «Голосу України», громадськість про розгляд Спеціальною контрольною комісією Верховної Ради України з питань приватизації звіту Фонду державного майна України, вважаю за необхідне висловити занепокоєння ситуацією, що склалася, намаганнями певних кіл, членів депутатського корпусу не допустити розгляду цього питання Верховною Радою України, наведення порядку у справі приватизації і управління тією часткою майна, яке ще залишилося у розпорядженні держави, і особливо незрозуміло пасивною позицією глави держави, керівників правоохоронних органів, чий найвищий обов’язок — стояти на сторожі інтересів держави, нашого народу.

Ситуація навколо Фонду держмайна переконливо свідчить і про таке: високі слова про чесність, порядність, непідкупність, служіння народу, захист державних інтересів мають ціну лише тоді, коли їх неухильно дотримуються ті, хто проголошують, а не використовують для самореклами, популістської демагогії і прикриття своєї, скажімо так: не зовсім чистої і чесної діяльності.

Євген МАРМАЗОВ,голова Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації.