Верхи чубляться — рятуйте чуби!

Чи сумнівається ще хто в тому, що урядові зміни до держбюджету-2008 мали відповісти на ключове запитання року: чи буде продуктивною боротьба з брутально високим рівнем споживчої інфляції? Це запитання залишили відкритим. Хоча непроголосовані варіанти головного балансу країни (і урядовий, і президентський), схожі, як дві краплі води, через нестримний намір збільшити видаткову частину загальнодержавного балансу пропорційно роздмуханим інфляцією доходам, які не відповідали зростанню продуктивності праці. Торік у грудні поспіхом закладали 9,8 відсотка інфляції, а на момент спроби «перезавантажити держбюджет» вона перевищувала в річному вимірі 30 відсотків! У першому півріччі нестримно подорожчали не тільки традиційні «проди», а й послуги «Укрпошти», «Укртелекому» та інших монополістів. Зростання промислових цін досягло історичного максимуму — 29,4 відсотка від початку року, що вочевидь обіцяє трансформацію промислової інфляції у споживчу. Тому в липні ми, природно, мали незадовільну статистику (уповільнення темпів економічного зростання за півріччя до 6,3 відсотка), зниження суверенного кредитного рейтингу від Standard § Poor’s (це логічно зіпсувало в очах нерезидентів привабливість державних боргових паперів) і похмурі висновки (травнева ревальвація гривні й жорстка монетарна політика не дали бажаного ефекту). А консервація бюджету-2008 залишила відкритим запитання, чи наважиться уряд восени на підняття заробітних плат у бюджетній сфері на 20—30 відсотків і на спрямування близько 15 мільярдів гривень для реалізації соціальних програм. Адже, якщо так, то в річному вимірі країна може мати інфляцію до 25 відсотків. І провокуватиме її дефіцит нашого держбюджету. Однак, судячи з останніх прогнозів Мінекономіки, уряд не має наміру ламати гілку, на якій сидить. Тим паче, що літо дає передумови і перспективи для послаблення інфляційного тиску, а про цілком вмотивовану потребу підвищувати восени житлово-комунальні тарифи і ціни на енергоносії нагадав хіба що візит голови правління ВАТ «Газпром» Олексія Міллера до нашої столиці.

Загазовані підходи

Визнаю, що помилився, прогнозуючи місяць тому, що остаточна ціна на імпортний природний газ для України стане відомою в липні. Поза тим не набагато, бо, за словами Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, з головою правління ВАТ «Газпром» таки погоджено головні підходи до ціноутворення на 2009 рік і «знайдено компромісний консенсус». Бо, зрозуміло, що остаточну ціну буде озвучено після того, як завершаться газові переговори росіян з Туркменистаном, Узбекистаном та Казахстаном. Але, на жаль, візит Олексія Міллера не уникнув акомпанементу апокаліптичного піару з боку деяких російських ЗМІ і доморощених «доброхотів». Подарована нібито від анонімного учасника переговорів звістка про формульний підхід ціноутворення з польським знаменником одразу обросла чутками про імпорт природного газу за ціною у 400 і вище доларів США, триразове зростання цін на опалення і гаряче водопостачання для населення тощо. Звернімося, однак, до фактів. На засіданні уряду було заявлено, що перехід України до ринкових цін відбуватиметься поступово, упродовж найближчих років. А на самих переговорах Олексій Міллер висловив задоволення співпрацею з країною-транзитером у першому півріччі. І чому б ні, якщо обсяги транзиту зростають, а інтереси «Газпрому» далеко не обмежуються однією трубою на захід?! Відомо ж, наприклад, що серед перспективних ділянок для розробки надр, які цікавлять сьогодні росіян, є і структура Палласа в Чорному морі, на яку претендує Україна. Або хто б сумнівався, що українські газосховища відіграють непересічну роль у транзиті російських енергоносіїв! А про те, як добре вміють домовлятися український Президент і Прем’єр-міністр з третіми особами, загальновідомо. Недарма одна з найяскравіших новин липня — від Ради Євросоюзу про укладання з Україною поглибленої угоди про асоційоване членство. Але поза сумнівом, розглядаючи її у вересні, і Президенту України, і Прем’єр-міністру дорікатимуть за те, що, мовляв, і в липні вони не могли порозумітися один з одним.

Капіталізація конфлікту

Типовий приклад. Підписання контрактів (насправді протокольних домовленостей) у Президента країни Віктора Ющенка між західноукраїнськими компаніями, «Укртранснафтою» і компанією «Мілберт» про завантаження і транспортування нафти в проектному напрямі нафтогоном Одеса—Броди зірвала Прем’єр-міністр. За словами міністра палива та енергетики Юрія Продана, не тому, що уряд проти аверсного використання нафтогону, а через те, що умови контрактів не були погоджені з компанією «Сарматія» (вона добудовує нафтогін до Плоцька). І тому, що умови несправедливі стосовно «Укртранснафти». Додам, однак: і тому, що натхненником цих контрактів, а відтак і гіпотетично майбутнім одержувачем прибутків від транспортування каспійської нафти, виявилася певна фінансово-промислова група, а місце для підписання контрактів між комерційними структурами було обране, прямо кажучи, незграбно. Що завадило, однак, узгодити позиції у робочому порядку, не здіймаючи галасу з нічого? І тим само не наражаючись на істеричні коментарі й піну політичного піару? Як на мене, капіталізація конфлікту між гілками влади, яка зростатиме по мірі наближення до президентських виборів, оскільки вона має політичну і комерційну природу одночасно. До слова, так само думає більш як 80 відсотків керівників підприємств, котрі взяли участь у консенсус-прогнозі на наступні 12 місяців. Саме політичну нестабільність вони називають головним чинником зростання інфляції в країні. А тим часом, коли верхи скубляться, потерпають низи. Бо, хоч як крути, а якщо ми реалізуємо проект Одеса—Броди в аверсному напрямку, то матимемо менше клопоту з браком сировини для власної переробки.

І ще. Цього місяця повені завдали західноукраїнським територіям колосальних збитків, непоправних втрат з людськими жертвами. Черговий виклик природи вкотре вже захопив країну зненацька — наче не мали повеней на Прикапатті в минулому, наче не передбачали бюджетного фінансування на спорудження захисних споруд... Планувати — планували, але ці плани то відкладали через зайнятість капіталізацією чергового конфлікту, то виконували абияк через брак грошей. І ось маємо!

Мал. Вадима СИМИНОГИ.