Перший — пішов!

Перший — пішов!

Аграрії Полтавщини намолотили перший мільйон тонн ранніх зернових. Про це повідомили в управлінні агропромислового розвитку. Нині хлібороби обробили близько 40 відсотків площ ранніх зернових. Таким чином, є підстави розраховувати, що область цього року сягне рубежу в два мільйони, повідомляє наш власний кореспондент Дмитро СКОБЕЛЬСЬКИЙ.

Аграрії змушені реалізовувати вирощене нижче за собівартість

Що ближче до закінчення жнив, то нижчі закупівельні ціни, за якими перекупники беруть у селян вирощене. До 2500—2570 гривень опустилася ціна за тонну ріпаку, коли ще нещодавно торгівці брали його по 2900—3000. А у Миколаївській області одне з потужних підприємств-зернотрейдерів, яке скуповує збіжжя для продажу за кордон і може вважатися тут монополістом, тепер дає за тонну продовольчої пшениці 1270 гривень. Це за умови доставки її аграріями на перевалочний комплекс. Ще кілька місяців тому за таку кількість збіжжя селяни могли вторгувати 1400 гривень й навіть більше. За фуражний ячмінь замість недавніх 1000 гривень платять 870.

Для багатьох господарств — переважно дрібних та середніх — ціни реалізації можуть виявитися нижчими за собівартість. До того ж вибір у них невеликий: їм потрібно реалізувати вирощене, щоб отримати гроші на подальші жнива й проведення осіннього засіву. Зрозуміло, що через кілька місяців, після того, як торгівці скуплять левову частку врожаю, ціна на збіжжя знову підскочить. Але навіть і в тих господарствах, де хотіли б притримати зерно й дочекатися прийнятних для себе цін — не можуть цього зробити. Здебільшого сучасні агроформування не мають технічної можливості для тривалого зберігання збіжжя.

Здавалося б, мусить бути навпаки: ті, хто доклав зусиль до вирощування хліба, повинні отримувати прибутки. Бо продаж його за кордон триває нині рекордними темпами. З початку липня за межі країни було продано, за попередніми даними, 1,48 мільйона тонн зерна — більше третини від вивезеного за весь минулий маркетинговий рік. Але, незважаючи на щедрий врожай, селяни знов у програші: і коровай у крамницях дорожчає, а посередники підраховують мільярдні прибутки. Це зайвий раз свідчить про відсутність у нашій країні виваженої аграрної політики, хоча й за рахунок платників податків діє ціле міністерство. Можна сказати й так: вона є, але доволі хитра для агровиробника. Бо, схоже, для очільника міністерства інтереси трейдерів, як і власні бізнесові, куди дорожчі, ніж селян. Нещодавно в Мінагрополітики збільшили прогноз щодо нового врожаю зернових з 40 до 43 мільйонів тонн. А, незважаючи на підтоплення західних областей, поінформували, що нинішнього маркетингового року за межі держави може бути продано 17—18 мільйонів тонн збіжжя. Коли на високому рівні безапеляційно говорять про майбутні великі запаси в країні зерна й про широкі його експортні можливості — цим стимулюється зниження на нього ціни. До того ж не лише на внутрішньому, а й на зовнішньому ринку. Швидше за все, напророкованих мільйонів тонн ми не зберемо. Причина — не лише велика вода, хоча й вона одразу зменшує міністерські прогнози якнайменше на півтора—два мільйони. Та це чинник, на який урядовцям буде зручно пізніше списувати недобори. У нас — що більший урожай, то більші втрати. Бо ті, хто вирощують, зазвичай, не вони найбільше отримують. На нові комбайни грошей не вистачає. Тобто проблема зернозбиральної техніки залишається, а з нею й проблема збирання хліба в оптимальні агротехнічні терміни — за 10—15 днів. Далі — кожен наступний день — додатково втрачається відсоток. Затягування косовиці на два тижні тягне за собою втрату третини врожаю.