Сучасні спортивні рекорди, зазвичай, значно перевершують результати, зареєстровані на Олімпійських іграх 1896 року. Ці рекорди такі високі, а людина досягла надзвичайних успіхів, що здається, вона вже наблизилась до межі своїх можливостей. Але, якщо уявити собі, приміром, Олімпійські ігри за участі всіх мешканців нашої планети, найвищі спортивні досягнення людини були б дуже скромні на тлі досягнень представників тваринного світу.

Одна з причин, що пояснює цей прикрий для нашого самолюбства факт, полягає в тому, що тварини встановлюють свої «рекорди» не заради спортивного азарту, а в боротьбі за своє існування. Приміром, власникові першого місця у світі зі стрибків у довжину — чорноплямистій антилопі — доводиться стрибати на 12 метрів, щоб врятуватися від гепарда. А той, у свою чергу, мусить бігати швидше за антилопу, бо залишиться без обіду.

Тисячоріччями природа вдосконалювала тварин, даючи можливість вижити найсильнішим і найпристосованішим. Кенгуру, скажімо, завдяки винятково довгим і могутнім ногам та хвосту, що служить противагою і кермом, рятуючись від переслідування, розвиває швидкість до 30 кілометрів на годину, а на коротких ділянках — до 50. Жирафи через свій високий зріст (близько шести метрів) і довгі ноги, на перший погляд, можуть здатися трохи повільними. А насправді вони у швидкості бігу не поступаються кенгуру. Природа обділила страуса здатністю літати в повітрі, але не на землі, де він розвиває швидкість до 80 км на годину. Тому змагатися з ним можуть не всі. Серед його «конкурентів» — антилопа гну, що бігає зі швидкістю до 90 кілометрів на годину.

А от абсолютний чемпіон у спринті серед ссавців — гепард. Відомий випадок, коли він подолав відстань близько 650 метрів за 20 секунд, що дорівнює швидкості 120 км на годину. У здатності набувати прискорення гепард перевершує швидкохідні гоночні автомобілі: за дві секунди він зі старту нарощує швидкість до 72 км на годину. Виняткова гнучкість хребта, сильні ноги — ось чому він може пересуватися могутніми стрибками. Через такий спосіб руху він витрачає велику кількість енергії. Тому неперевершений у спринті на довгій дистанції гепард, безперечно, поступається багатьом тваринам на довгій відстані. Нагадаємо, що найліпший результат у змаганнях з бігу людина показує на дистанціях 60 і 100 метрів. Рекордсмен світу Асафа Пауелл із Ямайки пробіг у 2006 році стометрівку за 9,74 секунди, розвиваючи на цій дистанції швидкість близько 36 км на годину.

А як справа зі стрибками? Рекорд зі стрибків у довжину серед людей належить американцеві Майклу Ентоні Пауеллу — 8 метрів 95 сантиметрів (це ще в 1991 році). Але щоб зрівнятися зі звичайною блохою, що стрибає на відстань, яка в 60 разів більше за її власний зріст, двометрова людина мала б стрибати на 120 метрів. Якщо порівняти дальність стрибка з розміром його виконавця, те рекордний результат серед ссавців, вочевидь, належить тушканчикові. Ця маленька істота (завдовжки не більше 15 сантиметрів) стрибає на відстань близько чотирьох метрів.

Як уже йшлося, рекорд чорноплямистої антилопи (12 м) не вдалося перевершити нікому. Серед тварин-стрибунів до нього наближаються лише показники кенгуру. Вага кенгуру — близько 90 кілограмів, а стрибають вони на відстань більш як дев’ять метрів. Максимальна висота першого стрибка кенгуру з сидячого положення — 2,5 метра. Якщо виникає загроза, сірий гігантський кенгуру може взяти висоту більш як три метри.

Африканська антилопа імпала також стрибає на значні відстані і в довжину (7,5 метра), і у висоту (2,5 метра). Людина в стрибках у висоту поки що не може перевершити тварин. Можливості рекордсмена у стрибках серед людей зафіксовано оцінкою 2 метри 45 сантиметрів. Цей рекорд належить кубинцеві Хав’єрі Стомайору. Використання допоміжного засобу — жердини — дало результат, що перевершує стрибок антилопи більш як удічі. Американець Тімоті Мак на Олімпіаді в Афінах у 2004 році взяв рекордну висоту — п’ять метрів 95 сантиметрів.

Треба зазначити, що на гідному місці серед стрибунів у висоту — риба кета. На шляху до місця відкладання ікри вона переборює пороги висотою до трьох метрів 65 сантиметрів. З хижаків вище за всіх стрибає пума — до чотирьох метрів. А от чемпіон серед ссавців —дельфін-афаліна: він, граючись, стрибає на висоту до шести метрів.

Але якщо на суші людина ще якось може змагатися з тваринами, то у воді вона — безнадійний аутсайдер. Приміром, наш земляк — рекордсмен світу з плавання брасом Олег Лісогор — проплив у 2006 році сто метрів за 58,32 секунди.

У плаванні на стометрівці дивні результати показує — хто б ви думали?! — кожиста черепаха, що розвиває швидкість до 35 кілометрів за годину. Це особливо дисонує з її можливостями пересування на суші (0,8 км за годину), де вона може позмагатися хіба що тільки з лінивцем. І, звичайно, найшвидші у воді її постійні мешканці — риби. Чемпіоном вважають меч-рибу, яка розвиває швидкість до 135 км на годину. Чудові плавці — риба-вітрильник (100 км за годину), тунець (до 90 км на годину) — неначе блискавка, мчать вони в морських глибинах. Трохи повільніше плаває дельфін — «усього лише» 60 км за годину. (Найшвидший рекорд людини у плаванні становить скромні 7,3 км за годину, та й то на короткій дистанції).

Багатотонний неповороткий велет-кит не поступається у гонках кораблеві — його швидкість досягає 40 км за годину. Оригінальний реактивний двигун кальмара дозволяє йому втекти від своїх переслідувачів зі швидкістю 50 км на годину.

Маленькі тихоходи — пінгвіни, що неповороткі на суші, у воді можуть плавати зі швидкістю до 37 км. Часто пристосувальні особливості тварин, роблячи їх у звичному середовищі майже невразливими, в інший обстановці перетворюють їх на цілковито безпорадних. Скажімо, довгі передні кінцівки лінивців, зручні для лазіння по деревах, на землі — незграбні й незручні, міцні копита коня гарні на рівній і твердій поверхні.

Але людина, на відміну від тварин, прагне не тільки максимально реалізувати свої можливості, а й знайти нові способи, щоб стрибати вище (жердина), плавати швидше (ласти), навіть літати (дельтаплан). І багато ідей, треба зазначити, їй у цьому щедро підказує природа.