Цьогорічна вступна кампанія, яка проходила під знаком незалежного тестування, наближається до кінця. Ще день-два — і студенти остаточно визначаться з обраними вузами, а вузи — зі своїми студентами. Але головні підсумки вже можна підбивати, що й було зроблено на засіданні приймальної комісії Тернопільського національного економічного університету. Причому відбувалося це дійство не за зачиненими дверима, а привселюдно. На сцені актового залу — члени комісії, у залі — майже тисяча осіб: абітурієнти, їхні батьки. На електронне табло винесено вичерпну інформацію щодо тієї чи іншої спеціальності: скільки державних місць виділено, скільки заяв подано, прохідні бали на державну і контрактну форми навчання тощо. Тобто одразу можна визначити, став студентом чи ні. І все ж запитання були: до ректора університету, голови приймальної комісії Сергія ЮРІЯ (на знімку), її відповідального секретаря Миколи Шинкарика. Розглянуто низку заяв, прийнято рішення. До речі, стати студентами цього престижного вузу забажали й громадяни інших держав, українці за походженням. Опісля я попросила ректора університету, доктора економічних наук, професора Сергія Ілліча Юрія відповісти і на мої запитання.
— Не таємниця, що цьогорічна вступна кампанія позначена новизною, яка викликала чимало переживань в обох сторін: абітурієнтів, їхніх батьків та власне вузів. Ви, Сергію Іллічу, прогнозували значний наплив студентів. Справдилося?
— Імідж вузу напрацьовується десятиліттями, а втратити його можна за рік-два. На мою думку, в нас іміджевий фактор спрацював сповна. Він сформований на реальній основі: університет має сильний професорсько-викладацький склад, потужну матеріальну базу, інтегрується в європейську систему освіти. Такий ось факт: з дев’ятнадцяти випускників шкіл України, які набрали максимальну кількість балів під час незалежного тестування, троє подали документи до нашого університету. Рівень знань абітурієнтів високий. Якщо раніше ми мали приблизно 20 відсотків по-справжньому сильних вступників, то цього року — не менше 80. До нас подали заяви мешканці 24 областей України, а також зарубіжжя.
— То така форма вступу виправдовує себе?
— Позитивні моменти є. Зник ажіотаж, напруга, батьки не шукали лазівок, щоб вийти на членів приймальної комісії. Самі абітурієнти вбереглися від іспитових хвилювань.
— Я зауважила, що різниця між прохідними балами на державну і контрактну форми навчання незначна. Конкурс був великим?
— Найбільший — на спеціальність
«право»: дев’ять претендентів на одне виділене державою місце. Високим він був також на спеціальності «банківський бізнес», «фінанси» (особливо «митна справа»), «менеджмент зовнішньоекономічної діяльності». Держава виділила нам 903 місця, а всього на перший курс стаціонару буде прийнято майже дві тисячі студентів. На засіданні приймальної комісії вирішувалась також доля тих, хто хоче стати спеціалістом чи магістром. І тут конкурс був високим. У нас також продовжать навчання понад 500 випускників інших вузів. Загалом студентська сім’я поповнилася майже 4,3 тисячі молодих людей.— Сергію Іллічу, ваш вуз славиться ще й тим, що вмієте добирати таланти: студенти сягають вершин у культурі, мистецтві, спорті. З уведенням тестування ці можливості, мабуть, обмежуються?
— Болюче питання. Раніше університет міг упливати на механізм підготовки до зарахування, тепер маємо те, що маємо. Щоправда, якоюсь мірою могли регулювати це питання через підготовче відділення. Але безвихідних ситуацій не буває. Ми, наприклад, створили спортивні секції для школярів. Щоб у майбутньому стати нашими студентами, вони мусять підтягуватися і в навчанні. А взагалі досвід показує: талановиті діти талановиті в усьому. Маємо дуже сильну жіночу волейбольну команду: дівчата замахнулися на чемпіонство в суперлізі. Троє наших студентів поїхали на Олімпіаду до Пекіна: Дмитро Барановський — марафон, Євген Виноградов — метання молота, Роман Гонтюк — боротьба. Роман, до речі, вже здобував срібло на Олімпіаді в Афінах. Розширюємо і зміцнюємо спортивну базу. В університеті створено всі умови і для успішного навчання, і для всебічного розвитку.
— А загалом тестування виправдало себе?
— Однозначно — цим шляхом треба рухатися. Єдине зауваження: чиновницькому апаратові треба краще готуватися до таких поворотних моментів. Зокрема, має бути вищим технічне забезпечення сільських шкіл. У місті і спонсори, і самі батьки заможніші, і репетитори... А про сільського школяра мала б подбати держава. Що казати про сільські школи, коли не у всіх райцентрах вони під’єднані до Інтернету. Повірте, діти там талановиті, працелюбні. До слова, половина тих, хто цього року став нашими студентами, — вихідці з сільської місцевості.
— Вдячна за розмову. Успіхів вам!
Тернопільська область.
