«Ти винна лише тим, що хочу тебе з’їсти»Уряд на чолі з Юлією Тимошенко заважає всім, хто продовжує грабувати Україну і Український Народ

Особливо стараються проФФесіонали з табору Партії регіонів та їхні проросійські прибічники. Починаючи виступ з будь-якого приводу на будь-яку тему в будь-якій аудиторії, кожний регіонал обов’язково має «проспівати» типовий для них рефрен: «Все погано і в усьому винен нинішній уряд на чолі з Юлією Тимошенко!»

Як сказано з цього приводу у славно-звісного класика-байкаря, «ти винен лише тим, що хочу тебе з’їсти».

«З’їсти» Юлію Тимошенко і знову відкрити собі дорогу для карколомного збагачення хоче не лише регіональний олігархат та його підспівувачі.

Бо «з’їсти» хочуть також і сантехніки-адміністратори з секретаріату отого «гаранта», який найпереконливіше демонструє свій апетит, задаючи тон і подаючи приклад «приготування» своєї улюбленої страви, котру ніяк не вдається «підсмажити» жодними указами. А від того ще більше нервує і втрачає здоровий глузд.

І є від чого. Адже незважаючи на ледь не тисячу «вказівок» (майже кожна з яких гальмувала нормальну роботу уряду), що надійшли з секретаріату президента на адресу уряду Ю. Тимошенко впродовж неповних семи місяців, уряд збільшив розмір пенсій, почав виплачувати гроші окраденим вкладникам Ощадбанку, зупинив інфляцію, а головне — вилучив із тіньового обігу і поклав до бюджету додатково понад 30 (понад тридцять!) мільярдів гривень!

І це тоді, коли президентська команда заблокувала проведення навіть тих урядових заходів, які були передбачені ще за часів діяльності попереднього, дуже професіонального уряду Януковича—Азарова.

Зокрема команда пана В. Ющенка заблокувала намагання нинішнього уряду навести порядок у сфері приватизації. Секретаріат на чолі зі своїм шефом (руки якого, як відомо, також «нічого не крали»), став стіною на захист власних інтересів його «оточення», пов’язаних із Фондом державного майна, і, попри закон, утримав на посаді соціалістку з попереднім прізвищем Семенюк, котра залишилась із попередньої соцкомрегіональної влади.

Але це не завадило Юлії Тимошенко відповідною постановою уряду скасувати рішення блоку Ющенка—Януковича про надання величезного шматка українського чорноморського шельфу в кільканадцять тисяч квадратних кілометрів (!) у розпорядження дерибанщиків, котрі сховалися за чотирма студентками, які тримали «фірму», чий статутний фонд не перевищував вартості автомобіля «Таврія». Юлія Тимошенко під корінь зрубала цю аферу, яка не має прецеденту в світовій практиці.

Так що є від чого нервувати й сіпатись.

І тим активніше, тим наступальніше, тим голосніше й старанніше лунає в українському ефірі на всіх радіо- й теледіапазонах оце неначе вже сакраментальне регіоналівське: «В усьому винен нинішній уряд на чолі з Юлією Тимошенко!»

Проте спроба реалізувати це гасло на практиці не увінчалася успіхом. Бо коли на вимогу Партії регіонів було винесено звіт уряду на засідання Верховної Ради (незважаючи на те, що, згідно із законодавством, звіт можна вимагати, якщо уряд працює за затвердженою програмою, якої в даному разі немає, бо її не затверджено тими самими регіоналами), виявилося, що відправляти уряд Юлії Тимошенко, по суті, нема за що. Спроба «зняти Юлю» елементарно провалилася.

Є від чого сіпатись. Тим більше, що також провалилася ідея Банкової використання проти законного уряду так званого опозиційного уряду під керівництвом Януковича.

Цей доволі оригінальний опозиційний продукт ненависті (існування якого не передбачене жодним законом і про який немає жодної згадки в Конституції України) постійно займався лише тим, що шукав у діяльності нинішнього уряду Ю. Тимошенко якісь огріхи й помилки, намагаючись роздути їх до рівня катастрофи. А не маючи необхідних підстав для роздування, мусив їх вигадувати або висисати з пальця.

Упродовж піврічного періоду діяльності законного уряду в різні владні інстанції за підписом В. Януковича надіслано десяток рішень засідань Опозиційного уряду України (саме так: Опозиційного — з великої літери, та ще й на офіційному бланку з державним гербом).

У кожному з цих рішень бачимо лише вимазування чорною фарбою будь-якого кроку законного уряду й особисто

Ю. Тимошенко. Вимазування у повній відповідності з інтенціями «гаранта» та його канцелярії. А на додаток до цього ще постійні й обов’язкові чорні прогнози на майбутнє, в якому вже зараз «в усьому винен нинішній уряд на чолі з Юлією Тимошенко!»

Щодня чуємо просторікування різноманітних «політологів», «експертів», «аналітиків», «оглядачів» — усіх цих білямікрофонних заробітчан, спічрайтерів з іміджмейкерами та інших рекламних агентів владної і привладної номенклатури.

А тим часом уряд на чолі з ненависною їм Юлією Тимошенко напружено і дуже плідно працює.

Партія регіонів організувала спробу відправити уряд у відставку саме тому, що Юлії Тимошенко та її колегам-міністрам удалось досягти зростання економіки на рекордному для Європи рівні — 6,4%, зупинити інфляцію і, за рахунок ліквідації корупційних схем, додатково внести до бюджету 30,4 млрд. гривень.

Ясно, що в разі усунення уряду ненависної леді Ю. нинішня економічна ситуація була б просто царським подарунком для нинішніх дуже професіональних опозиційників. Прийшли б на все готове, з можливістю знову розкручувати своє улюблене заняття — дерибан при повній безвідповідальності.

До речі, згадайте: впродовж майже півтора року нещодавньої діяльності пана В. Януковича на посаді прем’єра ніхто в суспільстві не знав, чим займається він і очолюваний ним уряд. І було тихо. І жодних невдоволень з боку президента та його обслуги. Жодних тобі указів, листів чи «вказівок». Повна ідилія. В тому числі ідилія з «РосУкрЕнерго» — сумнозвісним корупційним утворенням на рівні домовленостей Путін—Ющенко.

А тут приходить на керування господарством України Юлія Володимирівна і одним з перших кроків намагається усунути від посередництва цю корупційну фірмочку з трьома клерками у Швейцарії. Бо й справді: чому український народ повинен сплачувати за російський газ не безпосередньо співкордонній на нашому сході Росії, а тій самій Росії через Швейцарію на далеко не співкордонному для нас заході?

І як відреагував на ці перші кроки нового уряду і нового прем’єра наш гарант? Обурився! І ще більше активізував свою указотворчо-антиурядову діяльність.

Але, мабуть, найвищим досягненням цієї, з дозволу сказати, «діяльності» нашого гаранта слід вважати кульбіт із внесенням на розгляд Верховної Ради так званого президентського законопроекту про бюджет.

Тобто президент раптом (!), напередодні розгляду раніше оголошеного і розглянутого у профільних парламентських комітетах урядового законопроекту, подав на розгляд, практично без належного обговорення в парламенті, зовсім інший, свій президентський, законо-проект, спрямований безпосередньо проти законопроекту, представленого урядом.

Цілком очевидно, що цей крок президента є не лише свідченням його відвертої ворожості до законного уряду, а й публічною демонстрацією його антипатії і заздрості до відвертої і справді чесної пані прем’єр-міністра.

Нагадаю, що ст. 116 ч.6) Конституції України чітко встановлює:

«Кабінет Міністрів України <...> розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання<...>».

Слава Богу, наша Верховна Рада не прийняла президентський закон «Про зміни до бюджету». Але водночас не затвердила й урядовий законопроект.

Щоправда, у зв’язку з тим, що не затверджено урядовий проект бюджету, постраждають, передусім, найбільш добросовісні й сумлінні громадяни України.

Зокрема місцеві бюджети наразі не отримають 10 млрд. грн., не буде виділено 1,13 млрд. грн. на Євро—2012 та 1,12 млрд. грн. на закупівлю зерна державним коштом, не буде вдвічі збільшено видатки на розвиток вугільної галузі, не буде у 4,7 разу збільшено видатки на розвиток літакобудування, у 5,8 разу — на розвиток космічної галузі, у 25,2 разу — на суднобудівну галузь, у 2,9 разу — на розвиток української мови, у 24 рази — на потреби українського кіно...

До того ж, унаслідок незатвердження урядового законопроекту стосовно бюджету, під знаком питання залишається обіцяне нинішнім урядом підвищення з 1 вересня заробітних плат працівникам медицини, освіти, науки, культури, а також пенсій і витрат на оборону держави.

Тактика вставляння палиць у колеса урядовій команді практично є фактом гальмування нормального розвитку України і вже давно породжує цілком логічне запитання: на кого працює наш «усенародно обраний» президент?

Адже останні події в Криму, де без перешкод встановлено антиукраїнський пам’ятник російській імператриці, а водночас російські активісти антиукраїнських організацій напали на українських військових моряків, які цілком законно хотіли встановити меморіальну дошку, побили моряків(!) і розбили дошку; терор, розпочатий проти активістів українських громадських організацій з побиттям їх членів; биття вікон у потягах, що курсують до Севастополя; нарощування на півострові агресивності по відношенню до українців і повна байдужість місцевих правоохоронців щодо цих фактів відвертої антидержавної діяльності — всі ці та інші подібні прояви намірів проросійських сил на півострові, які відверто виступають за анексію Криму на користь Росії, як бачимо, абсолютно не хвилюють вельможного пана В. Ющенка, вся енергія якого під гаслом «В усьому винен нинішній уряд на чолі з Юлією Тимошенко!» вочевидь має зовсім іншу спрямованість.

Які перспективи може мати Україна, в якій проросійські хулігани б’ють військовослужбовців Українського Військово-Морського флоту, приїжджі політики з Росії відкрито проголошують свої наміри продовжувати свою окупаційну присутність в Україні аж до повного відторгнення і захоплення частини української території, по столиці України безперешкодно ходять мітингувальники з антиукраїнськими вимогами під російськими прапорами, тоді як Росія поступово поширює свою експансію в енергетиці, політиці, фінансах, торгівлі, культурі, засобах масової інформації тощо, а наш «всенародно обраний» президент призначає гінеколога відповідати за національну безпеку і оборону держави, водночас гальмуючи всі наміри уряду, спрямовані на виправлення цього становища?

Звичайно, президент у нас — «всенародно обраний», але це зовсім не означає, що він є священною коровою та має перебувати у зоні недосяжності для критики. Тому питання «на кого працює нинішній президент України?» є надзвичайно актуальним і доречним.

Залишається лише сподіватися, що наш мудрий, незлобивий і м’якосердий Український Народ врешті-решт зрозуміє, хто є хто в нинішньому розкладі політичного пасьянсу на реальній площині новітньої української історії.

Бо надто велику ціну ми вже сьогодні платимо за те, що відбувається на наших очах. Але ще більшу платитимемо завтра за злочинну байдужість групи осіб, котрі, сидячи на вершині влади, зловживають нашою довірою, свідомо і послідовно ліквідовуючи державну незалежність України.

Віталій КОРЖ,народний депутат України (фракція БЮТ).

P.S. Коли цей матеріал вже було підготовлено для надіслання до редакції, з’явилася інформація про те, що «Президент України виступив з ініціативою скликати позачергову сесію Верховної Ради для прийняття бюджету».

Натомість головна інтрига «ініціативи» президента полягає в тому, щоб прийняти третій варіант бюджету, який, на його думку, терміново треба створити на основі об’єднання урядового і президентського законопроектів.

А регіоналка Ганна Герман-Стеців уже висловилася проти підтримки «ініціативи» президента, як завжди, перевівши стрілки свого невдоволення на чинний уряд.