Усі — в парк?..

До газети «Голос України» звернулися члени виконкому Святилівської селищної ради з кричущим фактом. Землі селян намагаються відібрати нібито під створення Національного парку «Нижньосульський».

Суть проблеми: протягом двох останніх років на землях громади хочуть створити Національний природний парк. Самої землі в них залишилося близько трьох відсотків. Тут ще можна пасти корів та овець чи заготовляти сіно на зиму. Щодо інших земель, яких було майже 97%, то їх повністю затоплено при створенні Кременчуцького водосховища. 9 грудня 1998 року вийшов указ Л. Кучми № 1341/98, згідно з яким усю берегову лінію водосховища (а це все, що залишилося після затоплення) було передано разом з острівцями до державного лісового фонду. Як стало відомо з наради, яку проводив заступник голови облдержадміністрації Іван Близнюк, смужку берегового лугу та невеличкі ліси з галявинами (загальна площа пасовищ яких не перевищує 300 га) хочуть забрати у громади та передати до новостворюваного Національного парку «Нижньосульський».

По завершенні наради генеральний директор науково-технічного центру Полтавського відділення інженерної академії України Ю. Голік представив виготовлені експлікації територій цього парку. В них чітко передбачено межі створюваного природного парку, що захоплюють невеличкі за площею сьогоднішні пасовища. Але ж 29 грудня 2006 року шоста сесія п’ятого скликання Святилівської сільської ради детально вивчила всі питання щодо передачі земель сільської громади до Національного парку. І рішення сесії було одноголосне: заборонити «паркування» на землях громади.

Є у теці редакції і офіційні відповіді. Так, скажімо, Г. Парчук, начальник відділу Державної служби заповідної справи України, переконує нас, що «при погодженні матеріалів створення парку враховується побажання місцевих жителів, особливо щодо ділянок для випасу худоби, сінокосіння, заготівлі дров, спортивного рибальства». По-перше, «побажання місцевих жителів» єдине і категоричне: проти! По-друге, у Законі України «Про природно-заповідний фонд України» (глава 3, ст. 20) чорним по білому написано: «Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об’єктами вилучаються з господарського користування...» Так хто кого обдурює? Про які такі особливі «умови включення пасовищ та сінокосів на цих ділянках у господарську зону парку» розповідає пан Парчук, коли є закон?

Є ще одна цікава відповідь — заступника голови Державного комітету України з водного господарства О. Романова. Суть: «Створення парку на територіях інженерних захисних споруд Оболонського масиву Держводгоспу є неможливим». А ці споруди знаходяться саме на землях святилівської громади. Що ще додати? Ну хіба що тепер слово за прокурором...

Як розповів кореспондентові газети «Голос України» полтавський міжрайонний природоохоронний прокурор Олександр Денисенко, «на виконання Указу Президента «Про заходи щодо подальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні» від 23.05.2005 року та відповідно до «Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України на 2005—2015 роки», науковим центром заповідної справи Міністерства охорони навколишнього природного середовища було проведено науково-технічну роботу зі створення «Нижньосульського національного природного парку». В ході комплексних досліджень Сульської затоки Кременчуцького водосховища фахівцями було підтверджено її надзвичайну природоохоронну, наукову та рекреаційно-оздоровчу цінність, згідно з чим зроблено висновок, що Сульська затока є однією з найбільш перспективних ділянок для організації парку. При цьому території майбутнього парку включали в себе води, поверхню та акваторію островів, розташованих на північ від Липівського автодорожнього мосту через р. Сулу до с. Тарасівка.

Це підтверджується листом директора наукового центру заповідної справи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України М. Клестова. В цьому листі сказано: оскільки реальні межі Сульської затоки і самої річки Сули закінчуються побудованою дамбою, що розмежовує Нижньосульську затоку з Кременчуцьким водосховищем, то створення природного парку є доцільним і можливим, але... (увага!) на північ від Липівського автодорожнього мосту та дамбової гідроспоруди у бік природних нерестовищ, акваторії і островів, які омиває річка Сула на площі близько 20000 га. Адже справді: на північ від дамби та Липівського мосту — вікові нерестовища всіх риб Дніпровського басейну. Ці низові землі покриті майже суцільним очеретом та рогозою (там немає лугових трав), тому рибі є де відкласти ікру та й себе убезпечити, при правильній охороні, як і багатьом видам птиці, що там гніздяться. Отже, землі громади залишаються поза парком».

«Проте незважаючи на висновок наукового центру заповідної справи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та рішення 5-ї сесії від 28.11.2006 року Бугаївської сільської ради, 6-ї сесії 5-го скликання Пронозівської сільської ради Глобинського району, рішення колегії Глобинської РДА та координаційної наради при голові Глобинської сільської ради, де було відмовлено в створенні Національного природного парку «Нижньосульський» в адмінмежах зазначених сільських рад, — розповідає далі О. Денисенко, — генеральний директор НТЦ Полтавського відділення інженерної академії України пан Голік включив до проекту створення Національного природного парку «Нижньосульський» частини земель та водної поверхні на території Святилівської, Бугаївської, Пронозівської сільських рад, чим було порушено вимоги ст. ст. 26 п.37, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Олександр Денисенко наголосив: «Враховуючи вищевикладене, а також негативний висновок Державного комітету України з водного господарства від 20.05.2008 року про створення Національного парку на території Святилівської сільської ради Глобинського району, де розміщено комплекс захисних споруд Оболонського масиву Держводгоспу України, які не можуть ефективно працювати при включенні їх земель до парку, прокурором на незаконні дії генерального директора НТЦ Полтавського відділення інженерної академії України Ю. Голіка внесено протест».

А ще кажуть, ніби й керівник області Валерій Асадчев став на захист інтересів громади. Але ж комусь дуже вже пече ця справа, комусь вельми кортить забрати в селян останнє, що є за душею, — земельку-годувальницю. А далі хоч трава не рости... У парку «Нижньосульському»!..