Невже МВС торгує інформацією?

3 липня 2008 року в газеті «Дело» було опубліковано невеликий матеріал під назвою «Банкіри поклали «у конверт» 70 мільйонів». Усю шосту сторінку в тому номері було присвячено успіхам ГУБОЗу в боротьбі з економічними злочинами, що свідчить про тісне співробітництво і взаєморозуміння цього відомства з керівництвом економічного видання. Однак у публікації про Західінкомбанк міститься не припущення, а твердження. Цитую: «Менеджери херсонської філії Західінкомбанку протягом семи років відмили 70 мільйонів гривень. У результаті діяльності цього конвертаційного центру держава зазнала збитків, що перевищують 26 мільйонів гривень. На лаві підсудних можуть опинитися відразу три співробітники філії банку...» (Для авторів: ви зобов’язані бути грамотнішими. Правильно звучатиме не «держава зазнала», а «державі завдано збитку». Г.К.).

Прес-секретар Головного управління у боротьбі з оргзлочинністю МВС України (ГУБОЗ) Олена Мельник вибачилася з приводу опублікованої в газеті «Дело» статті про те, що УБОЗ викрило співробітників Західінкомбанку у конвертації 70 мільйонів гривень, зізнавшись, що це вона помилково дала журналістам газети неправдиву інформацію.

З їхнім твердженням керівництво банку категорично не згодне. Але оскільки автори Федір Орищук і Андрій Кирєєв у своїй статті зіслалися на джерело, яким є посадова особа, котра очолює прес-службу

ГУБОЗу, вже мені, як автору цієї статті, знадобився коментар пані Мельник. Незважаючи на ту обставину, що з 14 липня прес-секретар була вже у відпустці, я зв’язався з нею по мобільному телефону. Про зміст розмови читач дізнається трохи далі.

Коментар директора херсонської філії Західінкомбанку Тараса Бурди

— Ситуація настільки неоднозначна, що двома словами не пояснити. Мабуть, почну з того, що в цитаті, яку ви навели вище, автори газети «Дело» безсоромно, не утруднюючи себе добором слів, назвали наш банк конвертаційним центром. Уже це словосполучення можна розцінювати як удар не по конкретно підозрюваній фізичній особі з прізвищем, а по всій структурі Західінкомбанку з його філіями і відділеннями по Україні. А репутацією ми дорожимо, можливо, навіть більше, ніж грішми! Саме тому, розуміючи, що ніякий позов з безліччю нулів не дасть нашому банку моральних дивідендів, я й апелюю до такого авторитетного видання, як газета «Голос України».

Наш банк — це фінансова установа, в якій обслуговується більш як мільйон клієнтів і десятки тисяч організацій. У тому числі й УМВС у Херсонській області. Простежити всі фінансові потоки всіх клієнтів фізично не здатен жоден банк у країні. Та й завдання це не наше. А фірми-одноденки мають відстежуватися тими самими податківцями, ВБЕЗом і УБОЗом. Заарештувати рахунок чи подати нам вчасно інформацію про «конвертації» — якраз їхнє завдання. У випадку з моєю філією — дійсно, як установило слідство і це підтвердив суд, кілька фізичних осіб у 2001 році вирішили систематично займатися фіктивним підприємництвом. Ними було створено кілька фіктивних приватних підприємств (на паперах), і вони через наш банк умудрилися провести низку безтоварних операцій, переводячи безготівкові грошові в готівку. (Банкір подає мені рішення суду щодо злочинного угруповання від 27 травня 2008 року №1-230/08. — Авт.). Наголошую: тут відображено, що всі вони не є працівниками банку. А що стосується саме моїх співробітників, то в рішенні суду чорним по білому написано, що слідству встановити конкретних осіб Західінкомбанку, причетних до відмивання грошей, не вдалося.

Що стосується слідчих заходів. Насправді — у чомусь підозрюють мого заступника. Треба ж когось підозрювати... Але!!! Ні суду щодо нього не було, ні доказів провини чи причетності до цієї справи в УБОЗу немає. А прокуратура взагалі спирається на свідчення якихось бомжів. Хочу нагадати: три роки тому газета «2000» написала про стиль і методи роботи херсонської прокуратури, очолюваної паном Черниковим. Стаття називалася «Сайка за переляк. Прокурор образився?» Хочу прочитати вам частину з тієї статті: «Чому, скажімо, свинокрадів «упаковують» без зволікання? Для тих же, хто «пасеться» біля бюджетних грошей, або для тих, у кого свій великий бізнес, усе, як правило, закінчується легким переляком... Чому в таких справах спостерігається нерішучість і зволікання правоохоронців? Розумію так: «пресують» доти, доки підслідний не погодиться взяти у «співзасновники» потрібних людей. Тоді і справу закривають, і очі заплющують. Напевно, від перезбудження... Видаючи хтивий стогін, людину відпускають під заставу. А орган, який нещодавно ще твердо стояв... на принципах законності й називається прокуратурою, після таких маніпуляцій стає м’яким...» З того часу в роботі херсонської прокуратури жодних змін не відбулося. Методика збереглася. Розумію, що всі хочуть грошей. Та я їх давати не збираюся, оскільки переконаний, що пресинг зумовлений якраз жадобою «збити» з банку гроші. Ось тому і фабрикують слідчі цю справу. Мій заступник не заарештований і досі працює. Вчора ми з ним у футбол грали. Чи міг би я, директор банку, грати з ним у футбол, якби хоч трішки сумнівався?..

Тепер про коректність. Головне управління в особі Олени Мельник дозволяє собі, ґрунтуючись тільки на службових (не для преси!) зведеннях херсонського УБОЗу, виносити вердикт стосовно окремо взятого банку, спираючись навіть не на рішення суду, а лише на службову інформацію. У цьому випадку вже йдеться не про коректність, а про службовий злочин. Закон «Про інформацію» вочевидь порушений, не кажучи вже про відомчі інструкції. І тепер я, як пересічний громадянин, теж маю право підозрювати пані Мельник у корисливих мотивах. (Я роблю так само, як вона). У мене є право і з’явилися причини публічно озвучити свої всього лише підозри. Я не називаю пані Мельник дітоненависницею чи аферисткою. Не маю морального права. Але ставлю собі запитання: чи могла вона на прохання керівника банку, що суперничає з нашим, оприлюднити факт порушення кримінальної справи щодо фізичних осіб—клієнтів банку? Не тільки могла! А мала право, бо не називала їхніх прізвищ. Але!!! Чи мала право казати журналістам назву банку? Вже напевне — не мала! Але якщо припустити, що прохання надійшло від «S***-банку», то зрозуміло й їжаку: «Закон про інформацію» за певну винагороду можна порушити і поїхати відпочивати, скажімо, до Криму. До речі, я знаю, що вона зараз проводить свою відпустку у Криму... А це навіть дуже недешево!!!

Коментар автора

На початку статті я обіцяв передати зміст моєї розмови з прес-секретарем ГУБОЗ МВС України Оленою Мельник. Те, що вона попросила передати через газету свої вибачення, — це заслуговує на повагу. Але як саме запропонувала вона вчинити, судіть самі. Цитую: «Інформацію подавала я. Там справді є неточність. Мова йшла про інший банк. Ваше обласне керівництво тут ні до чого (йдеться про начальника Херсонського УБОЗу Геннадія Ясницького. — Авт.). Я багато років пропрацювала у журналістиці і розумію, що просити газету «Дело» написати спростування — це марна справа. Їм потрібний скандал у гонитві за накладом. Прошу вас, готуючи статтю, передайте директору банку мої вибачення. І прохання: не публікуйте статтю в київських газетах. Зробіть це в обласній газеті. Допоможіть розрулити ситуацію на місцевому рівні. Я зараз у відпустці...»

І на закінчення. Пам’ятаєте вислів «хто володіє інформацією, той володіє світом»? А інформації в МВС дуже багато. Може, поторгуємося?..