Свого часу «Голос України» опублікував статтю «Дві війни Івана Вонсача» (автор Іван Ілляш). Про мою скромну, але чесну службу в Радянській Армії в 1939—1945 роках дізналася вся Україна!

Узятися за перо спонукала друга книга Юрія Канигіна «Віхи священної історії». Вона ще більшою мірою, ніж «Шлях аріїв», про яку багато говорили з журналістом, роз’ятрила мою уяву. Дійшов висновку, що ці книги, за їх широкої і масової пропаганди, можуть стати чудодійними ліками для нашого розбурханого суспільства, особливо молоді. Якби книги Канигіна прочитала хоча б чверть української інтелігенції (особливо працюючої), студентства — суспільство, матеріальне і духовне життя його змінилися б на краще. У цьому немає нічого дивного, якщо поглянути на історію нашої землі, народу, що жив і боровся з часів розпаду Київської держави, тобто другої половини XІІІ століття. Яку мораль і духовність прививали українському народові татаро-монголи, литовські і польські князі й королі чи російські імперські українофоби — усім відомо. Отже, слід детальніше вивчати трагічну і гірку історію України, твори Шевченка, книги Канигіна. Вони вчать долати труднощі, виховують у дусі українського патріотизму, національної духовності.

Варто домогтися, щоб ці книги стали настільними для студентів вузів і учнів старших класів середніх шкіл. Діяти слід під гаслом: «Врятуємо молодь від аморальності!».

Прошу вибачення, що турбую вас. Але мої роздуми над долею України не дають мені спокою.

Іван ВОНСАЧ,90-річний ветеран двох воєн.

Моршин

Львівської області.