Друге пришестя ласунок до Макіївського універмагу

За Піттаком, поетом і одним із «семи мудреців» Древньої Греції, схоже, працюють і живуть керівники Макіївського універмагу. Їм уже з десяток років доводиться діяти на випередження. Уміючи передбачати, вони намагаються запобігти тому самому лихові. Тому, мабуть, для ласунок ця «цукерка» не по зубах.

Не києм, то палицею?

«З’їсти» її хотіли ще 2001-го, при Олександрі Холошенку, голові правління акціонерного товариства. Крутолобі хлопці від імені можновладців пропонували йому здати «позиції» з доброї волі. Непохитного намагалися зігнути, посадивши навіть на нари. Підприємство він з однодумцями тоді відстояв. Але та боротьба вкоротила йому життя...

Другу атаку на непоступливих сильні світу цього організували на початку 2007-го. Руками Вонищева, Кишкіної і Мафіка вони задумали погріти руки на скуповуванні акцій універмагу й у такий спосіб заволодіти ним. Залякували, шантажували, розпускали чутки про незворотнє банкрутство, опублікувавши оголошення в газеті про ліквідацію універмагу... Закінчилося все кримінальною справою, порушеною відносно трійці за фактами вимагання («Пальці віялом дверима затисніть!», «Голос України» за 28.04.07 р.). Місцева міліція, щоправда, не поспішала ставити в ній крапку. Через дев’ять місяців тільки «розродилася» вона закриттям справи, чим, гадаю, побічно сприяла черговому «наїзду» на акціонерів.

Універмаг давно відомий як «солодкий» об’єкт. Так рейдери називають успішні підприємства, частина акцій яких перебуває на вільному ринку, а, отже, поза контролем емітента. На сьогодні у власності АТ 76 відсотків цінних паперів, інші у... Втім, не так вже і важливо у кого. Скажімо, Петро Р-н, відомий не лише в підприємницьких колах, якось з’явився в універмазі й заявив, що бажає купити контрольний пакет акцій. Або продати свої майже 24 відсотки цінних паперів. Дав час подумати, попередивши, що у разі відмови, як пишуть акціонери в листі до редакції, на магазин чекають економічні (перевірки) і юридичні (суди, кримінальні справи) механізми.

Як бачимо, стиль опонентів пом’якшився — погроз і шантажу прямо не демонструють. Але їхні дії, вочевидь, спрямовані на досягнення тих само цілей, що були у мафіків з вонищевими — заволодіти всім солодким пирогом. За їхніми словами пішли справи — скарги до правоохоронних та інших органів. Звідти стосами почали надходити запити й контролери. Двері офісу не зачиняються, ксерокс гарячий, робота бухгалтерії, а отже, і підприємства практично паралізована. Чого й домагалися?

Але от невдача — податківці істотних порушень не фіксують, пожежні й санітари вогненебезпечних місць і пацюків не знаходять. Може, хто-небудь із орендарів хоч натякне, що за місце розплачується «по-чорному»? Немає таких! Найбільше в півмільйонному місті торговельне підприємство працює чесно, є основним платником податків, відоме своєю доброчинністю, добрими починаннями. Одне слово, хоч з якого боку підійти — конячка брикається, проявляючи свою незалежну вдачу. А тут ще недоречно для ласунок прокуратура скасувала постанову про закриття кримінальної справи відносно Вонищева та компанії...

Гусінь у кислій капусті

Треба віддати належне працівникам прилавка — у торговельних рядах ніколи не було алармістів. Та й звідки їм, панікерам, узятися, якщо начальство не дає приводу сумніватися в його порядності. Але... Петро Р-н засумнівався. Втім, послухаємо акціонера:

— Не бачачи ефективності в роботі універмагу, я засумнівався в професіоналізмі менеджменту. Вважаю, доходи й, відповідно, прибуток мають бути у кілька разів вищі (Петро Борисович зі знанням справи перемножив орендовані метри на бажану їхню вартість і одержав справну цифру. — Авт.). Я пропоную вкласти мільйони на реконструкцію, яка триває роки, за пару літ «відбити» інвестиції й отримані згодом кошти ділити. Що поганого в цьому?

Не беруся судити. Але знаю позицію більшості акціонерів. Вони хочуть поступово, використовуючи власні кошти й некабальні кредити, завершити ремонтно-будівельні роботи й створити торговельний центр європейського зразка (на знімку: таким буде універмаг). А до пропозиції колеги Р-на ставляться з побоюванням. «Майже всяке зло діється під брехливим приводом добра», — кажуть словами класика.

Петро Борисович зізнався мені, що власник акцій він, але ще документально не оформив купівлю-продаж. Ми з ним розмовляли недовго, тому я не встиг запитати: часом, чи не той він Р-н, якого вважають «мозком» групи осіб, що заробляють на певних операціях? Ще хотів поцікавитися щодо одного зі склозаводів. Чи не він з працівниками фонду держмайна намагався вибити з підприємства законних власників? Це важливо знати, щоб порівняти наміри з конкретними справами. Починаєш сумніватися: чи справді акціонер Р-н бажає процвітання підприємству? Чи не бачить він його банкрутом?

До того ж мені незрозуміло, приміром, навіщо влаштовувати судові перегони з вимогами визнати збори акціонерів недійсними, а їх рішення — скасувати. Опонентам в особі Мурахвера, якого, до слова, ніхто ніколи не бачив (скрізь «світяться» його представники), зокрема, не сподобався процес розподілу дивідендів. Про таких кажуть: «Хто дивиться на все крізь окуляри підозрілості, тому видається гусінь навіть у кислій капусті». Він просить суд заарештувати банківські рахунки підприємства. Феміда частково задовольняє його вимоги. А державний виконавець із неймовірною оперативністю виконує рішення суду. І це тоді, коли остаточний вердикт суд не виніс!

Неліричний відступ

У Макіївці я шукав зустрічі з адвокатом, який представляє інтереси Дмитра Мурахвера в суді. Правник спочатку погодився, а потім заявив, що позивач сам виявив бажання поспілкуватися з журналістом. Класно! Що може бути цікавіше й корисніше, ніж інформація з перших рук? Але коли пан Дмитро приїде з Німеччини (Австрії)? «Чекайте, він вам зателефонує», — сказав адвокат.

Чекаю донині.

Акціонери вважають, що позивач прагне заблокувати господарську діяльність універмагу, посіяти зерна недовіри до її «проблемних» керівників.

Мета виправдовує способи. І їх в арсеналі «радетелей» за мільйонні доходи, мабуть, чимало.

Один з останніх — вимога скликати позачергові збори акціонерів. Невід’ємне, погодьмося, право власників більше десяти відсотків акцій. Але розчулює порядок денний, що складається з 18 пунктів. Ініціатор «поговорити» бажає почути доповідь голови правління про реконструкцію й основні напрями діяльності товариства; хоче відкликати членів наглядової ради, голову й членів правління й змінити порядок розподілу прибутку (от уже воістину болюче питання — ділити). Однак це не все. Залучення до майнової відповідальності керівника, членів ревізійної та інших комісій — ось, гадаю, справжнє обличчя організатора «оксамитового» перевороту. І це з 24 відсотками акцій! Представники їхнього власника вже прагнули повести за собою більшість на оскаржуваних згаданих зборах — одержали відкоша. Сподіваються на позачергові, на яких додасться бажаючих одержати «цукерку» швидко і всю? Акціонери, мої співрозмовники, заявляли: «Не дочекаються!»

Їм, хочеться вірити, допоможуть правоохоронні органи, можновладці міста, які зобов’язані захищати права й інтереси «курки», яка несе золоті яйця.

Неліричний відступ

На черговому засіданні Господарського суду Донецької області позивач заявив клопотання про направлення матеріалів справи до слідчих органів. Підозрює Мурахвер керівництво універмагу в службовій підробці протоколу зборів. Просить на підставі ст. 79 Цивільно-процесуального кодексу «ощасливити» погононосіїв «криміналом». Читаю: «ст. 79. «Зупинення провадження у справі та його поновлення». Розумію так: якщо суд надішле справу (а чи його це компетенція?) в органи, слухання його по суті зупиниться. Не надішле — буде привід для відводу судді? У будь-якому разі, на мій погляд, проглядається бажання ласунок затягнути справу. Мета — відома.

Макіївка

Донецької області.

Фото з архіву «Голосу України».