Завершився черговий політичний сезон, закрилася друга сесія парламенту. Як народний депутат, можу говорити лише про своє почуття глибокого незадоволення. Влада, насамперед, трикутник «Президент — парламент — уряд», накопичили перед народом величезні борги, які руйнують основи держави і економіки. Не прийнято змін та доповнень до державного бюджету на 2008 рік, не затверджено державну програму соціально- економічного розвитку, не розглянуто бюджетну резолюцію на наступний рік. Країна не має Податкового кодексу, ефективних законів про систему державних закупівель, про акціонерні товариства. Заблоковані земельна та пенсійна реформи.

Зрозуміло всім: відсутність консолідованих дій Президента, парламенту і уряду із загальнонаціональних стратегічних питань породжує величезні ризики для країни. Їх наприкінці політичного сезону також варто підсумувати: не сформовано адаптаційні програми у сенсі вступу країни до Світової організації торгівлі, не впроваджено адекватні заходи дії з проблем росту цін на енергоносії, відсутня ефективна інвестиційна інфраструктура (як для зовнішніх, так і для внутрішніх інвестицій) тощо. До того ж, треба підкреслити, що такі глибокі проблеми країна накопичує в момент дуже складних глобальних процесів у світовій економіці — загального подорожчання енергоносіїв та продовольства, кризи фінансових ринків, загострення конкуренції.

Українська економіка і держава загалом, сучасне й майбутнє цілого народу стають сьогодні заручниками політичного протистояння. Країна перетворилася на діючий полігон нескінченних виборчих кампаній, і зухвала боротьба за владу, рейтинги, сфери електорального впливу кількох осіб, здається, стала змістом усього суспільно-політичного життя. Цінності, які є національним надбанням, — безпека, економічна стабільність, правова захищеність, стратегія розвитку, стабільність і спадкоємність влади — перетворилися на аргументи нескінченного політичного сперечання, методи реалізації авантюрних політичних кампаній або ж прагнення до створення більше сприятливих стартових умов для майбутніх президентських виборів.

Соціальний популізм з його хибною практикою проїдання підміняє природне прагнення суспільства та економіки до сталого динамічного розвитку. Влада та політики живуть лише днем сьогоднішнім, не дбаючи про перспективу. Принцип «після нас хоч потоп» дедалі більше занурює країну в безладдя та гальмує здорові соціально-економічні процеси. Йдеться про втрати, які несуть усі: економіка, суспільство, держава в цілому, кожен її громадянин. Я неодноразово висловлював думку, що влада не може існувати, не відчуваючи відповідальності за кожен свій крок і навіть намір перед народом, який її обрав. На жаль, реалізація цієї простої формули — головна проблема сьогодення.

Поки що змушений констатувати: за короткий термін економіці України завдано нещадного удару. Саме тому в останній день роботи сесії я підтримав резолюцію недовіри до уряду і вважаю, що запропонована ним система управління економікою абсолютно неприпустима. Україною втрачений вплив на процеси, пов’язані з забезпеченням енергоресурсами, формуванням ціни на природний газ. Ми можемо опинитися перед фактом встановлення з наступного року європейського масштабу цін (близько 400 доларів і більше за тисячу кубометрів). Цього вітчизняна економіка, значну частку якої становить продукція металургії та хімічної промисловості, зношений та застарілий житлово-комунальний комплекс, не витримає.

Невиправдано високі темпи зростання в першому півріччі 2008 року демонструє інфляція. В Україні вона вища, ніж у Росії та Казахстані, і становить у споживчому секторі 15,5 %, у промисловому — 29,4 %. Певна річ, що стрибок інфляції обумовлений і зовнішніми чинниками, про які вже йшлося. Але головні причини такого становища — внутрішні. Важко не погодитися з висновками Національного банку України, який вважає головним джерелом інфляції держбюджет 2008 року, спрямований на споживання, яке не підкріплене зростанням виробництва та продуктивності праці. Спроба боротьби з інфляцією без комплексу системних погоджених заходів уряду, Національного банку й Верховної Ради приводять до дуже негативних результатів.

Невиправданим з економічної точки зору заходом зниження інфляції є штучна ревальвація гривні та нестабільна курсова політика. В умовах членства у Світовій організації торгівлі без відповідних програм адаптації у поєднанні зі значним зниженням захисних імпортних ставок від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі демонструє «рекордний» розмір — за п’ять місяців його зростання порівняно з відповідним періодом минулого року прискорилося у 2,4 разу і становило 8,8 млрд. дол. (для порівняння — 3,6 млрд. дол. торік). За 2008 рік, за прогнозами, воно становитиме від 20 млрд. до 21 млрд. доларів (за весь 2007 рік — 11,4 млрд. доларів). Такий показник свідчить про серйозний економічний дисбаланс, а з урахуванням охолодження інвестиційного клімату, платіжного балансу та нестабільності фінансової системи — про суттєве погіршення позицій вітчизняного товаровиробника та експортера, підвищення конкурентоспроможності імпортної продукції.

По суті, більш ніж півроку країна живе з державним бюджетом, який поспіхом прийнято й розроблено під тактику проїдання. На початку року нам говорили: нічого страшного, це технічний бюджет, в березні ми його підкорегуємо. Корекції тривають 9 місяців, зірвано всі строки внесення змін і доповнень. Але якщо негативні тенденції закладені в бюджет, вони набувають інерційності й зупинити їх досить складно! Лише в останні дні сесії уряд спромігся представити проект змін. І що? Знов непрофесійний підхід — доповнення були розраховані, виходячи з прогнозу інфляції 15,9 % до кінця року (якщо за січень-червень вона становила 15,5%, то за липень-грудень має втриматися на рівні 0,4%???), а питання валютно-курсової політики взагалі вилучено з розрахунків. Здається, таке ставлення уряду до фінансової конституції країни — бюджету — можна характеризувати як ознаки державного злочину, які потребують невідворотної відповідальності. Вважаю за доцільне підтримати заклики зібрати позачергову сесію парламенту, щоб невідкладно прийняти зміни та доповнення до бюджету-2008 та спрямувати в нормативне русло бюджетний процес-2009.

Збільшення дисконтної ставки Національного банку з 10 до 12 % призвело до різкого зростання вартості кредитних ресурсів в комерційних банках. Відразу різко скоротилося кредитування найважливіших напрямків господарства — будівництва житла, агропромислового комплексу тощо. Такі процеси вкупі зі зростанням інфляції та скороченням купівельної спроможності громадян вплинули й на уповільнення зростання виробництва: за півроку темпи зростання промислового виробництва до аналогічного періоду минулого року становили 7,5% (за півроку 2007 порівняно з 1-м півріччям 2006 — 11,8%), приріст ВВП відповідно становив 6,3 % порівняно з 8,7%. Тобто, за прогнозами Національного банку, посилюється явище стагфляції, що означає збіг високої інфляції із зниженням темпів зростання виробництва. Це один із найнегативніших сценаріїв розвитку економічної ситуації, і треба докласти максимум зусиль, щоб його уникнути.

Не хотілося, щоб цей аналіз наводив на думки про невідворотну економічну кризу. Однак почуття тривоги й обурення стримати важко, тим більше що його поділяють зі мною тисячі промисловців і підприємців країни, які кожну з тенденцій можуть прокоментувати вражаючими конкретними прикладами.

Чи є вихід із ситуації, що склалася? З чого почати?

Як ми говорили ще півроку тому, — з прийняття якісних змін і доповнень до бюджету-2008 та повноцінного бюджетного процесу 2009. Значно важливішим, ніж розподіл отриманих через високу інфляцію доходів, є підсилення в економіці складової розвитку. В першу чергу, слід максимальну частку ресурсів та інвестицій спрямувати у сферу енергозбереження та підвищення енергоефективності. Лише так можна пом’якшити явища енергетичної кризи, пов’язаної з безпрецедентним зростанням цін на енергоносії.

Варто провести інвентаризацію чисельних державних програм — частина з них може бути неактуальною, частина потребує перегляду, оскільки їх фінансування цього року зірвано. Потребує вдосконалення податкове законодавство: стратегія розвитку вимагає прискореної амортизації, можливості реінвестування прибутку в реструктуризацію та модернізацію виробництва, зниження навантаження на фонд оплати праці, вдосконалювання спрощеної системи оподатковування для малого й середнього бізнесу. Нарешті, промисловці і підприємці вже замучилися чекати на прийняття Податкового кодексу, який не стільки містив би прогресивну систему податків, скільки мав би їх упорядкувати і накласти мораторій на чисельні зміни та доповнення.

Надто важливо в умовах Світової організації торгівлі через вірогідну втрату робочих місць внаслідок неконкурентоспроможності окремих виробництв посилити підтримку малого і середнього бізнесу, забезпечити безболісний перехід у підприємництво кваліфікованої робочої сили. Будь-який бізнес — новий чи досвідчений, малий чи великий, — повинен мати доступ до кредитних ресурсів. Необхідно, щоб з цього приводу уряд в короткий термін вийшов на погоджені дії з Національним банком України. Треба продовжити роботу над формуванням земельного ринку, ліквідацією непрозорих схем доступу до користування землею, спрощенням процедур відводу земель під будівництво, передусім для успішної реалізації проекту проведення Чемпіонату з футболу Євро-2012.

Безумовно, для реалізації таких програм потрібна сконсолідована позиція гілок влади, пріоритети національного інтересу перед будь-якою політичною кон’юнктурою, особистими амбіціями. На жаль, у нас ситуація розвивається не в напрямку вдосконалювання інститутів влади, а в бік нагнітання примітивного, цинічного протистояння. Передусім тому, що політична конфігурація, яку називають демократичною коаліцією, апріорі безперспективна. Вона не проникнута духом боротьби за загальнонаціональні цілі, не об’єднана справжніми патріотичними почуттями — тут відбувається примітивна метушня навколо доступу до портфелів, розподілу та перерозподілу ресурсів, присмачена фальшю та взаємною недовірою. Очевидно: чим далі ситуація розвиватиметься в цьому напрямку, тим більше буде руїн. Тому потрібно шукати параметри, коли конфігурація в парламенті формуватиметься на інших принципах — стратегії національної єдності, консолідації суспільства, створення умов для ефективного розвитку економіки, захисту українських інтересів на внутрішньому й зовнішньому просторі.

Анатолій КІНАХ, народний депутат, президент УСПП.