Як прищепити нації ідею здоров’я

Голову Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Тетяну БахтЄЄву знають не лише медики. Представник Партії регіонів, народний депутат України ІV, V і VІ скликань — відомий політик і організатор охорони здоров’я. Вона глибоко вивчає історію, любить мандрувати та багато читає. Улюблений вислів: «Доброта — найвище з усіх благ» (Максим Горький). Взірці політика — Маргарет Тетчер та Ангела Меркель.

— Тетяно Дмитрівно, ви очолили один із найважливіших комітетів. Якими проблемними питаннями передусім стурбовані?

— Воістину, дорожче за здоров’я на світі нічого немає. На жаль, незважаючи на те, що наша молода незалежна держава активно співробітничає з ВООЗ і приділяє велику увагу проблемам охорони здоров’я своїх громадян, ситуація в Україні в цій галузі дуже далека від гармонійної. Економічна, екологічна і демографічна кризи, підсилюючи одна одну, не дають змоги вийти на шлях підвищення якості життя і стійкого соціально-економічного розвитку. Нині за якістю життя ми — на 98-му місці серед 111 країн, а з індексу людського розвитку — на 76-му із 173 країн. Сучасний рівень народжуваності вдвоє нижчий від необхідного для забезпечення простого відтворення населення. За рівнем смертності Україна посідає друге місце в Європі. В суспільстві відсутня ідея здоров’я, мотивація до його збереження. Звичайно, так не має бути.

— Декілька років говорять про страхову медицину. А тим часом у лікарнях уже немає найнеобхідніших ліків. Коли українці нарешті матимуть гідне медичне обслуговування?

— Шлях до гідного медичного обслуговування пролягає через глибоке реформування галузі, введення в Україні бюджетно-страхової медицини. І такий законопроект під номером 2192 ще торік наш комітет схвалив і вніс на пленарне засідання Верховної Ради України. І тільки глибока політична криза в парламенті й країні в 2007 році не дала змогу його всебічно розглянути, а отже, й загальмувалося введення страхової медицини в нашій країні.

Сьогодні, очевидно, не на часі зводити нові пам’ятники національним героям, а краще подбати про сільську дільничну лікарню чи ФАП, ЦРЛ, чи закупити конче необхідні в цих місцях апарати для того, щоб зробити пацієнту рентген чи кардіограму. Я вже не кажу про магнітно-резонансний томограф, 70% жителів країни не отримують з його допомогою так необхідні дані про стан свого здоров’я.

Зі свого боку, ми, законодавці, готові відповісти на виклики часу. Серед першочергових завдань — прийняття закону про медичне страхування. Це дасть змогу застосувати ефективну і прозору модель фінансування й управління медичною галуззю, перейти до багатоукладної системи надання медичної допомоги з чітко вираженим базовим стандартом загальнодоступної медичної допомоги, яку державні установи охорони здоров’я надають безоплатно і яка фінансується із центрального і місцевого бюджетів.

Чимало інших важливих проблем потрібно розв’язати на законодавчому рівні. Серед них — прийняття нової редакції Основ законодавства України про охорону здоров’я, яка відповідала б новим реаліям життя. На законодавчому рівні слід потурбуватися і про зміну статусу державних та комунальних закладів охорони здоров’я. На часі — прийняття пакетів законів про права пацієнтів і права медичних працівників та низка інших важливих законодавчих актів. У перспективі — розробка Медичного кодексу країни.

— Кажуть, що політика — не жіноча справа. Постійні блокування трибуни, протистояння... Ви не стомилися від такої політики? Як знаходите спільну мову з депутатами-опонентами?

— Політику не слід однозначно вважати чоловічою чи жіночою справою. Медицина, соціальні питання, вважаю, — на цьому краще розуміються саме жінки. Є галузі, де домінують чоловіки. В демократичній Європі спостерігається тенденція, коли до парламентів обирається дедалі більше жінок. Вони також посідають такі посади, які ще вчора здавалися тільки «чоловічими». В Німеччині канцлер — жінка, а Міністерство оборони в Іспанії очолила молода жінка... на сьомому місяці вагітності. Політик, як бачимо, — професія не тільки чоловіча.

Я шість років працюю у Верховній Раді. І за цей час я з багатьма колегами познайомилась і подружилась. З усіх фракцій і партій. Блокування трибуни чи щитової, інші протистояння... До цього звикаєш. Та коли доходить до бійки, то стає дуже тяжко. Адже події в сесійній залі по телевізору дивляться й діти. Як це вплине на їхню психіку в майбутньому? Який приклад їм подають дорослі? До цього не звикла, й, мабуть, не звикну ніколи.

— Безперечно, у вас є свій секрет: як бути здоровим, зберігати бадьорість духу і радісний настрій? Чи не шкодить політика жіночому здоров’ю?

— До приходу у Верховну Раду я здобула великий життєвий досвід. За півсотні кілометрів їздила на початку кар’єри на роботу, працювала, зазвичай, на півтори ставки — з восьмої ранку до восьмої вечора. Дуже часто підробляла у святкові й вихідні дні. Намагалась з усіх сил лікарський фах вдосконалити, і кандидатську дисертацію захистити, і ще багато-багато чого зробити. До цього мене спонукало саме життя... Звичайно, роботу в Раді з тими навантаженнями, що були, не порівняти. Але дуже часто доводиться робити переїзди, вірніше, перельоти. За три дні, наприклад, п’ять польотів. Як правило, три-чотири польоти припадає на тиждень. Поспішаю до своїх виборців, на зустрічі з колегами-медиками, представниками місцевої влади по всій Україні. Вимагає уваги й сім’я в Донецьку.

Отак і мандрую. А коли випадає вільна година, дуже люблю подивитись гарний кінофільм, побути в сім’ї, поспілкуватися з друзями й внучкою, котрій уже дев’ять рочків. Мрію, щоб моя країна Україна була доброю, щасливою і мала своє незалежне майбутнє, а люди жили в ній заможно в сім’ї єдиній.

А щоб бути здоровим, зберігати бадьорість духу і добрий настрій (і це мій секрет!), треба мати душевну рівновагу. Допомагає спілкування з друзями. Вони — як одна велика дружня родина. Ми так кажемо завжди.

Політика, переконалася, аж ніяк не шкодить жіночому здоров’ю. І чоловічому теж! Звичайно, за однієї умови. Коли людина не потрапляє в парламент уже будучи хворою. Тому, на мою думку, потрібно проходити медичне обстеження. І перед виборами!

Бажаю читачам і редакційному колективу поважної газети жити без болю і завжди бути здоровими! А медикам — свято берегти вірність клятві Гіппократа. Чого я особисто дотримувалась, дотримуюсь і дотримуватимусь завжди.