Чи зможуть прожити аграрії, і чи принесе це всім нам достаток?

Гучні заяви урядовців про небувалий урожай нинішнього року й величезні торішні надлишки зерна стабільності та розміреності в життя хліборобів, на жаль, не внесли. Кожен, хто власноруч виростив хліб, тепер повинен добре чухати потилицю: що робити далі? Бо, крім політичних декларацій, жоден із них не отримав чітких перспектив: а що буде із цим хлібом? Які ціни очікуються на зерновому ринку? Чи можна насправді перенасититися хлібом і куди врешті-решт потечуть зернові потоки?

Для компанії «СТІОМІ-Холдінг» ці питання надзвичайно актуальні, адже вона є одним із найпотужніших сільгоспвиробників на Хмельниччині. Обробивши близько ста тисяч гектарів землі, нинішнього сезону вона чекає урожай зернових у півмільйона тонн, а це майже половина торішнього зернового валу області.

Доклавши чимало й фінансових, і трудових зусиль, компанія вправі розраховувати на добрий прибуток. Тим більше, що до нинішніх жнив готувались, як ніколи. Напередодні до ладу стала перша черга одного з найпотужніших не тільки в області, а й у країні елеватора. Потужний красень буквально в лічені місяці виріс на околиці Ярмолинців (на знімку). Проект розрахований на 300 тисяч тонн зерна. Одночасно тут може сушитися понад 600 тонн збіжжя на годину. Паралельно із завершенням зведення всіх черг цього об’єкта розпочнеться будівництво олійноекстракційного виробництва. Для області, котра займає лідируючі позиції по посівах ріпаку в державі, це надзвичайно актуально. Адже, збираючи урожай ріпаку майже зі 120 тисяч гектарів, аграрії краю не можуть його ні зберігати, ні переробляти. Працюючи на зернотрейдерів, вони втрачають чималу частку свого прибутку. Отож нове виробництво відкриває великі перспективи не тільки для «СТІОМІ-Холдінгу», а й для всіх, хто робить ставку саме на цю культуру. Це найближчі плани.

А поки що перше зерно цьогорічного урожаю вже прибуло на новий елеватор. Він приймає півтисячі тонн зерна щогодини. І щогодини чотири потужні сушильні камери доводять до потрібної кондиції 240 тонн зерна. Елеватор готовий приймати всі зернові культури. Тут також працює сучасна лабораторія, котра визначить якість зерна за усіма параметрами.

Можна впевнено сказати, компанія зробила все, щоб проблема зберігання надлишкового зерна для краю була розв’язана. Однак чи вирішені разом із нею всі питання для самих хліборобів?

— Проблема перехідних залишків зерна — це повний абсурд, — вважає голова правління ТОВ «СТІОМІ-Холдінг» Михайло Стадник. — Чому ми сьогодні повинні вести мову про зменшення ціни на зерно на внутрішньому ринку, коли йдеться про продовольчу кризу в світі? Україна може і повинна стати потужним виробником та експортером хліба. Тим більше тепер, коли ми прагнемо стати активним гравцем у цілому ряді всесвітніх організацій. Проста аксіома — більший врожай повинен приносити хліборобу й більші прибутки — в нас набуває зовсім протилежного значення: що більше зібрав — то більше маєш проблем і навіть... збитків.

Твердження це небезпідставне. Торік, маючи чудовий врожай кукурудзи, компанія зазнала чималих збитків. Не отримавши оперативно дозвіл на її експорт, вона мусила щомісяця витрачати до мільйона гривень тільки на її зберігання. Крім того, світові ціни на фуражну кукурудзу були майже на півтисячі гривень вищі, ніж на внутрішньому ринку. Дешевими кормами хлібороби дотували вітчизняного виробника птиці. Але хто від цього отримав зиск?

Ні птиця, ні м’ясо не стали дешевшими для покупця. Навпаки, ціни на ці продукти дедалі зростають. А зерновиробник змушений був робити ці дотації із своєї кишені: на різниці у світових та внутрішніх цінах «СТІОМІ-Холдінг» втратив ще близько п’яти мільйонів доларів.

Очевидно, що таке «стимулювання» з боку держави мало підтримує хліборобську справу.

— Але ми й не розраховуємо на бюджетні кошти, — переконує генеральний директор компанії Василь Мороз. — Ми самотужки зуміли вирости з чотирьох тисяч гектарів землі, котрі почали обробляти в області, до ста тисяч гектарів. Власним коштом збудували сучасний борошномельний комплекс. Тепер — елеватор, обладнання і будівництво якого обійдеться у п’ятдесят мільйонів євро. І надалі готові розвиватись, не вимагаючи державної підтримки. Єдине, чого прагнемо, — це позбутись непотрібних заборон.

ВАТ «СТІОМІ-Холдінг» уже давно живе на вільних хлібах. При цьому компанія зуміла налагодити тісні виробничі стосунки з багатьма зарубіжними партнерами. Найкращі гібриди жита, кукурудзи, сорти пшениці вона отримує від німецької групи компаній з виробництва насіння. З Аргентини доставлена сільськогосподарська техніка, котра не знає рівної собі за багатьма параметрами. В якості та потужності американського устаткування мають змогу переконатися всі, хто скористається послугами нового елеватора. Вигідні зв’язки налагоджуються з китайськими виробниками добрив і засобів захисту рослин...

Одне слово, на світових аграрних ринках компанію сприймають як надійного перспективного партнера. Але, на жаль, поки що не рівноправного. Бо імпортуючи закордонний продукт, вона не може так само вільно експортувати і свою продукцію — зерно.

— Україна не може відокремитися від світового ринку зерна і світових цін. Давно пора зрозуміти, що будь-яке штучне стримування цін, регламентація правил торгівлі призводить лише до втрат сільгоспвиробника і аж ніяк до стабілізації і зменшення цін на внутрішньому ринку, — вважає Михайло Стадник. — І не варто боятись, що селянин, отримавши свободу, одразу повезе всю свою продукцію за кордон, спустошить вітчизняний прилавок. Це все вигадки, не підкріплені реальними економічними розрахунками. Якщо село залишилось без дієвої державної допомоги, то держава повинна зняти й усі надумані заборони.

Нинішнього сезону компанія планує отримати в середньому до шістдесяти центнерів пшениці з гектара. Окремі поля і сорти можуть дати в півтора разу більше. І хоча для селян прогнози — справа не дуже вдячна, перші намолоти підтверджують очікувані результати. Такому врожаю можна тільки радіти. Однак валки вже кладуться у покоси, а чіткі правила гри на зерновому ринку досі так і не визначені. Хто ж і скільки реально має отих минулорічних запасів? Скільки коштуватиме тонна нового збіжжя? Чи компенсують її вартість витрати, пов’язані із тотальним збільшенням цін? Де і кому зможе продавати свій коровай хлібороб? Запитань залишається все ще більше, ніж відповідей.

Попри гарний урожай хлібопекарні вже забили тривогу: навіть найпотужніші з них опинились на межі банкрутства. Багато зерна і борошна зовсім не означають стабільної роботи для них. Парадоксальними видаються такі факти в сезон великого хліба. Помилки і прорахунки в організації «хлібної справи» на державному рівні стають дедалі очевиднішими. Так само як і те, що свої умови на зерновому ринку повинні диктувати ті, хто вирощує хліб.

Хмельницька область.

Фото автора.