ВВП на тарілці

Зростання валового внутрішнього продукту країни (ВВП) вийшло на орбіту макроорієнтира, закладеного в держбюджет-2008. Нагадаю, планували уповільнення річного ВВП до 6,8 відсотка (2007 року ВВП зріс на 7,6 відсотка). Його номінальний розмір за півріччя орієнтовно сягнув 429,456 мільярда гривень, що в чистому вигляді дає змогу закінчити рік, як планували у грудні-2007, без підвищених бюджетних зобов’язань. Добре знайома груднева траєкторія, по-перше, сприяє виконанню держбюджету з профіцитом (перевищенням доходів над видатками); по-друге, дає змогу відмовитися від зовнішніх запозичень у незручний для того період, про що було заявлено серед тижня; по-третє, спонукає до поміркованішої грошової політики, що конче важливо для подолання високої інфляції. Саме вона і не дає змоги розгледіти номінальний ВВП у чистому вигляді. Від того, як успішно уряд протистоятиме інфляції, залежатиме не тільки розмір річного ВВП, а й подальша доля самого уряду — це очевидно. З огляду на очікування врожаю зернових у межах 40 мільйонів тонн і на держкомстатівське висхідне уточнення масштабу ВВП за січень—березень (+0,5 відсотка ВВП), уряд може дивитися вперед з оптимізмом, але він вимушений наполягати на позачерговому засіданні парламенту, бо треба законодавчо «застовпити» видатки на АПК, НАК «Нафтогаз України», вугільну галузь тощо. Вийде чи ні (до скликання позачергового збору приєднався і Президент країни), та, як на мене, ВВП вище від знайомої траєкторії не стрибне саме через інфляцію.

Повернімося, однак, до того, що маємо. Попри «мікронне» зниження валової доданої вартості в торгівлі, саме вона допомогла утриматися на заданій траєкторії зростання. В межах відсотка здали свої позиції переробна галузь, деревообробна промисловість, виробництво і розподіл електроенергії, газу та води, сільське господарство. Якщо останнє можна пояснити раннім початком польових робіт минулого року, то істотний «відступ» будівництва до -3,9 відсотка має серйозніші причини, які пов’язані зі зниженням обертів у металургії, з ускладненим доступом до кредитних ресурсів, абощо.

Скорочення виробництва ВВП понад прогнози серед тижня несподівано визнав і Євростат. І європейці, й найближчі сусіди України також потерпають від інфляції, яка за ринкових умов існує завжди. Достатньо навідатись у будь-який супермаркет, щоб згадати відомий прикол про те, як швидко змінюються ціни на раки. Однак Прем’єр-міністрові Юлії Тимошенко зараз не до приколів.

Економічних підстав для подорожчання в столиці хліба, каже вона, немає — і квит. Хоча насправді підстави очевидні: з моменту останнього подорожчання масових сортів хліба (серпень 2006 року) ціни на пшеницю зросли на 90 відсотків, на жито — на 140, олію — на 200, природний газ — на 95,7, електроенергію — на 100, а заробітні плати в компанії «Хліб Києва» — на 47 відсотків. Не менше вражають і резони політичні. Чому, наприклад, за середньої ціни в країні на хліб «Український» — 2,35 гривні та «Пшеничний» — 2,8 гривні киянам його пропонують за 1,64 і 1,6 гривні, відповідно? Бо найнижчі і чи ненайбезглуздіші столичні ціни ставили в регіонах за приклад для наслідування. Тим часом, якщо хліб від початку року подорожчав на 15—21 відсоток, то, виходить, не всі наслідували. Київська влада погодила нові розцінки, коли хліб уже почав зникати з продажу. І варто, мабуть, зробити певні висновки. Наприклад, розумніше перейти від заморожування цін на масові сорти хліба до фіксованої рентабельності його виробництва, як це радять ті, хто його випікає?! Вочевидь це спрацює так само ефективно, як адресні дотації малозабезпеченим киянам.

Держкомрезерв випустив на ринок американську курятину по 11 гривень за кіло за заявками регіонів. Чи не ця обставина надихнула главу цього відомства Михайла Поживанова категорично заявити, що уряд стримає ціни на продукти харчування, а на курятину — навіть їх знизить. Для утримання цін до осені передумови, хоч і примарні, але існують. Ще подбати б про те, аби американська курка від Держкомрезерву не опинилася на стихійному ринку зі спекулятивною розцінкою.

Керівництво СОТ нагадало, що Україна всупереч міжнародним домовленостям ще не ухвалила зміни до закону про єдиний митний тариф. Нагадаю, відповідний законопроект Президент країни повернув для повторного розгляду в парламенті «через грубі порушення міжнародних домовленостей України, які містять його положення». А ставки тимчасово встановленого ввізного мита, відповідно до вимог СОТ, запровадили чисто по-українськи — наказом глави Держмитслужби, що, звісно, породило чимало колізій. Якщо законодавців докличуться на позачергове засідання для ухвалення змін до держбюджету-2008, дуже ймовірно, що про це згадають також. Поза тим, якщо залишити все, як є, до осені, запевняє заступник міністра економіки Валерій П’ятницький, жодних санкцій до України не застосують. Цікаво тільки, чому СОТ не обходять інші неприйняті закони, про які домовлялися наші переговорники з європейськими? Бо такі життєво важливі аспекти, як якість постаченої на наш ринок продукції або надійність ветеринарного контролю мають непокоїти передусім не їх, а нас. Ми увійшли в СОТ ще до того, як ввести законодавчі правила і обмеження на використання продуктів з генно-модифікованими білками. Ще до того, як усвідомити, якої шкоди здоров’ю людини можуть завдати штучні консерванти, всілякі барвники, жири та кислоти в продуктах харчування, які ми так беззастережно споживаємо.

Минулого тижня росіяни відмовилися імпортувати м’ясо одразу з кількох європейських країн через виявлені в ньому антибіотики. Панове, яка гарантія, що воно невдовзі не перекочує на нашу тарілку? І не приєднається до салату з несвіжих продуктів, який принесла ваша дружина з супермаркету?