Порівняно з 1990 роком виробництво тканин в Україні скоротилося в 11 разів, костюмів — в 7,5, суконь і сарафанів — в 60, взуття — в 9, дитячого одягу — в 16 разів. Причому остання цифра — за даними 2002 року, далі статистика щодо дитячого одягу взагалі не ведеться. Кількість працівників, зайнятих у легкій промисловості, скоротилася у п’ять разів. Середня зарплата в галузі — 800 гривень, що у 2,3 разу нижче, ніж загалом у промисловості України. Такі вбивчі цифри називали на Всеукраїнській нараді керівників підприємств легкої промисловості, що відбулася за участі Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко на базі ВАТ «Текстерно» у Тернополі.
Перед її початком керівник уряду ознайомилася з одним з найуспішніших у галузі підприємством, модернізованим за останнім словом техніки, побувала в цехах. У його реконструкцію за останні два роки інвестовано 225 мільйонів гривень, продукція щороку здобуває міжнародні відзнаки за технологічними показниками, якістю, дизайном. 25 відсотків тернопільських тканин йде на експорт. Водночас реалізувати свою продукцію на внутрішньому ринку для «Текстерно» проблематично. На його складах — тримісячний обсяг випущеної продукції. Причина — контрабандні тканини заполонили Україну. Та хіба тільки тканини? За наведених вище цифрах ми голі не ходимо, на повну потужність у кожному місті працюють ринки, завалені імпортним ширвжитком, який проникає здебільшого контрабандою. А якщо легально, то ціни на митниці декларуються просто смішні: костюм — вісім гривень, шкіряне взуття — 15. А сумнозвісний секонд-хенд, якого щороку ввозиться на три мільярди гривень? Можна тільки уявити, яких масштабів усе це набрало, якщо ємність нашого внутрішнього ринку товарів легкої промисловості становить 50 мільярдів гривень, а українські підприємства не можуть на нього пробитися.«
Імпорт нас задушив, — констатувала, виступаючи на нараді, керівник славнозвісної чернівецької «Трембіти» Стелла Станкевич, яка віддала галузі 48 років. — Легка промисловість гине». Сумні прогнози і від директора чернігівської взуттєвої фабрики «Берегиня», яка виготовляє взуття для дітей, Ніни Бас: «Якщо нічого не зміниться, через рік-два легкої промисловості не стане». Голова правління ВАТ «Текстерно» Валерій Ломач навів такий приклад: іноземна фірма, яка налагоджувала обладнання на підприємстві, зманила 12 інженерно-технічних працівників високої кваліфікації для роботи в ПАР, Сирії та інших країнах. Висококваліфіковані кадри вимиваються, нових майже не готуємо. Прем’єр-міністр доповнила: щороку 200 тисяч українців набувають громадянства інших країн.Серед інших причин занепаду галузі керівники називали високу вартість кредитів, завелике податкове навантаження на зарплату, недоступність державних замовлень, корумпованість чиновників тощо. Хіба влада про них не знає?
«Ми вже протягом восьми років подаємо свої пропозиції щодо виходу з кризи, — сказала голова Асоціації підприємств легкої промисловості Валентина Ізовіт, — але ніхто до уваги їх не бере. Між владою і бізнесом — глуха стіна». Схоже на те, що саме Валентині Ізовіт доведеться цю стіну ламати. Юлія Тимошенко розкритикувала концепцію і проект програми розвитку легкої промисловості попереднього уряду за декларативність. Учасники наради, у свою чергу, не сприйняли проект програми, запропонований нинішнім урядом, — з тих самих причин. Тому з ініціативи прем’єра вирішено створити робочу групу, до якої ввійдуть найяскравіші представники галузі. Очолити її доручено Валентині Ізовіт. Група протягом двох тижнів має напрацювати план дій щодо виведення галузі з кризи, який буде розглянуто на засіданні Кабміну. Як тут не згадати сакраментальне: «Порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих».Тернопільська область.
