Не лише в політичних
«тусовках» час від часу зринає з різними епітетами аукціон із повторного продажу 93 відсотків українського металургійного гіганта ТОВ «Криворіжсталь» транснаціональній сталеливарній компанії «Міттал Стіл». На Дніпропетровщині якщо й згадують про ту «індійську» подію, то найчастіше у зв’язку з подальшою потужною перебудовою новим власником застарілих технологічних металургійних процесів на підприємстві, що позитивно вже впливає і впливатиме на «важку» екологічну ситуацію в металургійній столиці України й навколо неї. Але ще й досі триває жвава фінансова «дискусія» навколо використання міською територіальною громадою та п’ятьма прилеглими до Кривого Рогу сільськими районами одного відсотка коштів, виручених від продажу «Криворіжсталі». Скільки з тих сум уже на сьогодні ефективно витрачено за призначенням, а скільки ще належить освоювати, чомусь так і не озвучується місцевими чиновниками, хоч минуло вже понад два з половиною роки. Ми зустрілися з народним депутатом України ІІ—ІV скликань Вадимом Гуровим, котрий є ініціатором і автором законопроекту №3196-ІV, за яким Верховна Рада України в грудні 2005 р. «відщипнула» один відсоток на екологічні потреби городян і селян Криворіжжя, й попросили його «прояснити» ситуацію.— А що говорити про добру справу депутатського корпусу Верховної Ради четвертого скликання, коли він дружно підтримав саме мій проект закону, хоч було ще три альтернативні. Тоді, в 2005 році, тобто у грудні, цей виділений один процент вимальовувався як міфічний, бо його потрібно було освоювати за кілька тижнів до закінчення бюджетного року. Це ж нереально. І сума в 199,4 млн. грн.
«успішно» була б утрачена: як мовиться, хто не встиг, той запізнився. Довелося тоді ще добряче поборотися за одержання цих коштів бюджетом Дніпропетровщини. За доброї волі депутатів уже в лютому 2006 р. вдалося прийняти ще один закон №3469-ІV, який «розрегулював» і дав зелене світло на використання «подарованих» аукціоном фінансів. Там визначалося, що залишки коштів, перераховані на спеціальні рахунки міського бюджету Кривого Рогу та обласного бюджету Дніпропетровської області на заходи, пов’язані з вирішенням екологічних та соціально-економічних проблем, не підлягають вилученню на кінець бюджетного періоду з відповідних місцевих бюджетів. Важливий і такий акцент: за рішенням відповідної ради кошти використовуються з урахуванням їх цільового призначення на проведення відповідних заходів у наступному бюджетному періоді. Я також уточнив свою позицію, коли наполягав на законодавчому регулюванні, щоб м. Кривому Рогу дісталося 0,7, а п’ятьом прилеглим до нього сільським районам —0,3 відсотка. Народні депутати підтримали.— Скажіть, Вадиме Миколайовичу, ви задоволені тим, як і куди витрачався той, образно кажучи, парламентський
«відсоток» депутата Гурова?— Якщо чесно, то до недавнього часу не дуже цікавився цим питанням, бо вважав, що моя депутатська місія виконана, адже кошти для міста і сільських районів добуто, а там ними нехай розумно розпоряджаються представники місцевої влади. В процес розподілу та освоєння цих грошей не втручався, та й моєю думкою ніхто не цікавився. Знаєте, в будь-якої перемоги завжди багато переможців. Хоч мало хто здогадується, скільки зусиль довелося докласти мені, як народному депутату, щоб подолати перепони,
«доповнення», своєрідні, вибачте, казуїстичні підтексти, відверте небажання деяких колег голосувати за ці обидва закони, мовляв, індустріальна Дніпропетровщина й так багата, навіщо їй ще й така «дотація». Але справа була зроблена: Кривому Рогу належало (млн. грн.) — 139,58, сільським районам: Криворізькому — 33,5, Широківському — 15,6, Софіївському — 5,1, Апостолівському — 3,7, П’ятихатському —1,8. Забути про сільські райони, в які «вписалася» міська територія довжиною в 140 км, було б несправедливо. Я людина безхитрісна, тому можу втішатися своєю наполегливістю, безкомпромісністю, самовідданістю професійного металурга, адже цьому навчила моя рідна «Криворіжсталь», з якою пов’язано понад 30 років життя.Минуло більше двох років. І як ініціатор парламентського
«відсотка» захотів дізнатися, куди ж «пішли» мільйони гривень, на які соціально-економічні проблеми (а їх так багато в гірняцькому краї), чи, бува, не «заблудились» десь у бюрократичних «ничках» місцевої влади, словом, на що потрачені бюджетні асигнування...— І що ж, не заблукали в бюрократичних
«ничках» місцевої влади?— Те, що я дізнався і побачив на місцях, не може не викликати подиву. Безперечно, радісно, що в Кривому Розі побудували такий сучасний діагностичний центр із новітнім медичним обладнанням, якого немає навіть у багатьох обласних центрах України. Міська
«Швидка допомога» одержала два реанімобілі та 22 автомобілі. На вулицях і проспектах мчать нові трамваї та тролейбуси. В деяких селах, що потерпали від нестачі питної води, побудували чи реконструювали водогони, інженерні газо- та тепломережі. Наприклад, на переоснащення медичного обладнання Широківської районної лікарні витрачено 850 тис. грн. Нарешті широківських породіль не будуть возити до Кривого Рогу, бо виростає в райцентрі сучасний пологовий будинок. А в Криворізькому районі побудують 10 км магістрального водогону та 14 км підвідного, щоб подати воду до віддаленого села Златоустівки. А загалом тут 100 сільських об’єктів одержать «донорську» допомогу. Зверніть увагу, одержать.Так було, що Софіївський район представляли у Верховній Раді депутати-мажоритарники, але тільки парламентський
«відсоток» розрубав гордіїв вузол — водопостачання. Майже п’ять млн. грн. мають працювати на реконструкції водогону Кривий Ріг—Софіївка та оновленні місцевої системи водопостачання...З другого боку, прикро, що освоюються ці кошти досить повільно. Приклади, наведені вище, здебільшого
«зависають» у сільських районах і про них доводиться говорити в майбутньому часі. За моїми даними, на травень 2008 р. хоча б у Криворізькому районі через непорозуміння районної ради та райдержадміністрації освоєно всього 1,5 млн. грн. Стільки само і в Широківському. Місцеві керівники нарікають на недосконалість тендерного законодавства, хоча б і самим їм потрібно бути наполегливішими. Зрозуміло, що зволікання роками з використанням грошей означає одне: добрий шмат коштів уже «з’їла» ненажерна інфляція.— Вадиме Миколайовичу, ви хочете сказати, що не все так гладко навіть у ситуаціях, коли бюджетні гроші, як то кажуть, вже на блюдечку: бери й по-господарському використовуй на екологічні, соціально-економічні проблеми, адже так записано в законі. В Кривому Розі, треба сподіватися, інший підхід?
— Справді, тут влада зуміла спрацювати оперативно за специфікою індустріального центру: перелік об’єктів і напрямів інвестування було визначено заздалегідь. За відомою мені інформацією, на початок цього року освоєно десь 54 відсотки виділених парламентом коштів. На той самий міський діагностичний центр замість передбачених 23 млн. грн. витрачено більш як 31 млн. грн. Фінансування реконструкції трамвайних колій на вул. Леніна (її проводила відома в Кривому Розі компанія
«Вестадорстрой») обійшлося також із перевитратами на 4 млн. грн. Такий стан із будівництвом тролейбусної лінії від вул. Серафимовича до залізничного вокзалу Кривий Ріг-Головний, що його планується розпочати в цьому році, і коштуватиме місту 10 млн. грн. Я розумію, що можна нарікати на інфляцію, на якісь прорахунки під час проектування, але ж не в рази мають зростати витрати!До речі, через інфляцію та зволікання з процедурами погодження з вищими органами влади, затримку з фінансуванням (кошти перераховувалися з березня по грудень 2006 р.), проведенням торгів, міська громада одержує менше планованого. От і вийшло, що не 26 карет
«Швидкої допомоги» за виділені 2,6 млн. грн, фактично закупили, а 22. Подібна картина з електротранспортом: на надані кошти замість 10 трамвайних вагонів дісталося вже 7 від одеського виробника ТОВ «Татра-Південь»У таких
«ножицях» опинилися й заплановані 16 тролейбусів. Торік ще навесні тендер на поставку їх із ВО «Південмаш» виграло ЗАТ «ЛІТАН». У березні 2008 р. тролейбуси «ЮМЗ-Т2» повинні вже курсувати містом, але на 1 квітня на лінії виїхали аж...9. Із перерахованих виробнику 15 млн. грн. місцева влада за недопоставлений транспорт вимагає повернути близько 6,5 млн. грн. Такий ось бюрократичний вузол, що породжується системою держзакупівель.— І наостанок: ваш парламентський
«відсоток» чомусь не повторюється під час продажу потужних державних підприємств у Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Павлограді, Нікополі та й у інших промислових містах України. Це пасивність депутатів чи активність нових власників, які навчилися «відхрещуватися» словесними обіцянками, а потім... шукай вітра в полі?— У нашому випадку місто та сільські райони справді не одержали б жодної копійки до бюджету, не те що одного відсотка на екологічні чи соціально-економічні проекти. Ні громадськість, ні депутатський корпус не стали тоді ініціаторами фінансового акценту до процента. Думаю, що
«криворіжсталівський» прецедент міг би бути досить повчальним досвідом. Ті ж гірничо-збагачувальні комбінати, де методом вибухових робіт видобувається залізна руда на Криворіжжі, є надзвичайно потужними забруднювачами навколишнього природного середовища. Але жоден новий власник добровільно не «поділився» одним процентом на подолання екологічних та інших проблем. А чим гірші мешканці Запоріжжя, Донецька, Алчевська, Маріуполя та десятків інших міст, де розвинене металургійне виробництво? Органи місцевого самоврядування, на мій погляд, повинні бути послідовними прихильниками оздоровлення своїх територій, а їхні посланці у Верховній Раді — активними борцями за законодавче забезпечення таких конструктивних підходів.Розмовляв Михайло СКОРИК.
