Ліквідація важкого характеру

У рішенні Новомиргородської райради № 431 від 13 червня 2008 року «Про ліквідацію Студії Новомиргородського районного телебачення» нічого протизаконного не видно. Ну створили, ну ліквідували. Але! Студія районного ТБ, за своїм статутом, є співзасновником райгазети і її видавцем. Тож, ліквідовуючи підприємство, позбавляють третього співзасновника його прав. Це типовий конфлікт між колективом, який видає райгазету, і співзасновниками: райрадою та райдержадміністрацією.

Передісторія

— Після того, як у 2000 році колектив райгазети розбігся, — розповідає керівник Новомиргородської телестудії Володимир Пісковий, — лишилися борги у зарплаті й перед друкарнею — 52 000 гривень. Але ж газету треба видавати! І ми внесли зміни до статуту телестудії про те, що тепер ми будемо випускати газету (до речі, за згодою двох інших співзасновників. — Авт.). Тоді її тираж становив близько 300 примірників. Було, що газета три місяці не виходила. Редакція не мала ні комп’ютера, ні фотоапарата, лиш зламаний УАЗик, столи й стільці.

Газета забирала дедалі більше часу, сил і коштів. Та й районне ТБ залишилося на рівні середньорозвиненого — важко конкурувати зі столичними каналами. Тож телестудія повністю присвятила себе виданню газети. Нині її наклад майже 2500 примірників. «Було б більше, — каже Пісковий, — якби не тратили сил на війни зі співзасновниками».

Найсильніше протистояння проявилося під час останньої владної рокіровки. Зі слів людей з районної влади — співзасновників телестудії і газети, урвалося терпіння щодо витівок Піскового. А редактор «Новомиргородщини» точкою відліку в протистоянні з районною владою вважає 9 травня 2005 року (як одну з кількох причин). На думку багатьох жителів, керівництво району святкування Дня Перемоги провалило, газета ці думки подала в непривабливих для чиновників тонах. Отоді газету й не злюбили. Проявом нелюбові чиновників («одним із багатьох») редактор називає спроби матеріального тиску на телестудію (редакцію). Так, торік студія вперше уклала з райрадою і РДА угоди на висвітлення їх діяльності в газеті. Але, каже редактор, за ті інформаційні послуги гроші не перераховували п’ять місяців!

Згадує редактор і про те, що райрада передала приміщення, де міститься редакція телестудії й газети «Новомиргородщина», з балансу районної студії ТБ на баланс комунального підприємства «Новомиргородський новобуд». А за оренду передбачено плату, яка, вважає Пісковий, не відповідає нормам закону про держпідтримку ЗМІ. «Депутати мають розуміти, що це вплине на собівартість газети і зробить її дорожчою для читачів».

Кажуть, причина протистояння — в незговірливості керівника студії місцевого ТБ, у його небажанні «брати під козирок». Не добившись від В. Піскового лояльності, депутати райради проголосували за створення ще одного підприємства, яке видаватиме газету, — редакції райгазети «Новомиргородщина». Чим не догодив райраді доволі успішний, за мірками райцентру, тижневик під редакцією Піскового? Чи він сам?

Я Володимира Піскового знаю давно, людина він не проста. Як і журналіст. Часом надто прямий і відвертий. Задерикуватий, принциповий і впертий. В інші часи затягали б його по дуелях! Але хіба він лінивий, не розумний, не професіонал, хіба не любить рідне місто, район чи рідну газету? Ні, хай першим кине в мене камінь той, хто може таке сказати!

Свого часу, повіривши, що скоро у нас буде суцільне телебачення, Пісковий створив у Новомиргороді одну з перших у СРСР районну телестудію. Належно обладнав її, придбав професійну апаратуру, зібрав колектив.

А через кілька літ поклав налагоджену і міцну ще студію «під колеса» райгазети, загубленої тою таки районною владою. Бо відчував: часи районного ТБ минають, а газета має жити.

Чому я такий категоричний до районної влади? Та тому, що не знаходжу відповіді на дуже просте запитання: як можна було довести міцне районне видання до повного знищення, будучи його засновником? Маючи солідну матеріальну базу, в т. ч. — велике приміщення в центрі міста, збудоване народногосподарським методом саме для редакції райгазети і районної друкарні? Маючи саму друкарню? Маючи повну монополію на інформаційне середовище в районі й можливість, у гіршому разі, піарити себе, а в кращому — інформувати населення, розповідати, повідомляти і роз’яснювати, як того вимагає закон? Ні, довели до того, що колектив місяцями не отримував зарплату й розбігся разом з редактором. Не з цим, з попереднім. Історія повторюється?

— Уся справа в Пісковому, — кажуть не останні в районі люди. — Не збалакаєшся з ним. Носиться зі своєю газетою й свободою слова! Може, він газету вирішив собі прихватити?! Розумієш?!

Розумію. Тільки не розумію, до чого тут колектив, телестудія, газета? Невже для того, щоб розібратися з Пісковим, треба зруйнувати все до основи. А потім? Де знайдете інших людей?

— За результатами ревізії, проведеної КРУ, фінансові зловживання Піскового — близько ста тисяч гривень, —каже районний прокурор. — Я, звичайно, сам у цьому сумніваюся, тому ми й призначили експертизу. Проведемо, розберемося.

Ця перевірка проводилася за період з ІІ півріччя 2005 — 2007 роки. Виходить, зловживання становили десь по чотири тисячі гривень щомісяця?! Та у нього зарплата менша, та й фінансували їх не жирно. На газету не вистачало...

«От вони зарплату й порахували...»

Від себе додам, що за основними фінансово-господарськими показниками «Новомиргородщина» ніколи не була ні надто передовою, ні дуже відсталою. Тираж — близько двох тисяч, працівників — сім-вісім, транспорт — старий УАЗик, пізніше — «Славута». Річний баланс у межах 100—150 тисяч, з яких 50—70 виділяли засновники, решту заробляли самі. Хоч за законом кожен мав би взяти на себе третину загальних затрат. Коротше, стабільне районне видання. Таким є воно й тепер.

Кажуть, нелогічно, що студія ТБ видає газету. Але ж про це є угода між Новомиргородською РДА та райрадою (співзасновники) з одного боку і студією Новомиргородського районного ТБ в особі головного редактора студії і газети «Новомиргородщина» Піскового. В угоді сказано, що обидві сторони діють на підставі таких-то законів України. Це було 5 травня 2004 року. На документі — оригінальні підписи і печатки.

Що ж сталося за чотири роки в Україні і в Новомиргороді, що всі закони тоді були легітимні, а в 2008 році вже ні? Чому керівника студії Новомиргородського районного ТБ тоді називали головним редактором студії й газети — а нині це вже злочин?

Якщо вірити деяким районним функціонерам, ще тоді Пісковий міг зажадати працевлаштування на обох посадах і подвійний оклад. Що ж, він — не держслужбовець, і подібне законом не заборонено. Чи багато у нас тих, хто тягне два вози, а отримує за одного? Щоправда, певний аргумент в опонентів Піскового є. Газета — не юридична особа і видається студією в межах повноважень, визначених статутом. Але ж він саме це й робив!

А ще до фінансових зловживань Піскового входять нараховані й отримані ним відпускні. Але чому при цьому засновники прирівнюють посаду Піскового до посади завідувача відділу РДА, зрозуміти важко. Адже колеги Піскового, редактори райгазет, які керують виключно газетою, прирівнюються, згідно із законом про держпідтримку засобів масової інформації, до посад заступників голів РДА. А людина, яка, будучи редактором газети, виконувала ще й певну роботу по телестудії, — тільки до заввідділу. І після цього людину звинувачують у завищенні собі зарплати. Тут будь-хто на засновників образиться!

Чи важко, без перевірок і кримінальних справ, узяти лише дві цифри (дві зарплати) і порівняти? А після цього, якщо є моральне право, бо юридично такого права Закон не дає (тільки після рішення суду), звинувачувати людину в зловживаннях.

Уточнюю: торік посадовий оклад керівників комунальних ЗМІ в інших районах становив 1800 грн. При нарахуванні зарплати до цієї суми додається сума рангу по нижчій шкалі, а на неї нараховуються усі доплати (загалом — не вище 50 відсотків посадового окладу). А ще є гонорар і премія. А у разі відпустки — матеріальна допомога на оздоровлення. Сума набігає чимала. Але встановлена вона не Пісковим. Та він її таку — божиться, й не отримував. Дивує інше. Про те, що Пісковий нібито «назловживав», першими дізналися не правоохоронці. Про це, не чекаючи підтвердження, заявили на сесії райради. А де презумпція невинності?

— Я не вважаю ситуацію в Новомиргороді особливою, — каже В. Пісковий. — У тім, що на редакторів тиснуть засновники, нема нічого нового. Може, у нас цей процес трохи цікавіший. Приміром, сесія прийняла рішення визначити для депутатів райради квоти газетної площі для публікації їхніх матеріалів. То деякі депутати приносять в редакцію рекламні тексти своєї політичної сили і вимагають їх публікувати. На це я піти не можу. Є чіткі вимоги до реклами, тим паче політичної...

Що ж діється? Новомиргородські журналісти «показують зуби»? А чого ви чекали від них? Тільки дифірамбів?

Епілог

За словами голови ліквідаційної комісії С. Совенка, телестудія безперешкодно видає газету «Новомиргородщина» — до закінчення процесу ліквідації. Хоча б тому, що є передплатники. Та й нема поки що колективу зареєстрованої у районі ще однієї редакції райгазети «Новомиргородщина». Втім, журналістів телестудії вже агітували перейти до тієї редакції. Вони не погодилися.

Я не беруся звинувачувати співзасновників телестудії в бездіяльності чи умисній спробі зашкодити розвитку районного інформаційного простору. Ні, спроби навести лад у тому просторі викликають лиш повагу. Але все має відбуватися в правовому полі, а якщо воно недосконале — в рамках моралі. Без руйнування долі людей і колективів.

Кіровоградська область.