Спасо-Преображенський Новгород-Сіверський монастир... Сюди заходиш, немов переступаєш поріг Часу. Духовна обитель, заснована, за однією з історичних версій, у 1033 р. чернігівським і тмутороканським князем Мстиславом, таїть у собі подих давнини, багатьох резонансних подій. Звідсіля вирушали в похід герої «Слова о полку Ігоревім». У соборі Святого Спаса новгород-сіверський князь Ігор 23 квітня 1185 року отримав благословення на війну проти половців. І хоч похід завершився поразкою, оповідь про нього донесла до нас патріотичні рядки про необхідність князівської єдності, важливість спільними зусиллями долати ворогів русичів.

Нині на території монастиря діє Новгород-Сіверський історико-культурний музей-заповідник «Слово о полку Ігоревім», який концентрує всю інформацію про видатну літературну пам’ятку, зберігає стародруки, речі князів.

...Обитель не раз зазнавала руйнувань від нападників, авантюристів. Та у ХVІІ ст. завдяки енергії подвижників віри вона була відроджена. Особливо великі зміни сталися після приїзду сюди у 1657 р. єпископа Лазаря Барановича. Колишній ректор Києво-Могилянського колегіуму відбудував Спаський собор, трапезну, настоятельський корпус. Але головними його дітищами стали корпус бурси навчального закладу, друкарня. У Новгороді-Сіверському побачило світ чимало книжок поезій, релігійно-полемічних творів, богослужбових видань.

За архімандритства Михайла Лежайського у Спасо-Преображенському монастирі до 1699 р. завершено побудову кам’яної огорожі з шістьма баштами та баштою-дзвіницею. На замовлення І. Мазепи людвисар з Новгорода-Сіверського Іван Андрієвич відлив у 1698 р. дзвін для Спаського монастиря. Він теж був гарно оформлений рослинним орнаментом, мав герб та ініціали гетьмана, віршовані рядки, адресовані керманичу України:

«Иоан, гетман славний, на Божію хвалу

Полагаєм надіжду и свою славу,

Возгласит и сей єще звук о его славе,

А придаток немалий будет к вечной хвале».

Крім того, на дзвоні людвисар відлив герб і архимандрита монастиря Михайла Лежайського. Взагалі, людвисар прикрасив свою працю, як ніхто, багатьма підписами. Зображення Христа супроводжується написом: «Краснійшій добротою паче сыновь человічиских царь славы Господь».

У вересні 1699 р. відбулося нове призначення — Д. Туптало (пізніше святий Димитрій Ростовський) очолив Спасо-Преображенську чоловічу обитель у Новгороді-Сіверському. Тут він завершив третій том «Житій святих». Авторитетного просвітителя всупереч його волі царським указом 1701 р. викликали до Москви і 23 березня висвятили на митрополита Тобольського та всього Сибіру. Петро І, побачивши, як він тяжко сприйняв призначення і занедужав, змінив своє рішення. У січні 1702 р. Д. Туптала було направлено у Ростов митрополитом Ростовським.

Були періоди і закриття монастиря, і використання його як табору для військовополонених, і як інтернат-лікарню для психічно хворих. Зрештою, відзначення 1000-річчя міста, а потім патронат над обителлю Президента України Л. Кучми сприяли відновленню, реставрації усіх об’єктів унікального монастирського ансамблю. Нині у ньому, поряд з музейним комплексом, сусідять 8 ченців та послушників. Хоч на перших порах між музейниками та останніми виникали певні протиріччя, нині всі разом вони є охоронцями православної святині, активними пропагандистами духовних скарбів минувшини.

Новгород-Сіверський

Чернігівської області.

На знімку: тут живе дух величі Новгород-Сіверського князівства.

Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ.