Верхньою Богданівкою поповзли чутки, що в околицях села живе плем’я переродків — напівовків-напівсобак. До цієї інформації ставилися по-різному. Село невелике, розташоване на межі Біловодського і Станично-Луганського районів, де немає глухих лісів, хіба що зустрічаються яри та балки, зарослі чагарником. Здавалося б, геть не сприятливе це місце для пристановища вовків.

З другого боку, за словами старожилів, ці місця, хоч як дивно, вовча зграя облюбувала ще в дев’яностих роках. За версією знавців, дикі тварини прийшли з Біловодського заказника, де все живе оберігається законом. Спочатку вони поводились, як звичайні дикі тварини: людей уникали, на домашню худобу не нападали, одне слово, лиха від них не було. Але згодом вовки почали втрачати обережність і дедалі ближче підбиратися до населеного пункту. А в останній рік зовсім знахабніли. Якщо раніше їхнє моторошне виття селяни чули лише вночі, то тепер непроханих гостей доводилося зустрічати на вулиці й у городах серед білого дня. Мало того, у присутності людей вовки почали нападати на домашню птицю, дрібну худобу, але найчастіше — на собак.

— Вовк хитріший за лисицю, — пояснює заступник начальника управління ветеринарної медицини в Станично-Луганському районі Петро Садовніков. — А якщо це помісь вовка і собаки — цей переродок зліший і хитріший удвічі. Він не боїться людей, знає їхні звички та вразливі місця. Впоратися з ним набагато важче, навіть п’ять чоловік не зможуть його побороти. Ця тварина дуже небезпечна.

На гіркому досвіді в цьому переконалася 33-річна мешканка села Галина Луганська. Раннім весняним ранком вона подоїла корову і, відкривши двері корівника, зібралася іти, коли побачила, що прямо на неї летить вовк. Жінка встигла зачинити хлів, сподіваючись, що налякала звіра. Довго чекати не могла, тим паче що почула, як до її хати під’їхала молоковозка. Треба було здати молоко. Про всяк випадок узяла палицю і вийшла. Вовк, виявляється, сидів у засідці. Він кинувся на жінку, захопивши пащею її обличчя. На допомогу Галині прибігли люди. Але справитися з 70-кілограмовим вовком удалося не відразу. Спасибі сусіду.

Після цього Галині робили уколи від сказу, тепер вона перебуває під наглядом лікарів, які, до речі, не гарантують, що молода жінка позбудеться шраму на лівій щоці розміром 10 см. Мало того, досі не встановлено, чи був звір скаженим, оскільки експертизу так і не провели.

Варто зазначити, що ситуація щодо захворювання на сказ в останні роки в області залишається дуже напруженою. З початку цього року в регіоні зареєстровано вже 40 випадків сказу у тварин. Максимальний рівень захворюваності та звернень по антиробічну допомогу спостерігається у восьми містах і районах області. Передусім, це сільські райони, але є й великі промислові центри — Краснодон, Рубіжне і навіть Луганськ. Заразившись сказом від тварин, торік загинуло дві жінки, одній з яких було лише 20 років. У цих випадках джерелом хвороби були хворі дикі лисиці, з якими контактували домашні тварини. За інформацією фахівців, скажена лисиця пробігає відстань у кількасот кілометрів. Поводиться неадекватно. Наприклад, заплигує на дерево, кидається на людей. Торік в області зареєстровано максимальну кількість скажених лисиць, починаючи з 1996 року.

Керівники управління МНС у Луганській області кажуть, що без допомоги влади з цим лихом впоратися важко. Жителі Верхньої Богданівки, наприклад, зі своєї проблемою залишилися наодинці. У селі тільки дев’ять мисливців, які не в змозі обслужити сім тисяч гектарів. Крім того, в жодному із міст і районів області не створено умов для карантинізації, а вакцинація свійських тварин досі не набула системності.

Луганськ.