Портретам гетьманів і князів, що їх вишила Ольга Гриневич із Жмеринки на Вінниччині, вже затісно в її міській квартирі

Під портретами князів Київської Русі їх автор Ольга Гриневич із Жмеринки попросила встановити люмінісцентну лампу після того, коли випадково звернула увагу на те, як освітлення змінює вираз обличчя княгині Ольги. Лише тоді зрозуміла, що вдалося передати двоякість її натури, каже майстриня. При звичайному освітленні обличчя княгині красиве і ніжне, очі задумливі, добрі. Коли вмикаю лампу, очі звужуються, стають по-хозарськи суворими. Вишивка робить явним те, що сховано всередині людини. Одне — вираз обличчя на малюнку, зовсім інше — на вишивці. Пензлем так глибоко не проникнеш в душу...

Три з половиною роки Ольга Гриневич розшукувала портрет княгині Ольги. Переглянула за цей час не один з них. Але такого, який би відображав її жіночість, красу, не знаходила. На всіх побачених роботах домінували строгість на межі з жорстокістю. Але ж вона була ще жінкою, каже вишивальниця.

Якраз тоді у Жмеринці відкрили православний храм Олександра Невського. Саме там пані Ольга натрапила на невелику ладанку із зображенням княгині. «Я її аж до грудей притулила, так вона мені припала до душі», — каже майстриня. Знаю, що не кожен мальований портрет лягає на вишивку. Маленька ладанка аж просилася зняти з неї копію. Майстриня не приховує, що з трепетом у серці вишивала цей портрет. Десь через три місяці роботи княгиня «ожила» у всій красі. Зміна виразу обличчя за допомогою світла остаточно переконала пані Гриневич, що їй вдалося в одній роботі поєднати двоякість натури княгині.

Праворуч від вишивки із зображенням княгині Ольги на стіні у квартирі майстрині — портрети князів Ігоря і Святослава, ліворуч — Олега, Ярослава Мудрого, княгині Анни Ярославівни.

На іншій стіні — весь український гетьманат. Нема поки що портрета останнього гетьмана Скоропадського. Зображення майстриня уже відшукала. З часом візьметься за роботу.

— В історії України у мене є дві улюблені сторінки — Київська Русь і гетьманат, — розповідає філолог за освітою, колишня вчителька Ольга Гриневич. Літератури без історії не може бути, каже вона. Бажання вишивати пояснює спадковістю. Її бабуся мала хист до цього ремесла і дуже вмілі руки. Вона й навчила Ольгу спершу милуватися чарівними візерунками на полотні, а потім мережити красу голкою й ниткою. Робота скрупульозна. Щоб «ожив» на полотні один портрет, над ним працює приблизно три місяці. Це за умови, що не випускає голку з рук по 5—6 годин щодня.

Всі портрети вишиті двосторонньою гладдю. Кожен оздоблений декоративними елементами. Фахівці кажуть, що майстри рідко вдаються до такого доповнення вишивок. Бо це клопітніше, ніж вишивання. Та й затратно. Приміром, булава у руках Хмельницького прикрашена вкрапленнями дорогоцінного каміння, а пояс на одязі розшитий позолоченою ниткою, на шапці видно рубінові стрази. Портрет княгині Ольги має елементи навіть з кованого металу — півмісяць з хрестом, а хрест — з перлинних бусинок, парча розшита позолоченою ниткою.

Трагізм долі князя Ігоря підсилює коричнева канва портрета. Лицарську моральність князя Святослава доповнює голубий колір, на тлі якого зображено героя. Кожен портрет має своє тло. Це, за словами майстрині, додає об’ємності роботам і підсилює їх сприйняття, відтворює характер персонажа, що для майстрині найголовніше. Вона нагадує, що за гороскопом Лев, а народилася у рік Змії. «Я навіть кота підбирала під свій характер, усміхається жінка. — Якщо у моєї мами котяра такий собі пещений панич, то у мене десантура спезназу...»

Портрети князів і гетьманів пані Гриневич презентувала на виставках у Кам’янці-Подільському, Жмеринці, їх знімали на УТ-1 для програми «Надвечір’я». Майстриня хотіла б, щоб з ними ознайомився ширший загал глядачів. Але до кого звернутися — не знає. Була б рада, якби оглянули її історичні полотна фахівці Музею гетьманства чи Історичного музею у Києві...

Коли одружувався племінник, подарувала молодятам шість вишитих рушників. Знаходить час і на рушники, серветки, скатертини. Брат випросив у неї вишивку «Ромео і Джульєтта». Коли показав у Києві фахівцям, ті дуже високо оцінили. Готує для брата, він — офіцер у відставці, ще один подарунок. Олег Володимирович, так звати брата, хоче мати у себе роботу «Викрадення Європи». «Я вже майже закінчила її», — показує майстриня полотно.

Є в неї ще й задум, пов’язаний з долею Кобзаря. Але пані Ольга просила не виказувати сюжет майбутньої роботи. Здається, у такий спосіб долю Шевченка досі ніхто не відтворював. А ще вона сама створила і вишила герб свого роду. Домінують тут деталі, характерні для залізниці, вчительства і військової справи. Ці професії найчастіше обирали в роду Гриневичів. «Дідусь, яким я горджуся, віддав роботі на залізниці п’ятдесят років...»

Вінницька область.

На знімку: історичні полотна Ольги Гриневич просяться на люди.

Фото автора.