Як уберегти свою оселю від кримінальних ділків? Адже квартира для багатьох — єдиний капітал, який можна передати у спадщину.

«Це моя квартира!»

Почувши таку відповідь, Вікторія ледь не втратила свідомість. Щоб купити цю двокімнатну квартиру, дівчині довелося декілька років працювати за кордоном. Вона вважала, що власне житло дасть змогу їй пожити по-людськи, відгородившись від безладного, п’яного життя батьків. От і поставила собі мету заробити стільки грошей, щоб купити гарну квартиру, обставити її, вийти заміж, народити дітей. Грошей вистачило лише на двокімнатну. Довелося її закрити і ще якийсь час попрацювати за кордоном, щоб придбати необхідне з меблів. Коли рік по тому Віка з валізами підійшла до своєї квартири, насамперед не впізнала свої двері. Вони були металеві, з новими замками. На дзвінок вийшов незнайомий чоловік і сонно запитав:

— Чого тобі, дівчинко?

— Це моя квартира, — сторопіла Віка. — Що ви тут робите?!.

— Це моя квартира! — констатував незнайомець і зачинив двері.

Вікторія одразу звернулася в міліцію, розраховуючи на допомогу правоохоронців. До батьків не пішла, раз і назавжди вирішивши покінчити з колишнім життям, прийняла пропозицію подруги й залишилася на якийсь час у неї. Але час затягнувся. З’ясування прав на квартиру виявилося справою непростою. Вікторія втомилася чекати, змирилася з реальністю, стала зловживати спиртним, зрештою, перетворилася на нещасну, таку саму жебрачку, як і її батьки.

Відповідач з того світу

Приблизно в той само час у тому-таки Алчевську стався інший дивний випадок. У третейський суд звернувся громадянин К. з позовною заявою про те, що господарка квартири, з якою він уклав договір купівлі-продажу, не виконує умов цієї угоди. Конкретно йшлося про підготовку необхідних документів, які підтверджують право власності. Причому гроші на покупку квартири вже було сплачено. За час розгляду справи продавець житлоплощі справно навідувалась до третейського суду, підписувала документи. Який був подив К., коли суд визнав договір купівлі-продажу недійсним, а права власності визначив за громадянином М. На підставі цього рішення Бюро технічної інвентаризації й переоформило на нього квартиру.

За оцінкою правоохоронців, цей приклад можна було б уважати досить ординарним, якби не одна дуже важлива деталь. Як з’ясувалося, жінка, котра продала квартиру і ставила свої підписи на документах... померла ще вісім років тому. Власником квартири після її смерті став син, який проживає в іншому місті. Про дивні події, що відбувалися з його квартирою, нічого не знав.

Залишився без квартири і ще один колишній житель Алчевська. Житлоплощу він одержав років десять тому як військовослужбовець. Кочове життя офіцера закинуло його в інше місце служби — до Росії. Там і залишився жити біля родичів, а квартиру в Алчевську тримав як запасний варіант: невідомо як життя далі складеться. Коли через якийсь час військовий навідався до Алчевська, виявилося, що ніякої нерухомості у цьому місті в нього давно немає. Із здивуванням він дізнався, що продав свою квартиру. Через третейський суд право власності тепер мала інша людина. Згодом квартира декілька разів продавалася, міняючи власників, і на всіх документах красувався підпис військового. Йому, можна сказати, пощастило, тому що оперативники Управління СБУ разом із співробітниками обласного УБОЗ розкрили схему незаконного заволодіння об’єктами нерухомості і зберегли йому майно вартістю під сотню тисяч гривень.

Третейський суд для «справи»

Злочинна група, що в Алчевську незаконно відчужувала квартири в законних власників, була нечисленна і складалася лише із трьох осіб. Не можна сказати, що серед них були світила юриспруденції й використовувалися нові кримінальні технології. Схема шахрайства стара і звичайна, але виконана з особливою витонченістю. Спеціально для «справи» злочинці зареєстрували третейський суд і, вміло використовуючи нестиковки чинного законодавства про третейське судочинство й липові документи з підробленими підписами, протягували незаконне рішення про визнання права власності на квартири за одним із учасників злочинної групи. Заручившись виконавчим листом про примусове виконання рішення третейського суду, вони реєстрували право власності в БТІ й перепродували нерухомість. Так створювався прецедент «сумлінного набувача». Інформацію про квартири, власники яких не чинитимуть опору, вони добували різними шляхами. Вибирали, зрозуміло, старих, тих, хто зловживає спиртними напоями, довго відсутній у місті, померлих людей, спадкоємці яких не особливо цікавляться отриманою спадщиною. Крім того, злочинці воліли працювати з квартирами, про які немає даних у БТІ. Вибрана стратегія практично не підводила.

Співробітники УСБУ й УБОЗ розкрили п’ять епізодів незаконного заволодіння об’єктами нерухомості для їхньої подальшої реалізації на вторинному ринку. Загальний збиток, завданий законним власникам, перевищує 500 тисяч гривень. До речі, за допомогою правоохоронців Вікторія одержала свою квартиру назад. Новий власник вирішив добровільно розпрощатися з житлоплощею, яка йому дісталася незаконно. Він навіть двері Віки повернув на місце.

Луганськ.